Грецький монастир

 Після того, як в 1657 році гетьман Богдан Хмельницький надав грекам особливі права на ведення торгівлі, грецькі купці стали селитися на території України. Значна їх частина осіла в Києві. Зрозуміло, що разом з облаштуванням житла і торгових крамниць, грецька громада думала і про духовні потреби. Київські греки направили клопотання митрополиту Рафаїлу Заборовському з проханням передати їм комплекс Петропавлівського монастиря, який знаходився на сучасній Притисько-Микільській вулиці. Митрополит схвалив прохання і надіслав його на розгляд в міський магістрат. Однак воно так і залишилося без розгляду.

Церква св. Катерини незадовго до знесення. 1929 рік

 Грецька громада на цьому не зупинилася. Греки домоглися дозволу почати будівництво нового храму на території, що належала грецькому купцю Астаматею Ніколаєву. Його садиба межувала з Братським монастирем та виходила на майбутню Контрактову площу. У цій садибі православний грецький монах монастиря Синайської гори на ім’я Євген побудував невелику дерев’яну каплицю імені святої Катерини. Незабаром грекам вдалося зібрати гроші, побудувати тут кам’яний храм і заснувати обитель. Її ігуменом став Євген. Надалі настоятелів надсилав сюди монастир святої Катерини на Синаї, а послушниками були місцеві жителі.

 У вересні 1738 Синод дав дозвіл на будівництво церкви святої Катерини в Києві, яка через десятиліття увійшла в комплекс Грецького монастиря. Незабаром тут звели дзвіницю, будівництвом якої опікувався зодчий Іван Григорович-Барський. При монастирі знаходився і будинок для прочан. На постійній основі в ній проживали греки-студенти Києво-Могилянської академії.

 Велика подільська пожежа 1811 року знищила частину монастирських будівель, але кам’яний храм св. Катерини чудесним чином вцілів. Полум’я обпалило стіни і дах, проте всі інтер’єри і красивий іконостас збереглися. У той же час було втрачено келії, будинок настоятеля і дерев’яний храм св. Спиридона. Після пожежі ченці зайнялися відродженням обителі. Але в зв’язку з переплануванням Подолу за проектом архітектора Вільяма Гесте у них відібрали значну ділянку землі.

Купол церкви св. Катерини і дзвіниця, що будується (в центрі). Початок 1910-х років

 У квітні 1834 року монастир знову постраждав від пожежі. План відродження обителі склав архітектор Людвіг Станзані. Поступово монастир почав оживати та обзаводитися новими будівлями. У розпал будівельної лихоманки початку ХХ століття на території з’явилися два великих прибуткових будинки, звернених фасадами на Контрактову площу. На одному з нових будинків добудували вишукану дзвіницю, увінчану куполом з хрестом.

 З приходом радянської влади монастир закрили, ченців вигнали і згодом деяких з них піддали репресіям. На початку 1920-х років будівлі колишніх прибуткових будинків використовували для проведення Контрактових ярмарків, які тимчасово відродилися. У 1926 році тут відкрили Всеукраїнський торговий музей, на базі якого незабаром був створений дослідницький інститут. По сусідству, в нижній частині колишньої дзвіниці аж до 1995 року існував дослідний завод з виробництва продовольчих машин. У 1929 році розібрали церкву святої Катерини і верхній ярус дзвіниці.

Колишні прибуткові будинки Грецького монастиря. Кінець 1980-х років

 В середині 1990-х років колишній комплекс монастиря реставрували. Під час реставраційних  робіт відновили верхні яруси дзвіниці, встановили годинник, а в 2009 році —  карильйон, який виконує українські мелодії. Грецький монастир так і не зміг повернутися в рідні стіни, зараз його колишні прибуткові будинки належать Національному банку України.