Замкова гора

 Замкова, Хоревиця, Флорівська, Киселівка, Лиса, Кияниця - ось список топонімів, які використовували різні покоління киян для йменування цієї височини. Частина дослідників ототожнює Замкову з легендарною горою Хоревицею. На ній, за легендою, оселився Хорив - один із засновників Києва. Його брати влаштувалися поруч. Старший Кий на Старокиївській горі, а Щек - на сусідній Щекавиці. Своєрідним підтвердженням легенди служить і близькість до Хоревиці древньої вулиці Хорива. Правда, етимологію цієї назви давно втрачено і її перехрестили в Хореву. Археологи довели, що сліди перших людей, що жили на Замковій горі відносяться до значно більш раннього періоду, ніж час заснування Києва.

Археологічні розкопки на Замковій горі. 1932 рік

 Офіційна, відмічена на мапі, назва гори - Замкова. Після монголо-татарської навали багато десятиліть життя в Києві було зосереджене на Подолі. У XIV ст. на горі було споруджено великий замок литовського воєводи. Кращого місця для укріплення, що підноситься над низинним районом і придумати було неможливо. Кілька разів войовничим кочівникам все ж вдавалося його зруйнувати. Але кожен раз замок відновлювали. Всередині його периметру налічувалося близько 20 будівель, в тому числі єдиний тоді в місті годинник. Укріплення складалися з потужної дерев'яної стіни, 15 веж та двох воріт - Драбских і Воєводських. Перші були направлені в бік сучасного Андріївського узвозу, другі - у напрямку до вулиці Верхній Вал. Цікаво, що і сьогодні, понад 300 років після зникнення замку, можна виявити рештки дороги, яка колись вела до головних, Воєводських воріт. На території укріплення викопали кілька колодязів з питною водою на випадок облоги. Крім того, в розпорядженні гарнізону був млин, що знаходився поза межами кріпосних стін - на Глибочицькому потоці.

Київський замок на Замковій горі. Малюнок А. ван Вестерфельда. 1651 рік

 З 1471 року гора стала місцем постійної резиденції київських воєвод. Ім'я одного з них, Адама Киселя, увічнили в одному з назв пагорба - гора Киселівка. Час від часу біля замку проводилися страти. Карне місце знаходилося на височині навпроти Драбских воріт. Під час національно-визвольної війни проти польсько-шляхетського панування в 1651 році замок на горі зруйнували повсталі козаки.

 Місцевість тривалий час пустувала, доки на поч. ХІХ ст. тут не було закладено цвинтар. З 1835 року ця частина гори повністю перейшла в розпорядження Флорівського жіночого монастиря, який знаходився поруч. З тих пір гора отримує ще одне ім'я - Флорівська (або спотворене - Фролівська). У підніжжі пагорба було споруджено кілька погребів. Вони збереглися, але нині занедбані. На верхівці гори ховали черниць. Згодом некрополь оточили цегляною стіною. У 1857 році тут побудували цвинтарну Троїцьку церкву.

Вид Свято-Троїцької церкви і цвинтарної стіни. Зліва Андріївський узвіз. 1870-ті роки

 З приходом радянської влади кладовище офіційно закрили, а церкву зруйнували. Але ховали тут і після Другої світової війни. Це підтверджують могили, датовані 1950-ми роками. В кінці того ж десятиліття тут обладнали радіоцентр - одну з так званих глушилок. Вони призначалися для придушення сигналів західних радіостанцій, які вели мовлення російською мовою. Радіоцентр припинив своє існування тільки з розпадом СРСР.

 У 1990-ті роки з боку Андріївського узвозу на Замковій горі, точніше, на її частині, яка має назву Клинець, обладнали круті металеві сходи. Вони знаходяться біля будинку по Андріївському узвозу, 20-б. Піднявшись ними сьогодні, можна потрапити в інший світ. Похмурий занедбаний цвинтар, густа рослинність, старі дерев'яні опори лінії електропередач. Тож не дивно, що з давніх-давен вважалося, що на горі живе нечиста сила, проводять свої шабаші відьми. Тому вона і отримала ще одну назву - Лиса.

Екскурсійні стежки на Замковій горі. 2012 рік

 У наш час у Замкової гори є численні шанувальники. Сюди водять екскурсії. Тут обладнали капище язичники-рідновіри, що відроджують традиції стародавніх слов'ян. На покинутому кладовищі орудують чорні археологи і малолітні сатаністи, які сквернять могили. Знищений некрополь являє собою сумне видовище. Уцілів єдиний склеп, а надгробні камені, що зповзли з гори можна виявити навіть у дворах житлових будинків на Андріївському узвозі. Але саме ця похмура атмосфера приваблює любителів гострих відчуттів і пригод. У 2001 році на одному з відкритих майданчиків на горі група вільних художників встановила великий куб. Ця скульптурна композиція називається Точкою Опори. В її основу покладена філософська концепція зв'язку людини з всесвітом.