Західні ворота Софії Київської з боку Золотих воріт, що розташовані на Георгіївському провулку, на честь відомого церковного діяча та освіченої людини називаються Брамою Заборовського.
Рафаїл Заборовський мав великий вплив на розвиток архітектури та церковної освіти в Києві середини XVIII ст. Майбутній митрополит народився в містечку Зборові неподалік Львова. Навчався в Київській духовній академії, потім перевівся до Московської. Там він був пострижений у ченці та отримав ім’я Рафаїл. Потім служив у різних містах Російської імперії, а також на флоті. В 1731 р. він продовжив службу в Києві та став архієпископом Київським і Галицьким. Цікаво, що київська митрополія була до того часу скасована, однак за Заборовського відновилася. Велику увагу митрополит приділяв розвитку церковної освіти в Києво-Могилянській академії, допомагав бідним спудеям (студентам) і викладачам. Він пожертвував академії 1640 рублів, що було немало, якщо врахувати, що, наприклад, 150 кг гречки коштувало на той час 80 копійок. Заборовський ініціював і підтримував ремонти та будівництво монастирів і храмів. До речі, саме він благословив будівництво церкви Покрови Богородиці в Запорізькій Січі. Як людина освічена, митрополит добре знав будівельну справу. Це навіть було відзначено царським подарунком – набором креслярських інструментів та готовальнею.
Брама Заборовського. Друга половина ХІХ століття
Приїхавши до Києва, Заборовський незабаром запросив туди зі столиці імперії відомого архітектора Йоганна-Готфріда Шеделя. Варто зазначити, що ці дві незвичайні людини до кінця своїх днів жили в Києві. Митрополита Рафаїла поховали в Успенському боковому вівтарі Софійського собору.
Йоганн-Готфрід Шедель побудував у місті багато прекрасних споруд, зокрема Старий академічний корпус Києво-Могилянської академії, Кловський палац, дзвіницю Києво-Печерської лаври. Однак вінцем його праці, справжньою київською перлиною можна по праву вважати Браму Заборовського. Сам митрополит, враховуючи власне захоплення архітектурою та будівництвом, мабуть, також міг брати участь у створенні проекту. Брама являла собою парадний в’їзд на територію Софійського монастиря із заходу, з боку Золотих воріт, прямо до задньої частини митрополичих покоїв. Ворота – це прямокутна споруда з проїздом під аркою завширшки майже чотири метри, де могли розминутися дві карети. Товщина стін складала один метр, а фундаменту – майже півтора. З обох боків у стінах були прямокутні вікна, самі стіни прикрашали виступи, біля яких було розміщено приміщення для сторожі – кордегардії, на горище вели гвинтові сходи. Монастирські стіни під кутом до воріт утворювали аванплощу.
Фронтон Брами з короною-митрою в центральному медальйоні. 2011 рік
Західний парадний фасад Брами був пишно прикрашений. З обох боків встановили розкішні колони, над аркою проїзду в напівкруглій ніші-тимпані в обрамленні живописних соковитих листків зображено герб Заборовського у вигляді вогняного серця з хрестом. Можна припустити, що це символ невгасимої любові до Бога. Вище над карнизами й ліпниною виконано незвичайної краси фронтон. У його центрі, в овальній ліпній рамі, зображено корону-митру – митрополичий символ в обрамленні двох пальмових гілок. Це також не випадково, адже пальмовими гілками відзначений вхід Господній до Єрусалиму як символом перемоги, миру та спокою. З боків медальйона розміщено незвичайні маскарони: чоловічі маски з висолопленими язиками в обрамленні звислих з усіх боків грон винограду (лоза й виноград – також символи церкви). Фронтон, що «тягнеться» догори завитками й карнизами, увінчаний шпилем і диском із зображенням сонячних променів. Такі ж рипіди-сонця зображено з боків, над вазами, у формі шишок. Існує припущення, що на стінах у нішах був і живопис.
Коли в ХІХ ст. центр міста почав активно забудовуватися, Брама Заборовського, що вже втратила своє значення центральних в’їзних воріт у Софію, опинилася в глухому вузькому провулку. Тоді ж ворота закрили, будівлю з боку монастирського подвір’я частково розібрали, а територію між в’їздом і будинком митрополита перетворили на сад. У такому практично незмінному вигляді Брама простояла майже до наших днів, декілька разів зазнаючи реставрації. Її початковий вигляд і планування вдалося встановити під час археологічних розкопок 1957 р.
Брама Заборовського й панорама провулку з боку Володимирської вулиці. 1930-ті роки
До початку ХХІ ст. незвичайної краси пам’ятка архітектури була в не найкращому стані й потроху руйнувалася. Однак її вдалося врятувати. Було виділено бюджетні й частково кошти державного резерву. Реставратори ретельно порівняли рештки споруд зі знайденими кресленнями ХІХ ст. архітектора Андрія Меленського, який зафіксував тоді вигляд пам’ятки. Пам’ятку було відновлено до Євро-2012. На жаль, під’їзд від Золотих воріт до Брами нині відтворити неможливо. Але ділянку провулку біля аванплощі було звільнено від пізніх шарів дорожнього покриття, знижено більше ніж на метр, тому тепер є можливість роздивитися бази колон і цоколь.
У суцільній забудові вузенького Георгіївського провулку для спостерігачів Брама з’являється завжди несподівано, вражаючи виразністю. Ліпнина білосніжного кольору в поєднанні з яскраво-блакитним фоном підкреслює позолочену обробку митрополичої корони на фронтоні. Навіть незважаючи на нестачу сонячного світла в провулку, архітектурні деталі, як і раніше, дивують грою світла й тіні.
Зараз у приміщеннях Брами Заборовського проводяться екскурсії, музейні виставки, майстер-класи, святкові дії для дітей. Під час тематичних заходів зазвичай закриті ворота відчиняють і відвідувачів зустрічають гіди у козацькому вбранні. Брама Заборовського входить до складу пам’яток архітектури Софійського заповідника й перебуває під охороною ЮНЕСКО.
