Укр  /  Рус

Мова:

Введенський монастир

Введенський монастир. 1980 рік.

Зародження Введенського монастиря на Печерську відноситься до ІІ пол. ХІХ ст. Засновницею обителі була багата київська вдова Матрона Олександрівна Єгорова, у монашестві – Димитра. З її ініціативи і фінансової підтримки 4 березня 1878 р. була організована Введенська жіноча релігійна громада для безпритульних і престарілих вдів православного віросповідання.

У 1901 р. громада отримала статус монастиря і через 34 роки існування вперше була закрита радянською владою. За німецької окупації обитель знову відродилася, але була ліквідована у 60-ті роки, в період хрущовських гонінь на церкву. Після розпаду Радянського Союзу приміщення монастиря передали Українській Православній Церкві. У 1996 р. тут було утворено чоловічий монастир.

Взнайте історію пам’ятки від заснування і до сьогодні у повній версії
14 грн
Чи хотіли б Ви дізнатися



  • Чому засновниця Введенської громади стала власницею цілого кварталу будівель на Печерську?
  • Що успадкувала Введенська громада після смерті своєї благодійниці?
  • Як печерські маєтки перетворились на церковні архітектурні комплекси?
  • Чому Введенська громада стала школою монахів?
  • Як громада перетворилася на один із найчисельніших жіночих монастирів Києва?
  • Якою була доля монастиря в роки сталінських і хрущовських гонінь?
  • Чому ікона «Призри на смиріння» вважається чудотворною?

Ця та інша інформація з історичними фактами та світлинами з минулого
доступна повній версії аудіо екскурсії
Також у повній версіїї Вам буде доступний розширений текст і додаткові фото

Анонс повного текста:

 Засновницею Введенської жіночої громади була Матрона Олександрівна Єгорова (1810-1878 рр.), вдова капітана Івана Єгорова, який загинув під час оборони Севастополя в роки Кримської війни (1853-1856 рр.). Після смерті чоловіка Єгорова переїхала до Києва, де стала прихожанкою Ольгінської церкви. Починаючи з 1860 р., один за одним вона скуповувала приватні будинки на Печерську. У московського купця першої гільдії  М.Т. Смирнова вдова викупила велику ділянку з будинком і садом за адресою: вул. Московська, 40Б. Дерев’яний маєток був яскравим зразком міського опрічного будинку, в літературі того часу будівля згадувалася як «старопечерський» будинок.

Житловий          будинок          на          вулиці          Московській,          40Б

Житловий будинок на вулиці Московській, 40Б

 

Графічна          таблиця,          складена          Л.Т.          Сакович.          1954          р.          Будинок          після          реконструкції          1990          р.

Графічна таблиця, складена Л.Т. Сакович. 1954 р. Будинок після реконструкції 1990 р.

 У січні 1876 р. Єгорова здійснила найбільш грандіозну купівлю – це був будинок з флігелем і просторою круглою залою на перехресті Рибальської і Московської вулиць. Пізніше було придбано інші будівлі, землю і двір загальною площею 1100 квадратних метрів. Разом за всю цю нерухомість Єгорова сплатила 25 тис рублів сріблом. В підсумку вона стала власницею низки будівель, що займали цілий квартал на Печерську: від вул. Рибальської до вул. Різницької.

 На поч. 1878 р. Матрона Єгорова, знаходячись у Санкт-Петербурзі, заповіла все своє нерухоме майно Введенській громаді. Нерухомість загальною площею близько 5000 кв. метрів, особисті речі та 21 тис. рублів. Напередодні смерті Матрона Олександрівна прийняла таємний постриг і мирно відійшла до Бога 9 березня 1878 р. Її останки були передані до Києво-Введенської громади і поховані в нижньому храмі-усипальниці. Храм освятили на честь Дмитра Солунського, небесного покровителя преподобної Димитри.

Матрона          Олександрівна          Єгорова.          Фото          70-их          рр.          ХІХ          ст.

Матрона Олександрівна Єгорова. Фото 70-их рр. ХІХ ст.

