Вулиця Хрещатик

 Багато дослідників ототожнюють частину Хрещатика в районі Майдану Незалежності з літописним місцем Перевісищем, де знаходилося Козине болото. Нібито там за часів Київської Русі ставили тенета й полювали князі та наближені до них особи. Версія має право на існування, адже в давні часи Хрещатик був яром – заболоченою долиною невеликого струмка. Природно, що сюди на водопій збігалося багато тварин і прилітали птахи. Цей яр, званий ще Хрещатим яром, розділяв Верхнє місто, де тоді жила еліта, і віддалений Печерськ. Частина яру від Козиного болота до сучасної Бессарабської площі називалася «Піски».

 Найімовірніше, походженням свого імені вулиця зобов’язана струмку, в якому рівноапостольний князь Володимир хрестив 12 своїх синів. Щоправда, сучасні вчені розрізняють два водотоки з подібними іменами − струмок Хрещатик, що протікає безпосередньо під центральною вулицею, і струмок Хрещатицький, що бере початок у районі Володимирського узвозу та збігає до купелі княжих нащадків біля пам’ятника Магдебурзького права. Обидва струмочка течуть і понині, але тільки під землею в колекторах.

 Через  заболоченість і складний рельєф долина Хрещатика залишалася практично незаселеною аж до кінця XVIII століття. Водночас на Подолі вже тоді яблуку ніде було впасти, настільки щільно там обжилися люди.

 Початок облаштування майбутньої головної вулиці пов’язують із перенесенням Контрактових ярмарків із міста Дубно до Києва в 1797 році. Вважається, що перспективність Хрещатика як зручного ділового центру, покликаного об’єднати три сформовані історичні частини Києва − Верхнє місто, Поділ і Печерськ, помітив міський архітектор Андрій Меленський. Першою зведеною тут будівлею став двоповерховий кам’яний особняк поміщика Онуфрія Головінського.

Будівля Міської думи на Хрещатику. 1880-ті роки. Фото Ф. де Мезера

 Хрещатик стали швидко забудовувати, проклали бруківку. В 1805 році побудували перший у місті дерев’яний театр, на місці якого зараз знаходиться Український дім. Тоді вулицю почали називати Театральною. З такою назвою вона була аж до 1869 року, поки не затвердили офіційну назву Хрещатик. У 1876 році на вулиці недалеко від колишнього Козиного болота побудували будинок міської думи, у такий спосіб, Хрещатик отримав статус міського адміністративного центру. Поступово він усе більше впорядковувався − тут побудували пошту, першу в місті телефонну станцію, біржу, проклали трамвайні лінії, встановили ліхтарі. Один за одним відкривалися фешенебельні магазини, ресторани, банки, готелі. Поступово на лінії вулиці сформувалися три площі − Європейська, Думська й Бессарабська.

 Спершу революція 1917 року й радянська влада кардинальних змін у вигляд Хрещатика не внесли. Хіба що було знесено старі пам’ятники і встановлено нові, що відповідали духу епохи. Так, повалений імперський прем’єр Петро Столипін біля міської Думи поступився місцем Карлу Марксу. Щоправда, історичну назву змінили − з 1923 протягом чотирнадцяти років вулиця називалася на честь убитого радянського дипломата Вацлава Воровського, який навіть не мав із Києвом нічого спільного.

 Звісно, усі приватні заклади, якими славилася вулиця до 1917 року, націоналізували. Але в 1930-ті роки мілітаризація СРСР наклала відбиток на архітектуру київського центру. У 1935-1936 роках колишній будинок Слов’янського (Центр слов’янської культури з трьома залами громадського призначення), зведений у 1890-і перебудували в Будинок оборони ім. Фрунзе. Будівля була зруйнована під час Другої світової війни, тепер практично на його місці розташований готель «Дніпро». Трохи раніше, поруч із колишнім будинком Слов’янського звели Будинок держустанов у модному тоді конструктивістському стилі. На розі з вулицею Леніна (тепер Богдана Хмельницького) почали будувати Будинок книги, але не добудували і знесли. Місце, що звільнилося віддали під Центральний універмаг, відкритий в 1938 році.

Дім оборони на Хрещатику, 1. Кінець 1930-х років

 Непоправної шкоди вулиця зазнала у вересні 1941 року на початку нацистської окупації. Радянські підпільники замінували більшість будівель на Хрещатику, а після того які німці почали тут освоюватися, запустили в дію пекельні машини. У величезній пожежі вулиця вигоріла вщент, від багатої старовинної забудови до нашого часу лишилися лічені будівлі. Окупанти не займалися відновленням зруйнованого Хрещатика, але вирішили його перейменувати. Вулицю почали називати Ейхгорнштрасе на честь убитого в Києві влітку 1918 року німецького генерал-фельдмаршала Германа фон Ейхгорна.

Військовополонені під час спорудження хрещатицького колектора. Друга половина 1940-х років

 Майже відразу після звільнення Києва 6 листопада 1943 року почалися відновлювальні роботи на Хрещатику. Силами військовополонених спорудили підземний комунікаційний колектор, що існує під центральною вулицею й сьогодні. Містяни вдень і вночі розбирали обгорілі руїни. Влітку 1944 року оголосили архітектурний конкурс на забудову Хрещатика. Вулицю відбудували в стилі так званого сталінського ампіру до кінця 1950-х років. Вигляд Хрещатика кардинально змінився – його розширили, на місці підірваних 3-4-поверхових будинків звели монументальні будівлі. Висотною домінантою став «будинок із зіркою» на Хрещатику, 25. Кияни назвали так новий хмарочос, оскільки шпиль 15-поверхового житлового будинку з кінотеатром внизу увінчала гігантська п’ятикутна зірка. Цей будинок став найвищою будівлею в місті до 1981 року.

Панорама частини Хрещатика, справа «будинок із зіркою». 1964 рік

 Наступна висотка на Хрещатику з’явилася тільки в роки незалежної України. На щастя, вона розташована не на червоній лінії, а у дворі за «будинком із зіркою».

 У 2005 році демонтували колишній Будинок держустанов на Хрещатику, 5, у якому після війни розташовувалася пошта, а потім різні адміністративні установи і знаменитий ресторан «Столичний». На його місці заплановано будівництво гігантського хмарочосу. Якщо проект реалізують, це завдасть серйозної шкоди архітектурному ансамблю вулиці та порушить його єдність. Зрозуміло, у наш час змінилося й призначення будівель. Нині, як і сто років тому, на Хрещатику знову працює безліч дорогих магазинів.

 Незалежно від хороших чи поганих змін, Хрещатик залишається улюбленим місцем прогулянок киян і гостей столиці, навіть у будні дні тут завжди людно.