Андріївський узвіз

 За переказом, ще в І столітті нашої ери на території майбутнього Києва побував апостол Андрій Первозванний. Саме він передбачив виникнення тут величного міста на пагорбах. За переказом, на горі, де нині стоїть Андріївська церква, учень Христа встановив дерев'яний хрест.

 Частина дослідників ототожнює Андріївський узвіз із літописним Боричевим узвозом. Але тут думки різняться. Оскільки багато істориків впевнені, що вулицю проклали тільки в XVI-XVII століттях, прокопавши проїзд між Замковою горою й Уздихальницею. Дійсно, ці дві височини, що розкинулися по обидва боки узвозу, але знаходяться майже на одній лінії неподалік одна від одної, звичайно могли бути колись одним цілим. Найімовірніше, земляні роботи з розділення гір провели задля створення зручного транспортного під'їзду до київського Замку, який збудували на пагорбі над Андріївським узвозом за литовсько-польської панування.

Андріївська церква. 1892 рік. Фото С. Кульженко

 Очевидці лишили спогади про те, що вулиця була вкрай вузькою й незручною для колісного транспорту. Під час дощів і весняного бездоріжжя її взагалі неможливо було проїхати. У 1754 році на горі закінчили спорудження шедевра архітектури, розкішної церкви на честь апостола Андрія. Її почали зводити за наказом імператриці Єлизавети Петрівни. Проектував храм петербурзький архітектор Бартоломео Растреллі. Будівельними роботами керував київський зодчий Іван Мічурін. Пишна церква, ніби парує у повітрі, піднімаючись над древнім Подолом. Але між тим, існує і зворотна сторона такого розташування. Через загрозу постійних зсувів Андріївську церкву доводиться постійно реконструювати, а схил гори під нею зміцнювати.

 Перші житлові будинки на узвозі з'явилися приблизно в XVIII столітті. Комплексна забудова почалася лише 200 років тому. Це, звичайно, досить юний вік у контексті 1500-річної історії міста. Незважаючи на сусідство з розкішним храмом, спочатку узвіз більше нагадував сільську вулицю. Помиї з вікон виливали просто на дорогу, де паслися тварини і тинялися свійські птахи. Окрім того, місцевість уподобили для «роботи» жінки легкої поведінки. Відомий у минулому релігійний письменник і історик Андрій Муравйов, який оселився на схилі років неподалік від Андріївської церкви, з жахом констатував, що весь узвіз перетворився в один суцільний будинок розпусти. Він постановив очистити від скверни священну для нього гору, де колись ступала нога його небесного покровителя. Потрібно зазначити, що Муравйов зміг домогтися від влади вирішення питання, цьому посприяв його незаперечний авторитет, широке коло знайомств і звʾязків.

Андріївський узвіз. 1872 рік. Фото Д. Біркіна

 Загалом сучасний архітектурний ансамбль Андріївського узвозу практично повністю сформувався лише на початку ХХ століття. На той час тут уже були найбільш знакові сьогодні будівлі − легендарний «дом постройки изумительной», який став відомим завдяки його мешканцю, письменнику зі світовим ім'ям Михайлу Булгакову; Замок Річарда Левове Серце у псевдоготичних формах; «Будинок-терем» київського купця Слинько. Великий список знаменитих мешканців Андріївського узвозу. В різні часи з вулицею були пов'язані імена відомого скульптора й режисера Івана Кавалерідзе, племінника Шевченка художника Фотія Красицького, «святого лікаря» Феофіла Яновського, засновника Української хорової капели, диригента Олександра Кошиця та багатьох інших видатних людей.

 Але варто зазначити, що завдяки узвозу в історію Києва увійшли прості міщани. Так, герої драми Івана Нечуя-Левицького, пізніше переробленої Михайлом Старицьким у комедію «За двома зайцями», мали реальні прототипи. На місці сучасного будинку № 22А знаходилася садиба, де проживав той самий Сірко з «донею Пронею». Уже в наш час героїх екранізованої п'єси втілили у металі. На самому початку Андріївського узвозу стоїть невелика паркова скульптура − пам'ятник Проні Прокопівні та Свириду Голохвастову. На її відкритті була актриса Маргарита Криницина, яка зіграла Проню у фільмі «За двома зайцями». Скульптурна група користується величезною популярністю серед містян і гостей Києва. Про це красномовно свідчать відполіровані до блиску частини пам'ятника. Вважається, що якщо їх потерти й загадати бажання, воно обов'язково здійсниться.

Свято на Андріївському узвозі. 1987 рік

 Нинішній Андріївський узвіз — це довгі ряди сувенірних крамниць, картинні галереї й музеї, серед яких Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова, Музей однієї вулиці, Музей-майстерня Івана Кавалерідзе. Не закінчується потік киян і туристів, охочих ненадовго вирватися із повсякденності і вдихнути атмосферу старовини і свята, які відчуваються на цій вулиці.

 Кияни неоднозначно сприйняли будівництво на Андріївському узвозі нової будівлі Київського академічного драматичного театру на Подолі. Громіздке приміщення, що не досить добре вписалося у витончений вид узвозу, викликало безліч протестів поціновувачів старого Києва.