 Після смерті меценатки, її наступниця монахиня Євфалія, в миру Лебедєва, облаштувала головний храм Введенської громади. Він мав вигляд ротонди в кам’яному дворі. У суміжних корпусах розмістилися канцелярія громади, келії ігумені та декількох сестер.

План          Введенського          храму.          Креслення.          Обробка          О.          Пламеницької.          2003          р.

План Введенського храму. Креслення. Обробка О. Пламеницької. 2003 р.

 Багатоярусний іконостас для Введенського храму власноруч створив відомий петербурзький художник В.М. Пешехонов. Він настільки пройнявся своєю роботою, що приїхав до Києва, щоб особисто керувати процесом його встановлення. Освячення храму відбулося 14 листопада 1878 р.

Через чотири роки за підтримки меценатів у громаді було зведено трьохярусну шатрову дзвіницю. Над проектом працював єпархіальний архітектор В.М. Ніколаєвський. У вересні 1884 р. на третьому ярусі дзвіниці розмістили три мідні дзвони вагою 1638, 819 та 200 кг. Меценатка С.Р. Дівицька заплатила за них 3 тис. рублів.

Дзвіниця          Введенського          монастиря.          Фото          ХІХ          ст.

Дзвіниця Введенського монастиря. Фото ХІХ ст.

 Введенська релігійна громада була, в деякій мірі, перехідною організацією, своєрідною школою монахів. Вона не була монастирем в прямому значенні цього слова. Громадський статут не змушував сестер до постригу, але, тим не менш, зобов’язував їх зберігати обітницю безшлюб’я. Через 23 роки, 30 квітня 1901 р. Введенська громада отримала статус жіночого монастиря гуртожиткового типу. Ініціаторами такого перетворення стали мешканці громади, які подвизаючись більше 20 років, виявили бажання прийняти постриг.

 При цьому Святіший Синод враховував достатнє матеріальне забезпечення громади, що на поч. ХХ ст. збільшилось майже в три рази. Так, у Київській конторі Державних Банків зберігся основний капітал громади на суму 60 тис. рублів. Щорічні прибутки у вигляді відсотків складали 2280 рублів. Будинки, що здавалися в оренду давали прибуток в розмірі 6500 руб. Прибутки від всіх вище згаданих активів дозволяли ігумені Клеопатрі, в миру Пономаревій (1892-1913), безбідно утримувати 118 мешканець обителі.

Ігуменя          Феофанія          (Шишова)          (1913-1926          рр.).

Ігуменя Феофанія (Шишова) (1913-1926 рр.).

 У радянські часи у монастиря були вилучені церковні коштовності, які передали на збереження в новоутворений історико-культурний заповідник «Києво-Печерська Лавра». Під тиском органів радянської влади багато сестер залишили обитель. До 1929 р. нараховувалось 56 сестер, хоча 10 роками раніше в монастирі проживало 140 жінок.

 21 квітня 1935 р. Введенський монастир було закрито і монахині були змушені піти. В приміщеннях монастиря розмістили військову частину, а іконостаси демонтували. Ікони передали на збереження до Києво-Печерського заповідника. У 1936 р. радянська влада зруйнувала монастирську дзвіницю.

Сестри          Свято-Введенського          монастиря.          Фото          1930-их          рр.

Сестри Свято-Введенського монастиря. Фото 1930-их рр.

 У жовтні 1941 р., під час нацистської окупації Києва, Свято-Введенський монастир відновив своє існування. Разом з ігуменею Єлевферією, в миру Прудько, до монастиря повернулося близько 70 монахинь і послушниць. Але вже через три роки їх було більше ста. У кількісному співвідношенні обитель займала третє місце після Покровського і Флоровського монастирів.

Іконостас          Введенського          храму.          Фото          1950-их          років.

Іконостас Введенського храму. Фото 1950-их років.

 У лютому 1960 р. у газеті «Київська правда» була опублікована провокаційна стаття «У святій обителі». Зміст статті був переповнений образами особистості ігумені та пронизаний звинуваченнями в контреволюційних злочинах. Ігуменя та мешканці обителі написали скаргу до редакції газети, вищому церковному і державному керівництву. Вони вимагали заперечити вказані неправдиві факти через пресу. Всі ці спроби були марними – 19 липня 1960 р. вийшло розпорядження переселити монахинь до Покровського монастиря. Таким чином, Введенська обитель була ліквідована, а мощі монахині Димитри поховали на Звіринецькому кладовищі.

