Троїцький храм — зруйнована святиня, яка відновлюється на тому місці, де вона колись існувала. Саме ця церква надала імена площі, Троїцькому народному будинку (нині Київський національний академічний театр оперети), а також лазням, що діяли до недавнього часу навпроти площі на парному боці Великої Васильківської вулиці. Первісно парафія на ім'я св. Трійці перебувала у Старому місті, неподалік собору св. Софії. Рішення про її перенесення було прийнято під час докорінної перебудови тієї місцини і ліквідації Старокиївських укріплень. Тоді через переселення великої кількості людей з Печерська, де будувалася одна із найбільших фортець Європи, у Києві почав формуватися новий район. Він отримав назву Нова Забудова, а побудована невдовзі Троїцька церква стала його головним храмом.
Базарна Троїцька площа, праворуч Троїцька церква. Листівка 1890-х років
У 1856 році відбулися урочисті закладини храму поруч із базарною Троїцькою площею. Проект склав єпархіальний архітектор Павло Спарро. Будівництво велося коштом благодійників. Головними ініціаторами стали церковний староста Микола Балабуха і священик Юхим Ботвиновський. Останній заслуговує окремої уваги —колись його описав у своїх невмирущих ''Печерських антиках'' письменник Микола Лєсков. Отець Юхим був дуже суперечливою особистістю. З одного боку, сан священика і ряса не заважали йому грати у більярд і бути одним із кращих міських гравців. До того ж він займався нелегальним транспортуванням алкоголю, був завзятим танцюристом, мисливцем і картярем. А з іншого боку, саме він визволив з-під арешту Тараса Шевченка під час останнього перебування поета у Києві в 1859 році. Також відомо, що Ботвиновський таємно поховав свою померлу дружину у підвальній частині Троїцького храму.
Троїцька церква. Листівка початку ХІХ століття
Будівництво церкви св. Трійці на Новій Забудові завершили у 1859 році. Це була дерев'яна одношатрова церква на кам'яному фундаменті. Площа садиби займала майже 2000 квадратних сажнів. В подальшому, у 1880 році, до храму додали притвор на ім'я св. Пантелеймона. Його облаштував тоді ще молодий архітектор Володимир Ніколаєв — згодом автор багатьох київських споруд. З часом старий храм став замалим для численної пастви. За проектом архітектора Євгенія Єрмакова на території церковної садиби, ближче до сучасної вулиці Шота Руставелі, запланували будівництво нового храму. Він був задуманий п'ятибанним у так званому псевдоросійському стилі. Але проект вийшов надто дорогим, і вже згаданому Володимиру Ніколаєву довелося переробляти його у спрощеному вигляді. Будівництво почалося у 1911 році, завершенню ж стали на заваді Перша світова війна і революція 1917 року.
Недобудована кам'яна церква поруч із дерев'яною. 1930-ті роки
Після закінчення бойових дій і приходу до влади більшовиків церква так і стояла закинутою. Наприкінці 1920-х років міське начальство вирішило перетворити недобудовану кам'яну церкву на Будинок фізкультурника. Але щось не склалося, і до виконання задуму руки не дійшли. У 1930-ті роки церкву вирішили розібрати. Подейкують, що цеглу частково використали для зведення школи, що будувалася неподалік. Це цілком можливо, враховуючи те, що тоді подібна практика була звичайною справою. Для будівництва шкіл, наприклад, знесли церкви Марії Магдалини на Політехнічному провулку і Благовіщенську на вулиці Саксаганського. Випускники ліцею № 145 розповідають, що ніби від недобудованої Троїцької церкви лишилася підземна частина, яку переробили на шкільне бомбосховище.
Старий дерев'яний храм також зачинили, але з початком нацистської окупації восени 1941 року служба у ньому відновилася. Церква діяла до початку 1960-х років, поки під час другої хвилі антирелігійної боротьби її знову не закрили. Кажуть, що у 1950-х роках сюди таємно ходили молитися перед змаганнями київські спортсмени — це був найближчий до стадіону храм. У 1963 році він був розібраний всього за одну ніч, для цього задіяли військових.
Троїцький храм перед знесенням. Початок 1960-х років
На місці обох знесених церков розташувалися літній кінотеатр "Спорт", назва якого перекликалася з розташованим поруч стадіоном, і забігайлівка-шашлична. Але проіснували вони на цьому місці недовго. Вже у 1969 році за проектом архітекторів Олександра Маліновського та Георгія Колесова тут звели перший у Києві шістнадцятиповерховий каркасно-панельний житловий будинок. Довгий час на його першому поверсі працювала книгарня "Технічна книга" з хорошим букіністичним відділом.
Шістнадцятиповерховий житловий будинок на місці церкви. 1970 рік
У наш час тривають роботи з відновлення легендарної святині. В 2011 році на цей проект була виділена земельна ділянка на місці знесеної у 1930-ті роки церкви-недобудови, проте тільки у 2018 році розпочалися реальні роботи. У найближчому майбутньому відбудований Троїцький храм постане на своєму законному місці біля Троїцької площі.
