Трапезна церква Києво-Печерської Лаври

 На початку ХІІ століття, коли чернече життя в Києво-Печерському монастирі тільки починалося, була побудована монастирська трапезна. Стояла вона на місці нинішньої Трапезної церкви. При землетрусі 1230 року, а потім під час татаро-монгольської навали трапезна дуже постраждала. Наприкінці XVII століття почали будівництво нової. Потім сталася велика пожежа, і знову знадобився ремонт. А до кінця ХІХ століття трапезну розібрали "за старістю". На цей час в Лаврі вже проживало понад тисячу ченців.

 У 1893 році знаменитий київський зодчий Володимир Ніколаєв за пропозицією Духовного собору Києво-Печерської лаври прийняв на себе посаду архітектора зі спостереження за зведенням лаврських споруд. Цього ж року він взявся за проект нової трапезної. Потрібно віддати належне його таланту і смаку. Спочатку майстер хотів закінчити будівлю грушеподібною бароковою банею. Але зрозумів, що такий силует буде погано поєднуватися з головною спорудою монастиря — Успенським собором.  Він запропонував змінити власний проект та завершити трапезну приземистою банею у візантійському стилі. На поверхні бані на зразок собору св. Софії в Константинополі використаний незвичайний прийом зовнішнього оздоблення - золоті промені, який в Лаврі ніде більше не використовується.

"Золоті промені" на даху Трапезній

 Будівля трапезної палати і Трапезної церкви преподобних Антонія і Феодосія в плані являє собою восьмигранник. Її фасади декоровані складними візерунками з цегли, а білосніжні стіни прикрашають арочні віконні отвори. Над входом в трапезну частину розташована витончена дзвіниця. За рахунок прорізаних вікон  простір під банею всередині храму дуже світлий.

 Усередині трапезна палата була розділена стовпами, в центрі розташовувалася кафедра, з якої під час прийому їжі читали житія святих. Обідні столи стояли з трьох сторін. Посуд ченців за традицією був олов’яний. Колись до палати прилягала кухня. До наших днів збереглися підвальні складські приміщення. Трапезний зал відокремлювався від церкви розсувними металевими дверима. В цілому зовнішній вигляд Трапезної церкви і палати чудово вписався в навколишній ансамбль Соборної площі.

 Внутрішнє оздоблення і храму, і палати створювалося на початку ХХ століття, коли в мистецтво прийшов модерн, який знайшов відображення і в оздобах церков. Для внутрішньої прикраси храму використані кілька видів мармуру з різних країн. Зелений "верде антико" був замовлений в Англії, також храм прикрашають найбільш відомий в світі білий та рожевий каррарський і сірий сієнський мармур. З мармуру виконаний і одноярусний іконостас в псевдовізантійському стилі, оздоблений ажурним кам’яним різьбленням. У розписах стін архітектор-художник Щусєв зробив цікавий акцент, який прикрасив центральну частину храму. Він зобразив київський ландшафт, Дніпро і хрест апостола Андрія на київських горах. Стіни церкви прикрашені природними мотивами: яскраві райські птахи, що нагадують павичів, теж були придумані і написані самим Щусєвим. Портрети Печерських святих на стінах трапезної палати створили автор багатьох лаврських розписів художник Іван Їжакевич та інші художники. Найбільше враження справляє зображення Прохора Лебедника, який під час страшного голоду в ХІІ столітті врятував киян, навчивши ченців пекти хліб з лободи.

 Крім прекрасного природного освітлення, в церкві є чудове срібне панікадило кінця ХІХ століття, що важить 1200 кілограмів. Під підлогою будівлі, з самого початку була прокладена система опалення, і працювали старовинні калорифери. У храмі дуже хороша акустика, тут проходили і проходять концерти не тільки церковних хорів, а й філармонічної музики. Під час богослужінь півчі можуть стояти біля кіотів, або в непримітних місцях, що створює незвичайний ефект.

Відреставрована будівля. 1982 рік

 У роки богоборства у Трапезній працював музей атеїзму. У період Другої світової війни будівля дуже постраждала під час вибуху у Успенському соборі, а потім окупанти влаштували в пошкодженому храмі тир. Після війни музей атеїзму відновив свою роботу. У колишній сакральній споруді закріпили маятник Фуко, що демонстрував добове обертання Землі.

 Зараз трапезна є частиною Національного заповідника, а Києво-Печерський монастир його орендує. Реставраційні роботи останніх років проводилися за рахунок коштів Києво-Печерської Лаври фахівцями УкрНІІреставрація. Щоб відреставрувати і оновити розписи бані, були сконструйовані спеціальні дуже високі ліси. Тоді ж старі дерев’яні підлоги замінили мармуровими та гранітними під мармур, а для огляду залишили під склом фрагменти керамічної старовинної плитки.

 На даний час в трапезній палаті в дні великих релігійних свят чотири рази на рік проводяться урочисті обіди. Пісну монастирську трапезу можна розділити з паломниками на території монастиря.