На невеликому майдані, де перетинаються три древніх київських маршрута — сучасні Десятинна і Володимирська вулиці та Андріївський узвіз — одразу впадає в око монументальний будинок радянської епохи — 25-та школа. Ділянка була освоєна та вперше забудована ще тисячу років тому, адже вона розташована в самому серці старокиївського Дитинця, біля галасливого та велелюдного Бабиного Торжка. На думку археологів, колись на цьому місці було древнє язичницьке капище — храм із жертовником просто неба, а після хрещення Русі побудована велика кам’яна ротонда. Як вважають деякі історики, ротонда призначалася для урочистого прийому високоповажний гостей. Залишки цієї споруди знайшли під час розкопок, розчистили та законсервували. Зараз їх можна побачити практично у дворі школи — між нею і будинком на вулиці Володимирській, 3.
Археологічні розкопки на території майбутньої школи. 1929 рік
Вочевидь, древня ротонда була зруйнована разом з іншими будівлями Старого Києва під час монгольської навали у 1240 році. Після багаторічної пустки тут висадили сад, що у деяких джерелах має назву Трьохсвятительский. Ці зелені насадження росли на теренах садиби, яка належала спадкоємцям декабриста князя Трубецького. Територія саду з плином часу все більш ущільнювалася та забудовувалася. Нарешті вільною залишилася тільки невелика ділянка на розі навпроти Андріївської церкви.
Саме на цьому місці напередодні Другої світової війни після проведення археологічних пошуків і збудували школу № 25. Тож не дивно, що гімн сучасної школи, у якій бережуть традиції, має такі рядки:
Миру предстал здесь Андрей Первозванный
И зародилась родная страна.
Княжеский терем стоял деревянный,
Славные в нем совершались дела.
Проект школи
Варто зазначити, що у 1930-ті роки в СРСР виділяли величезні кошти на шкільне будівництво. Крім того, у другій половині десятиліття активно впроваджувалися методи швидкісного будівництва з використанням новітніх технологій. Зведення школи завершили у рекордні строки: почали будівництво 15 квітня 1939 року, а вже 1 вересня того ж року навчальний заклад прийняв перших учнів. Складно уявити, що для повного зведення монументальної будівлі знадобилося лише чотири з половиною місяці. Зважаючи на те, що якість виконаних робіт була надзвичайно високою, така швидкість здивувала навіть дуже досвідчених архітекторів та будівничих. Більш того, будівля має виразний вигляд. Проект школи на 880 учнів складали цивільний інженер Микола Шехонін, який на той час вже мав величезний досвід будівництва, і архітектор Олександр Недопака.
Початок будівництва. 26 квітня 1939 року
Майстрам довелося вирішувати складне завдання — спроектувати нову будівлю в обмеженому просторі, що був затиснутий у старовинну забудову, і при цьому не зіпсувати містобудівний ансамбль, що формувався тут протягом століть. Існує міська легенда, нібито партійна влада ставила фактично протилежне завдання. Розповідають, що авторам проекту "згори" було надано вказівку: розташувати школу таким чином, щоб вона слугувала своєрідною перешкодою між шедевром сакральної архітектури Бартоломео Растреллі — Андріївською церквою та майже готовою тоді першою будівлею радянського урядового центру на Михайлівській площі, яку зараз займає МЗС України.
Побудована школа. Вересень 1939 року
Школу збудували заввишки у п’ять поверхів на центральному фасаді і чотири — в крилах, які витягнули вздовж Володимирської та Десятинної вулиць, у перехідній стилістиці між засудженим на той час конструктивізмом та неокласицизмом, що набував сили. Архітектурне оздоблення вже цілком відповідало епосі сталінського тоталітаризму. Чіткі класичні форми та цегла, схована під товстим шаром тиньку, надали будівлі монументального вигляду і перетворили її на справжній "соціалістичний храм науки". Частину декору, що згідно з проектом мав прикрашати будівлю, на жаль, чомусь не зробили. Залишилися вази на стінах, а от скульптури, призначені для оздоблення обох бічних фасадів, так і не встановили.
Багатьом дітям, які сіли за парти 1 вересня 1939 року, не судилося закінчити школу. Почалася війна, під час якої навчальний заклад не працював. Учні-хлопчики (тоді школа була чоловічою) повернулися сюди тільки у 1944 році. Сама будівля, на щастя, від військових дій майже не постраждала, однак не опалювалася і була занедбана. Лад наводили силами самих школярів, котрі також займалися розбиранням руїн у центрі Києва. Їм доручили розчищати ділянку на розі Хрещатика і вулиці Леніна (нині Богдана Хмельницького). З 1954–1955 навчального року в СССР відновили змішане навчання, і у 25-ту школу прийшли дівчата.
Вхід до школи і площа перед нею. 1961 рік
Цікава й доля архітектора, автора проекту будинку. Цивільний інженер Микола Шехонін почав свою кар’єру в Києві у 1900-ті роки. Він спроектував багато будівель, у тому числі прибуткові будинки на вулицях Саксаганського, Тарасівській та Паньківській, брав участь у конкурсі на проект Міської публічної бібліотеки (тепер Бібліотека ім. Ярослава Мудрого) на сучасній Європейській площі, зводив декілька корпусів Всеросійської сільськогосподарської виставки 1913 року на Троїцькій площі. За радянської влади проектував Будинок культури "Харчовик" на Контрактовій площі і був одним із розробників генерального плану Києва 1936 року. Склалося так, що під час Другої світової війни він залишився в окупованому Києві. Після розгрому німецьких військ емігрував до Європи, а потім перебрався до Аргентини, де прожив довге життя і помер у 1972 році. Лише нещодавно дослідникам-історикам вдалося зв’язатися зі спадкоємцями Шехоніна і отримати доступ до матеріалів його архіву.
У 2014 році 25-та школа урочисто відсвяткувала своє 75-ліття. Зараз на фасаді будівлі встановлено меморіальні дошки директорці школи з 1972 по 2009 роки, заслуженій вчительці України Людмилі Кудрявцевій і випускнику школи Ігору Шептицькому — добровольцю, який віддав своє життя біля села Піски у 2014 році у боротьбі за незалежність та суверенітет України.
