Київ – велике й давнє місто. Він приваблює туристів, особливо паломників з усіх областей України та інших країн, наявністю великої кількості монастирів і соборів. Адже кожен з них має свою унікальну історію, давні пам’ятки та святих. А архітектурна витонченість заворожує й притягує, даруючи відвідувачам істинну естетичну насолоду та благоговіння, заради якого сюди й приходять/приїжджають. Окремої згадки варті золоті куполи київських монастирів, які вціліли й дійшли до нашого часу, пройшовши крізь століття війн і розрухи. І це, звичайно, окрема історія, що заслуговує на увагу. А розповість її вам аудіо гід, який необхідно просто завантажити в мобільний пристрій!
Таємниці минулого священних споруд
Активна радянська пропаганда комунізму, а з нею й атеїзму, у 30-х роках минулого століття призвела до того, що практично всі монастирі Києва були або зруйновані, або закриті з повним вилученням усього дорогоцінного майна. У ті часи священикам і звичайним громадянам неймовірною ціною вдалося зберегти від рук комуністів священне церковне золото, срібло й ікони. Те, що чудом вдалося зберегти, тепер є для нас безцінним минулим великої Київської Русі. Після розпаду СРСР багато монастирів знову відновило своє функціонування, а в деяких було відкрито цілі музеї.
Самі монастирі на території Київської Русі почали виникати в період прийняття християнства. Тоді у великих містах, таких, як Київ і Новгород, правлячою знаттю, князями почали будуватися перші християнські храми. У подальшому темпи спорудження храмів пришвидшилися. Від хрещення Русі в 988 році до ХІ ст. на території Києва вже існувало 7 чоловічих монастирів і 2 жіночих. Темпи, потрібно сказати, дуже вражають. І якщо вникати в історію, а також у те, як вони виглядали багато років тому, можна сказати, що оздоблення цих споруд завжди відрізнялося особливим багатством.
Головні монастирі столиці
Розгляньмо ж найвідоміші монастирі в Києві.
- Перша святиня, про яку одразу ж згадують, – Києво-Печерська лавра. Саме сюди, перш за все, стікається багато паломників і туристів. 1051 рік вважається роком заснування лаври. Тоді монах Афоній прибув до Києва з Афонської гори й вирішив поселитися в невеликій землянці, зробленій отцем Іларіоном (він у цей час був головним духовним наставником князя Київської Русі – Ярослава Мудрого). Антоній почав вести життя праведника у виритій землянці, чим привернув увагу багатьох сподвижників. У подальшому печери розросталися все більше. У підсумку, сам храм і монастирські служби були винесені на землю. У печерах під лаврою залишились тільки праведні відлюдники. Так була заснована головна візитна картка Києва – Печерська лавра. Протягом усього Середньовіччя саме вона була головним духовним, культурним і просвітницьким центром Києва. На території лаври збереглися могили багатьох відомих історичних діячів. Серед них усім відомий богатир Ілля Муромець, літописець Нестор, Петро Столипін та інші. Головний літопис Київської Русі під назвою «Повість минулих літ» був написаний саме тут, у лаврі, Нестором Літописцем. Також однією з основних цінностей лаври є мощі преподобних отців і деяких обраних мирян. Адже приблизно з XIV ст. у лаврі знаходяться усипальниці знатних княжих сімейств. У часи СРСР на території лаври монастир не діяв, замість нього тут було розташоване спеціальне історичне містечко. Тут знаходилася Державна історична бібліотека України та два музеї, присвячені книгам і історичним цінностям.
- Видубицький монастир. Біля берега Дніпра, в урочищі Видубичі, оточений пагорбами та хвойними деревами, знаходиться інший, не менш давній київський чоловічий монастир. Відмінною особливістю Видубицького монастиря є те, що життя монахів і проведення служби тут не обірвалося з нашестям монголо-татар. До речі, він молодший за відому лавру не більше, ніж на 26 років. Його заснував Всеволод Ярославович у 1070 році. Тому в подальшому став сімейним монастирем Всеволода, Володимира Мономаха та їхніх нащадків. Тут поховано безліч історичних і культурних діячів XVIII-XIX ст. А сучасники Тараса Шевченка стверджували, що він мріяв бути похованим саме в цьому місці – у Києві, Видубицькому монастирі.
- Голосіївська пустинь. У прекрасному живописному місці, центрі паркової зони, розташувалася затишна обитель монахів – Голосіївська пустинь. Багато паломників стверджує, що вона своїм архітектурним стилем дуже сильно нагадує великий монастир на священній горі Афон. Показовий храм тим, що тут знаходиться літня резиденція митрополитів Києва. Також тут зберігаються мощі Олексія Голосіївського та багато дорогоцінних ікон.
- Свято-Троїцький монастир. Другу назву, Китаївська пустинь, монастир отримав через те, що був розташований на Китай-горі. Це один з пагорбів, що оточує пустинь. А згідно з іншою теорією, свою назву він отримав від Андрія Боголюбського, в народі прозваного Китаєм, який утворив монастир. Засновано монастир вихідцями з Печерської лаври в XVI ст. Тут збереглося багато цінних ікон і мощів святих апостолів.
- Свято-Введенський монастир. Цей скромний київський храм приваблює паломників спокоєм і неухильним дотриманням монастирського уставу. Віряни знаходять тут ідеал великого духовного служіння людям.
- Свято-Пантелеймонівський монастир. Розташований цей храм на самій околиці Києва. Показовий тим, що на території монастирського комплексу знаходиться декілька природних цілющих джерел. Також тут зберігається декілька дорогоцінних ікон XVI ст. і ковчег із частинками мощів великих мучеників та преподобних отців Печерських.
- Свято-Покровський монастир. Як уже згадувалося раніше, здавна в місті Києві монастирі були як чоловічі, так і жіночі. Один з найвідоміших жіночих храмів – Свято-Покровський. Цей храм закладений дружиною Миколи Романова – княгинею Олександрою Петрівною. Завдяки її покровительству тут було також зведено школу, відділення лікарні та притулок для дітей і жінок. Головна ідея, покладена в основу храму, – це так зване живе чернецтво. Ідея належить самій княгині Олександрі. Монахині повинні були не тільки молитися за життя нужденних, а й служити, допомагати людям, які потребують допомоги.
- Свято-Вознесенський монастир. Це найстаріший жіночий монастир у Києві. Розташований він біля підніжжя Замкової гори. Монастир відомий, перш за все, жінками, які тут жили й служили. Серед них княгині Шаховська та Катерина Милославська, а також графині Олександра Мельгунова та Апраксіна.
Побувавши в Києві хоча б раз, обов’язково загляніть в один з його великих монастирів. Це величні будівлі з багатовіковою історією й прекрасною архітектурою, що приносять спокій і мир у душі паломників та вірянів. Навіть екстер’єр цих будівель вселяє якусь впевненість у тому, що все-таки Всевишні сили існують. І кожен може сам для себе вирішувати, вірить він у Бога чи ні, але існують факти, з якими важко посперечатися. Адже внутрішнє відчуття поряд зі священними місцями таке, описати яке взагалі неможливо. Коли опиняєшся на території столичних соборів, питання в тому, існує Бог чи ні, зникає. Залишається тільки отримувати задоволення від раптового відчуття внутрішньої гармонії та насолоджуватися миттю.