Введенська          обитель          до          реставрації.          Західний          фасад          будівлі.          Фото          1992          року.

Введенська обитель до реставрації. Західний фасад будівлі. Фото 1992 року.

 У 1992 р. розпочалося нове відродження святої обителі. Введенський парафіяльний храм, що був покинутий з 1960 р., а також два прилеглих приміщення були передані Українській Православній Церкві. Згідно рішення Святішого Синоду від 6 грудня 1996 р. недіючу обитель перетворили на чоловічий монастир. Його намісником призначений монаха Києво-Печерської Лаври ігумена (нині єпископ) Даміана - Давидова.

 16 вересня 2008 р. засновниця Введенського монастиря монахиня Димитра приєднана до лику святих Української Православної Церкви. Її нетлінні мощі і сьогодні зберігаються в крипті під головним храмом монастиря.

Чудотворна          ікона          Божої          Матері          «Призри          на          смирение»          і          чудотворний          відбиток          її          образу.

Чудотворна ікона Божої Матері «Призри на смирение» і чудотворний відбиток її образу.

 Головною святинею Введенського монастиря є чудотворна ікона Божої Матері «Призри на смирение», історія якої починається ще в XV ст. Один із зразків цієї ікони до монастиря передала схимонахиня Феодора в липні 1993 р., яка зберігала в себе образ 55 років.

 Цей рік став новою віхою в історії Введенської обителі. Образ Богородиці, названий «Призри на смирение», чітким малюнком відобразився на склі, що прикривало ікону, не торкаючись її. Вчені, які проводили дослідження образу на склі, визнали його нерукотворним. 

...

Спробуйте наш додаток

Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.

Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження

Інші екскурсії Києвом
Аудіо екскурсія Поштова площа
Софія Київська
По вулиці Терещенківській
Києво-Печерська Лавра - частина 2
Метро Арсенальна - Батьківщина Мати
Мурали - верхнє місто
Києво-Печерська Лавра - частина 1
Від площі Льва Толстого по Великій Васильківській
Підземна річка Кадетський гай
Підземна річка Глибочиця
Підземні річки Клов і Хрещатик
Аскольдова дренажна система
Нікольська (Микільська) дренажна система
По вулиці Володимирській (Площа Льва Толстого - Софійська площа)
Від Майдану на Бессарабку через Липки
Від Хрещатика до Лаври по Грушевського
Майдан - Контрактова площа
П'ятиденна поїздка в Чорнобильську Зону відчуження з Києва
Групові поїздки до Чорнобильської Зони відчуження з Києва
Одноденна групова поїздка в Чорнобильську Зону
Індивідуальні одноденні поїздки в Чорнобильську Зону
Від Золотих воріт на Хрещатик
Урядовий квартал
Від Бессарабської площі на Андріївський узвіз
Від залізничного вокзалу на Андріївський узвіз
Оглядова - від Золотих воріт до Верховної ради
Оглядова - від Золотих воріт на Бессарабку
Оглядова - від центру на Андріївський узвіз
Оглядова - від центру на Поділ
Від залізничного вокзалу до Подолу на фунікулері
Від залізничного вокзалу до Софії Київської
Від залізничного вокзалу на Майдан
Від Хрещатика до Лаври через Липки
Від Хрещатика до Лаври через парки
Від Андріївського узвозу на Поділ
Від Майдану до Липок
Від Бессарабки до Маріїнського парку
Історія Контрактової площі
Показати всі екскурсії
Квартири подобово вибирайте тут

Індивідуальні ескурсії Києвом

Кращі екскурсоводи Києва проведуть для Вас індивідуальну екскурсію українською, російською, англійською, польською, французською та іншими мовами

