У комплексі Дальніх печер найдавнішою є Варязька печера, яку, ймовірно, використовували нормани на шляху "з варяг у греки". Варязькі печери являють собою підземний лабіринт довжиною близько 200 метрів з коридорами та чернечими келіями, що збереглися майже у первісному вигляді. На даний час вони закриті для відвідування. Поруч з ними і оселилися свого часу засновники Печерського монастиря. Пізніше Варязькі печери з'єднали підземним переходом із Дальніми печерами.
![Вхід до галереї, що веде до Дальніх печер. Літографія В. Тімма. 1859 рік](/img/article_photo/02dp1.jpg)
Вхід до галереї, що веде до Дальніх печер. Літографія В. Тімма. 1859 рік
![Ближні та Дальні печери Києво-Печерської лаври. Літографія 1860-х років](/img/article_photo/02dp_1.jpg)
Ближні та Дальні печери Києво-Печерської лаври. Літографія 1860-х років
![Ближні та Дальні печери Києво-Печерської лаври. Листівка кінця ХІХ століття](/img/article_photo/04dp_1.jpg)
Ближні та Дальні печери Києво-Печерської лаври. Листівка кінця ХІХ століття
Перше розширення Дальніх печер почалося, коли навколо засновника підземного монастиря Антонія зібралося 12 ченців. Антоній перейшов у відокремлене місце, що дало початок Ближнім печерам, залишивши ігуменом на Дальніх преподобного Феодосія. Феодосій викопав собі печеру в 1058 році, там же він згодом і був похований. Коли через 18 років після його смерті ченці відкрили поховання, з’ясувалося, що останки преподобного не зотліли і їх з почестями перенесли в Успенський собор. Під час навали Хана Батия святі мощі перепоховали, а в подальшому відомості про це місце втратили. Келія ж преподобного чудово збереглася до наших днів.
Біля неї розташована підземна церква Феодосія на Дальніх печерах. Нині це найбільш просторий з підземних храмів, висота стелі якого дорівнює трьом метрам. Є ще дві підземні церкви: Благовіщенська та Різдва Христового. Тут в ХІ столітті відбувалася братська служба. В усіх трьох храмах збереглися пізні мідні чеканні іконостаси XVIII-XIX століть. На початку XIX століття підлоги підземних церков вимостили чавунними плитами з простим орнаментом.
![Дальні та Ближні печери Києво-Печерської лаври. Листівка 1910-х років](/img/article_photo/05dp.jpg)
Дальні та Ближні печери Києво-Печерської лаври. Листівка 1910-х років
![Аркада церкви Різдва Богородиці. 1914 рік](/img/article_photo/06dp.jpg)
Аркада церкви Різдва Богородиці. 1914 рік
![Церква Різдва Богородиці. 1914 рік](/img/article_photo/07dp.jpg)
Церква Різдва Богородиці. 1914 рік
Неподалік від входу до церкви Феодосія є ніша із заскленими шафами. Тут зберігаються мироточиві глави — черепи покійних праведників, що самі собою виділяють миро. Голови розміщені в скляних та срібних посудинах, де зберігається запашне масло для таїнства миропомазання. Ще середньовічні джерела писали про те, що глави в печерах надприродним чином виділяють миро (або олію), причому не просту, а таку, що "має здатність зцілення недуг кожного, хто з вірою приходить і помазується тим миром". За радянської влади глави залишалися в атеїстичному музеї, на який був перетворений комплекс Лаври. Тоді мироточення припинилося, але після відродження діючого монастиря почалося знову. З кінця XIX століття вважається, що в печерах перебуває голова сучасника апостолів св. Климента Римського. Крім тих, чиї імена відомі, поклоняються також тридцяти безіменним святим угодникам, чиї голови шануються як мироточиві.
![Атеїсти досліджують мироточиві глави з Дальніх печер. 1930-ті роки](/img/article_photo/03dp1.jpg)
Атеїсти досліджують мироточиві глави з Дальніх печер. 1930-ті роки
![Будинок ігумена Дальніх печер. 1959 рік](/img/article_photo/09dp.jpg)
Будинок ігумена Дальніх печер. 1959 рік
У Дальніх печерах в раках (ящиках у формі труни) в церковних уборах зберігаються нетлінні мощі 49 святих. Кисті рук деяких праведників відкриті. Згідно з монастирським статутом, поховання відкривали через три роки після смерті, коли розкладання мало припинитися. Потім кістки переносили в костниці, а потім —в крипти-печери і замуровували. Нетлінні ж останки одягали в парчеві ризи, укладали в кипарисові гробниці і встановлювали в коридорах підземель для поклоніння. Найвідомішим серед угодників, що знайшли спокій на Дальніх печерах, лишається преподобний Діонісій. З ним пов'язують легенду про диво XV століття. Коли під час великодньої служби Діонісій проголосив "Христос воскрес!", то поховані у печерах святі відповіли йому "Воістину воскрес!"
![Могила П.С. Кайсарова на кладовищі Дальніх печер. 1962 рік](/img/article_photo/10dp.jpg)
Могила П.С. Кайсарова на кладовищі Дальніх печер. 1962 рік
![Ківорій на Дальніх печерах. 1980 рік](/img/article_photo/11dp.jpg)
Ківорій на Дальніх печерах. 1980 рік
Ще "Києво-Печерський Патерик" — збірник житій лаврських подвижників — повідомляє, що в печерах сусідять як висохлі тіла, так і кісткові останки, хоча і ті й інші перебували в однакових умовах. Це спростовує спроби пояснити нетлінність якимось особливим природним мікрокліматом печер. У мощах і мироточивих главах містяться високоочищені масла, які не мають ні жирних кислот, ні неорганічних фосфатів, антисептиків, ні слідів бальзамування, забороненого в православ'ї. Нетлінність - це дивна особливість організму, завдяки якій вода безперешкодно випаровується через мембрани клітин навіть після повного припинення обміну речовин, тобто після смерті.
![Дзвіниця на Дальніх печерах. 1982 рік](/img/article_photo/13dp.jpg)
Дзвіниця на Дальніх печерах. 1982 рік
Довжина лабіринту Дальніх печер без прилеглих з півдня Варязьких печер дорівнює 293 метрам. Висота підземних коридорів становить до двох з половиною, а ширина близько півтора метра. Лабіринти освітлені електрикою, стіни потиньковані. У печерному комплексі проводяться богослужіння, він відкритий як для паломників, так і екскурсантів. На цей час підземне місто Дальні печери має два входи. Один — з Аннозачатіївського храму. Довгі круті сходи спускаються до роздоріжжя підземної галереї. Ліворуч йде так звана вулиця печерника, а праворуч розташований вхід у Варязьку печеру.
Інший, більш пологий спуск до Дальніх печер лежить повз дерев'яну галерею з кам'яною вежею над входом, і веде до центральної підземної вулиці Дальніх печер. Уздовж проходу в нішах і відгалуженнях стоять раки-саркофаги, в стінах видно віконця з келій печерників. Біля саркофагів з нетлінними мощами горять невгасимі лампади, розміщений опис житія святого і присвячена йому ікона. Ікони в більшості відносяться до ХІХ століття.
Усередині в непримітних нішах чергують ченці діючого монастиря. Вони можуть надати пораду або проконсультувати індивідуального паломника або відвідувача. Організовані екскурсії проводять фахівці Національного історико-культурного заповідника та монахи чинного Києво-Печерського монастиря.
![Вид на Дальні печери. 2000-ті роки](/img/article_photo/14dp.jpg)
Вид на Дальні печери. 2000-ті роки