Будинок митрополита розташований практично навпроти головного входу до Софійського собору, в західній частині Софійського архітектурного комплексу. Зведення та подальша добудова і перебудова будівлі, виконаної в стилі українського бароко, безпосередньо пов’язані з іменами кількох київських митрополитів. Побудована в 20–30 роки XVIII століття за часів архієпископа Варлаама (Ванатовича), дім первісно був одноповерховим з глибокими підвалами. Митрополит Рафаїл Заборовський, який добре знав будівельну справу, в 30–40 роки XVIII століття надбудував другий поверх з високим дахом. Вірогідно, це відбувалося за участі архітектора Йогана Шеделя, який займався на той час будівельними роботами в Софійському монастирі і Києво-Печерській лаврі. А вже у наступному десятилітті, в 50-ті роки XVIII століття, будівля отримала ще один поверх — мансардний з вікнами. Тоді ж на будинку з’явилися чудові фронтони в стилі бароко і був зроблений новий дах із заломом. На другому поверсі будівлі містилася домашня митрополича церква Воскресіння Христового. Завершення будівництва відноситься до часів перебування на київській кафедрі митрополита Тимофія Щербацького, який задіяв в роботах архітектора Семена Антонова.
Східний та західний фасади митрополичого будинку по осі Брами Заборовського і далі до Золотих воріт, а також в сторону Софійського собору були прикрашені чудовими барочними фронтонами з ліпним орнаментом, настінним розписом і визолоченими рипідами (сонцями).
Митрополичі покої Софії. 1900-ті роки
В подальшому протягом ХІХ – початку ХХ століть Будинок митрополита кілька разів перебудовували та добудовували. За проектом відомого київського архітектора Володимира Ніколаєва з західного боку зробили прибудову, влаштували балкон зі сходами, якими можна було вийти до митрополичого саду. В інтер’єрі будівлі з’явилися нові широкі гранітні сходини. А прикрашання західного фасаду чудовою ліпниною пов’язане з ім’ям ще одного відомого київського зодчого — Євгена Єрмакова.
Після революції 1917 року та Громадянської війни радянська влада націоналізувала резиденцію митрополитів. За часів Першої Української республіки тут перебував Український архітектурний інститут, пізніше відділ Центрального історичного архіву. В роки перед Другою світовою війною колишні митрополичі покої віддали під потреби силових структур — будівлю зайняла київська комендатура. Після звільнення міста в 1943 році і аж до порівняно недавнього часу в Будинку митрополита розміщувалася Президія Академії будівництва і архітектури України та Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека. Сьогодні ця бібліотека носить ім’я академіка Володимира Заболотного і розташовується на проспекті Перемоги.
Сонця-рипіди на фасаді Будинку митрополита. 1980-ті роки
На початку ХХІ століття палац митрополитів реставрували. Роботи закінчили у 2007 році, і з того часу тут працює перша та єдина експозиція, котра приблизно відтворює інтер’єр митрополичих покоїв XVIII–XIX століть. Наприклад, сучасні майстри фірми “Гончари” на першому поверсі будівлі відтворили груби за зразком тих, що опалювали дім у XVIII столітті, вони розписані вручну за мотивами євангельських та побутових сюжетів. Приміщення другого поверху обладнані автентичними кахельними грубами із колекції заповіднику. Їх вишукані кахлі виготовлені на знаменитому київському заводі Андржейовського. Підприємство розташовувалося на вулиці Кирилівській, 64 і виготовляло кахлі та майоліку. Також в музеї “Будинок митрополита” можна побачити старовинні книги старослов'янською та іноземними мовами XVI–XVIII століть. Прикрасою інтер’єру, що доповнює багате вбрання семи обставлених кімнат експозиції, слугує підлоговий годинник XVIII століття з дерев'яним механізмом, бюро-циліндр середини XIX століття, камін з червоного мармуру рідкісної породи гріотто другої половини XIX століття. Всі меблі, килими та інші предмети облаштування, що представлені в експозиції, виготовлені переважно у Франції у позаминулому столітті, тому іноді складають протиріччя з оригінальною архітектурою. А от портрети колишніх власників Будинку, київських митрополитів XVIII – початку ХХ віків, — з колекції портретів Київської православної богословської академії Української православної церкви. Вони складають цілу галерею видатних особистостей, які зробили значний внесок у розвиток Софійського монастиря, всього релігійного (і не тільки) життя України. Музей постійно поповнюється новими експонатами, тут проводяться цікаві виставки, презентації та екскурсії, в тому числі костюмовані.
Будинок митрополита, колишні митрополичі покої на території Софійського монастиря, пам’ятка архітектури XVIII століття, що входить до складу комплексу Софійського заповідника і внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО.
