Поштова площа

 Складно сказати, коли на території Поштової площі вперше з’явилися люди. Цілком ймовірно, що купці, які пропливали широким Дніпром та пересувалися знаменитим торговим шляхом із варяг у греки, могли зупинятися тут задовго до заснування Києва. Археологічні розкопки з'ясували, що перші споруди на майбутній площі з’явилися задовго до утворення Київської Русі. У подальшому вони виявилися похованими під товстим шаром піску в результаті численних повеней та зсувів грунту.

 Першою зафіксованою знаковою подією в цій місцевості стало хрещення киян князем Володимиром у 988 році. Навернення до нової віри проходило у водах ріки Почайна. Не виключено, що це могло відбуватися в районі Поштової площі. Саме тут була гирлова частина Почайни, яка розташовувалася неподалік від місця її злиття з Дніпром.

 Такому припущенню не протирічить і легенда про існування тут у 1011 році церкви Різдва Христового. Хоча ця версія навряд чи відповідає дійсності та, ймовірно, є більш пізньою вигадкою. На першій із поточних мап Києва – плані полковника Ушакова 1695 року – майбутня площа вже була заповнена будівлями. Тут позначено Хрещатицькі ворота, кріпосні стіни, городи та дерев’яна Церква Різдва. При ній був невеликий цвинтар, рештки якого виявили пізніше під час будівельних робіт. Нову кам’яну церкву на площі звели на початку позаминулого століття.  

Поштова станція й диліжанс. 1911 рік

 У середині ХІХ століття на площі розпочалося довготривале будівництво. Воно завершилося лише в 1865 році. Так з’явилася поштова станція, що й визначило назву площі на багато років. Звідси у всі куточки країни відправлялися завантажені кореспонденцією диліжанси. У подальшому площа стала щільніше забудовуватися. Тут виросли капітальні кам’яні будівлі. Зараз важко уявити цей простір без колишнього елеватору знаменитої фірми Бродського. Його збудували в 1909 році. Тепер у ньому знаходиться книгосховище Національної парламентської бібліотеки.

 За півтора десятиліття до того, Поштова площа стала відома в усій Російській імперії. У 1892 році по Володимирському узвозу на ній проклали лінію першого в країні електричного трамваю. Про це нагадує пам’ятний знак, встановлений на площі перед дирекцією «Київпастранса»  за адресою Набережне шосе, 2. Ця будівля також причетна до відкриття трамвайного руху. ЇЇ звели для електростанції, а пізніше перепрофілювали.

Трамвай на Володимирському  спуску  перед Поштовою площею. 1894 рік

 До Поштової площі має безпосереднє відношення і специфічний київський вид транспорту – Михайлівський підйом, відомий як фунікулер. Саме тут у 1902-05 роках відкрили нижню станцію. Щоправда, до 1982 року вона знаходилася не на самій площі, а дещо вище, на вулиці Боричів Тік. Фунікулер – одне з маленьких див Києва, який нині дуже полюбляють туристи. Спершу він виконував утилітарну функцію та був лише засобом транспортного сполучення між Подолом і Верхнім містом.

 У 1900 році на площі збудували дерев’яну каплицю Товариства порятунку на воді. Адже сусідство з великою рікою, на жаль, має не тільки переваги. Кожен рік Дніпро забирає десятки життів. Так було й на початку минулого століття. У каплиці відправляли тих, кого не встигли врятувати. Загалом на початку XX століття площа була впорядкована. Тут навіть відкрили чайний павільйон із читальною залою для робітників.

 Окремо варто зазначити, що з Поштовою площею пов’язані імена багатьох відомих людей. У церкві Різдва Христового відправляли великого Кобзаря Тараса Шевченка і проводжали в останню путь автора національного гімна України Павла Чубинського. На Поштовій площі жив відомий київський архітектор Микола Казанський. У готелі «Дніпровський порт», який виходив однією стороною на площу, а іншою – на вулицю Сагайдачного, починав свою літературну діяльність письменник Олександр Купрін.

Будівництво Річкового вокзалу. 1960 рік

 У 1930-ті роки на площі розпочалися серйозні зміни. Знесли церкву Різдва Христового і розібрали каплицю Товариства порятунку на воді. Саме тоді тут з’явилася тимчасова будівля пасажирського річкового вокзалу. Скоро оголосили конкурс на проект нового вокзалу, але справа затяглася, а потім під час війни й післявоєнного безладдя було вже не до того. Сучасне приміщення Київського річкового вокзалу збудували лише в 1957-61 роках.

 Але по-справжньому масштабні зміни сталися в цьому районі в 1970-ті роки. Вони почалися у зв’язку із будівництвом Куренівсько-Червоноармійської лінії метрополітену, а саме – її продовження у бік Подолу. Був зруйнований практично весь старовинний квартал вздовж вулиці Сагайдачного. У 1976 році відкрилася станція метро «Поштова площа».

Поштова площа. 1991 рік

 Варто зазначити, що й сьогодні оформлення площі не завершене остаточно. Будівельні роботи продовжуються, постійно щось змінюється. Від старої забудови тут залишилися лічені будівлі. Проте з’явилися дві нових, поміж якими вже не видно входу до нижньої станції фунікулера. У 2002-2005 роках практично на попередньому місці відтворили храм Різдва Христового. За останні роки збудували автомобільний тунель, який був запланований ще в 1960-их роках. Під час робіт по благоустрою площі знайдено численні предмети старовини та фундаменти часів Київської Русі. Кияни ініціювали створення тут музею. У 2016 році площу впорядкували, зробили фонтан, а в 2017 році відкрили незвичайний пам’ятник засновникам Києва. Художник Володимир Журавель зобразив Кия, Щека, Хорива й Либідь у вигляді маленьких дітей, які граються.