Парк «Феофанія»

 Парк Феофанія межує із знаменитим Хотівським городищем VI-IV століття до нашої ери — найпівнічнішою стоянкою кочовників-скіфів на території України. Феофанія відома в історичних документах з ХV століття як урочище Лазарівщина. Згідно з переказами, тут для молитовного усамітнення і праці на славу Божу поселився монах на ім’я Лазар. З 1802 року хутір належав Михайлівському Золотоверхому монастирю. На той час майбутня паркова перлина належала до Хотівської волості Київської губернії. Засновником хутора був настоятель Михайлівського монастиря єпископ Феофан (Шиянов), який облаштував на цих землях архієрейську дачу і побудував в 1803 році дерев’яний храм на честь Архістратига Михаїла. Свою сучасну назву місцевість отримала в день освячення храму. Пізніше тут з’явилися трапезна, келії для монахів і невеликий цвинтар.

Церква ікони Божої матері та дзвіниця. 1900-ті роки

 Територією монастиря й до сьогодні протікає струмок Страківка чи інакше Стратівка. Жителі цієї місцевості загатили водотік і облаштували досить великий ставок, в якому розводили рибу на потреби Михайлівського монастиря. Після переведення єпископа Феофана до Полтавської єпархії, життя тут на деякий час завмерло, і навіть припинилися богослужіння. Після того, як в сусідньому селі Пирогові згоріла церква, тамтешній священик правив службу в Феофанії. Поступово обитель поповнилася нової братією. Настоятель Михайлівського монастиря в 1836-1841 роках святитель Інокентій назвав всі місця у Феофанії за назвами Євангельських місць. Були тут і свої гори Фавор, Синай, і потоки Сілоамський, Кедронський та своя Йосафатова долина. З 1861 року в Феофанії мешкав ієромонах Воніфатій, за якого тут знову розпочалося чернече життя та відбулося розширення поселення. В обитель провели воду з джерел та облаштували водогін. Джерело, розділене на три русла, назвали Живоносним. Цікаво, що сьогодні ці джерела відновили, а вода в них, вважається цілющою. А для повного фізичного і духовного очищення тіла потрібно цілком зануритися в купальню святого Пантелеймона.

 З 1901 року Феофанію перетворили на скит. За рік до цього тут з’явилася Церква ікони Божої матері. Настоятель Михайлівського монастиря одночасно був і настоятелем скиту, продовжуючи використовувати його як заміську дачу. У 1905 році за проектом єпархіального архітектора Єрмакова було закладено величний Свято-Пантелеймонівський собор, оформлений у псевдоросійському стилі. Його освятили влітку 1914 року за кілька тижнів до початку Першої світової війни. У 1909 році звели капітальний двоповерховий будинок для прийому прочан (монастирський готель).

Феофаніївський скит. 1900-ті роки

 Більшовики, здобувши владу, реквізували церковне майно і закрили монастир. Тут розмістили підприємство робочої кооперації — тваринницьке господарство та птахоферму. У монастирських церквах кілька років ще правили службу. Але в 1930 році влада звинуватила ченців у тому, що вони навмисно поширюють пташину чуму, від чого гинуть курчата. Восени того ж року служби у всіх храмах Феофанії були припинені.

 У 1941 році поряд з колишнім монастирем проходила лінія оборони Києва. Будівлі Феофанії, особливо високий Пантелеймонівський собор, опинилися під шквалом артилерійсько-мінометного вогню і зазнали значних пошкоджень.

 Після визволення Києва, наприкінці 1940-х років територію передали Академії наук УРСР. Тут розташувалися кілька науково-дослідних установ. Частину церковних споруд знесли, дещо перебудували, напівзруйнований Пантелеймонівський собор облаштували під лабораторні приміщення. У 1948-1951 роках в приміщенні колишнього двоповерхового монастирського готелю була розроблена перша в СРСР і континентальній Європі Мала електронно-обчислювана машина (МЕОМ) —  прообраз сучасних персональних комп’ютерів. Гігантська конструкція зайняла цілий поверх і під час роботи дуже нагрівалася. Для її охолодження довелося розібрати дах будівлі. Створенням МЕОМ керував директор Інституту електротехніки академік Сергій Лебедєв. Нині його ім’я увічнене в назві однієї із вулиць, прилеглих до Феофанії.

Відновлена будівля монастирського готелю. 2011 рік

 Вчені використовували Феофанію не тільки з виробничою метою. Президент Академії наук УРСР академік Олександр Палладін, облаштував на одному з тутешніх ставків свою дачу. І до сьогодні ставки на річці Страківка в районі Феофанії називають Палладінськими. До слова, вода тут чудова, і влітку часто можна побачити людей, що купаються. Всього ж в парку Феофанія п’ять мальовничих ставків.

 У 1972 році колишні монастирські угіддя стали парком-пам’яткою місцевого значення. З 2006 року це —  садово-парковий комплекс Національної академії наук України "Феофанія". Тут збереглися 100-150-літні дуби, 100-літні клени та липи. З 2017 року відвідування парку стало платним.

Пантелеймонівський собор до початку відновлювальних робіт. 1990-ті роки

 У 1990 році спустошені храми і приміщення монастиря повернули у підпорядкування Церкви. Почалося поступове відновлення святинь. З 2002 року це — Свято-Пантелеймонівський жіночий монастир.

 Однак, вчені теж повністю не покинули цю територію. Неподалік монастиря, на вулиці Метрологічній, розташовується Інститут теоретичної фізики імені Миколи Боголюбова НАН України, заснований в 1965 році.