Сакральними стежками древнього Києва

Привітний Київ приваблює безліч туристів, кожен з яких зможе знайти в цьому приголомшливому місті для себе щось цікаве. Якщо одним мандрівникам важливо побачити історичні пам'ятки чи прогулятися мальовничими парками, то інші хочуть здійснити паломницький тур, відвідуючи ті місця й споруди, котрі мають важливе релігійне значення. Звичайно, у цьому сенсі українська столиця неймовірно багата й цікава, адже побачити всі київські святині за один день, чи навіть за декілька, просто нереально. Володимирський собор, Києво-Печерська лавра, Софійський собор, Введенський монастир, Андріївська церква, Михайлівський Золотоверхий монастир… Ці назви, безумовно, відомі кожному християнинові, і цей список можна ще продовжувати. Чарівне місто виблискує золотом куполів у сонячному світлі, і кожен з храмів близький серцю й душі кожного вірянина.

Не дивно, що подорожі паломницького напряму територією столиці користуються немалою популярністю. Доторкнутися до сакрального й застигнути в безмовному благоговінні зможе кожен, причому зовсім не обов'язково замовляти для цього окрему екскурсію. Навіть самому прогулюючись вуличками прекрасного Києва, можна натрапити на своєму шляху на цінні пам'ятки архітектури, що в той же час є православними скарбами. Один з таких – священний Введенський монастир. Київ має, звичайно, і монументальніші та величніші будівлі, але цей храм приваблює до себе аж ніяк не своїми масштабами. Сюди приходять, аби залишити все мирське й відчути благословенний спокій, що панує в цій скромній обителі.

Введенський монастир – свята обитель із захоплюючою історією

Практично кожна київська святиня має не лише сакральне значення, але й відображає важливі періоди багатої історії країни. Так, і чарівний Введенський монастир у Києві має свою цікаву біографію, яка бере початок ще в ХІХ столітті. Саме тоді завдяки капітанській вдові Матроні Єгоровій, що забажала організувати велику жіночу спільноту, і була закладена ідея про зведення монастиря. Вона придбала велику кількість нерухомості в одному з найпрестижніших районів столиці – Печерському. Ставши володаркою цілого кварталу, під її керівництвом і з благословенням Митрополита Київського Філофея в одній із будівель була організована Введенська жіноча спільнота.  

Тим не менше, проіснувати монастирю судилося недовго. Через декілька років, під час головування радянської влади, стала стрімко зростати антицерковна боротьба, внаслідок якої було закрито безліч православних спільнот і будівель релігійного характеру. У 20-30-х роках ХХ століття під репресії загалом потрапило біля семидесяти храмів, розташованих у місті Києві. Введенський монастир був одним із них, але на цьому його історія не закінчилася. Минуло немало часу, перш ніж храм знову був відкритий завдяки на бувшому чинності закону Синоду Української Православної Церкви. З тих пір двері монастиря відчинені для всіх прихожан, які одразу відчувають особливу атмосферу, що панує в його стінах.

Унікальні скарби Введенського монастиря

Для кожного відвідувача монастиря Введення Божої Матері стає можливим не тільки поспілкуватися з Богом, але й побачити унікальні святині, що дбайливо зберігаються на його території. В обителі є чудотворна ікона Божої Матері «Призри на смирення», відома всьому православному світові. Саме їй віряни приписують неймовірні цілющі властивості. Крім того, Введенський жіночий монастир як місце свого перебування сама обрала священна Тихвінська ікона Божої Матері, з якою пов'язано безліч чудесних подій. Як свідчать перекази, ікона постійно зривалась, коли її розташовували в різноманітні місця на території храму. І лише коли вона отримала той куточок, у якому знаходиться й сьогодні, ніби «заспокоїлася», зайнявши зручне положення.

Якщо у вас з'явиться бажання відвідати унікальний Введенський монастир у Києві, аби знайти натхнення серед новобудівель, то це не буде важко. Дістатися до нього легко як від станції метро «Печерська», під'їхавши на автобусі чи маршрутному таксі, так і від станції «Арсенальна», також скориставшись послугами наземного транспорту. Відвідувати богослужіння дозволяється в будь-який день тижня після 15:00.

Сакральними стежками древнього Києва