Парк «Володимирська гірка»

 Ще у XVII столітті на схилах, що нижче Михайлівського монастиря ріс великий сад. Про нього згадує в своїх записках проповідник Петро Розвадовський. У грамоті гетьмана Івана Мазепи 1699 року, що підтверджує права Михайлівського Золотоверхого монастиря на різні угіддя,  ця територія названа Чортовим Беремищем. З давніх-давен місце вважалося в народі нечистим, за легендою тут збиралися на свої шабаші відьми. Ймовірно, це було пов'язано з язичницькими капищами, що існували тут до хрещення Русі.

 Перший проект громадського парку на цій території виник ще в 1831 році. Через деякий час почалися підготовчі роботи з укріплення схилів і розпланування гори на три тераси. У наступному десятилітті з’явилася ідея встановити тут пам’ятник рівноапостольному князю Володимиру, хрестителю Русі. Після довгих дебатів, що супроводжували спорудження монумента, в 1853 році його, нарешті, відкрили. Князя зображено із поглядом спрямованим у напрямку Лівобережжя, а в руках він тримає величезний хрест. Бронзовий Володимир став невід’ємним атрибутом Києва. У 1890-і роки пам’ятник підсвітили спочатку газовими ліхтариками, а потім електричними лампочками. Яскраво освітлену статую князя було видно на багато кілометрів з боку Дніпра, і це слугувало своєрідним маяком.

Водопровідна вежа на Трьохсвятительській вулиці. 1910-ті роки

 У 1870-і роки на краю парку, що виходить на Трьохсвятительську вулицю, спорудили Михайлівську водонапірну вежу — частину київського водогону. Вежу в 1930-і роки розібрали, а ось так званий фільтр Палестина на Володимирському узвозі, з яким вона була з’єднана, зберігся. У 1905 році почав діяти Михайлівський підйомник, більш відомий як фунікулер, який з’єднав Поділ з Михайлівською площею. Павільйон верхньої станції фунікулера прикрасив схил парку.

 У ці ж роки продовжувались роботи з благоустрою парку. Михайлівську гору зміцнювали і підсипали, будували тераси і оглядові майданчики. До кінця ХІХ століття сформувалася чудова рекреаційна зона, доступна всім киянам —  плата за вхід до парку не бралася. У 1898 році на одному з виступів гори встановили альтанку, збудовану на кошти мецената Кокорєва. Ще одна схожа конструкція, споруджена за його ж кошти, розташована у верхній частині Андріївського узвозу на майданчику біля Андріївської церкви.

Олександрівський костел і панорама "Голгофа". 1900-ті роки

 У 1902 році на вершині Володимирської гірки практично навпроти Олександрівського костьолу з’явився павільйон з панорамою «Голгофа». Вона відтворювала біблійний сюжет про розп’яття Христа. Встановленню панорами в Києві передувала пожежа у Відні, де полотно згоріло. Згодом його реставрували для Києва. Довжина панорами сягала більше ста метрів, ширина — дванадцять метрів. Очевидці відзначали неймовірну деталізацію та реалістичність картини. На початку 1930-х років будівлю "Голгофи" розібрали, а саму панораму перевезли до Лаври, де вона зникла після того, як 1941 році підірвали Успенський собор. Серед інших розваг, до революції 1917 року,  на гірці працював чайний павільйон.

 Недобросовісні забудовники використовували схили парку ще на початку ХХ століття. Через скупчення будівельного сміття, після затяжного дощу в вересні 1905 року частина гірки з’їхала. Зсув зруйнував кілька будівель у садибі архітектора Казанського, розташованої на схилі, зверненому до Поштової площі.

Літній кінотеатр на Володимирській гірці. 1953 рік

 За радянської влади капітальний благоустрій парку розпочали тільки після Другої світової війни. У 1949 році відкрили літній кінотеатр, дещо пізніше — два кафе і павільйон з продажу морозива, а також каруселі. В процесі будівництва на Європейській площі величезної будівлі київського музею Леніна (зараз це Український дім) частину гірки зрили до основи, зруйнувавши доріжку з цегли та кінотеатр. Замість них з’явився каскадний фонтан.

Каскадний фонтан при вході на Володимирську гірку. 1982 рік

 Сьогодні Володимирська гірка  — чудове місце для відпочинку. На околиці алеї, що веде до Андріївського узвозу, розмістилися художники, які виставляють і продають тут свої твори. Відреставрували також і Кокорівську альтанку. У 2015 році відкрили пам’ятник італійському поету, філософу і богослову Данте Аліг’єрі. Виношуються плани і з відродження панорами "Голгофа".