Золотоворітський сквер — державний природничий пам’ятник місцевого значення. Це невеликий, але дуже затишний зелений острівець посеред вируючого життя центру столиці. Ще за княжих часів тут були насипані потужні земляні вали і побудовані знамениті Золоті ворота — центральний, парадний в’їзд у "місто Ярослава". Залишки укріплень зберігалися аж до 1830-х років. Під час будівництва Нової Печерської фортеці їх вирішили демонтувати. На місці валів проклали вулиці — Ярославів Вал та Прорізну. Тоді на перехресті двох нових міських артерій утворилася невеличка площа, в 1869 році названа Золотоворітською. Руїни воріт які розкопали, а потім законсервували за наказом імператора Миколи І, опинилися просто посередині нової міської площі.
![Вид на Золоті ворота і сквер. Початок ХХ століття](/img/article_photo/02bzv.jpg)
Вид на Золоті ворота і сквер. Початок ХХ століття
Спочатку передбачалося, що частина цієї території відійде під будівництво Володимирського собору. Однак, пізніше від цієї ідеї відмовилися. Поступово Золотоворітську площу почали впорядковувати, і вона перетворилася на маленький сквер розміром у півгектара. Сквер був офіційно закладений у 1870 році, а через десять років розширений. Він полюбився киянам і з часом став чудовим місцем для прогулянок та відпочинку. Дослухавшись до побажань городян, влада продовжила благоустрій зеленого острівця. У 1899 році тут встановили красивий фонтан, відлитий на знаменитому заводі Термена.
Він являє собою велику чавунну чашу, до якої, окрім основного потоку, виливається ще й вода, що тече з пащі левів. Згідно із популярною міською байкою, морди страшних тварин надзвичайно схожі на одного з майстрів заводу. Нібито так робітники помстилися за жорстоке ставлення до них з боку майстра. Однак, звичайно, це всього лише легенда, яку люблять розповідати біля кожного із фонтанів Термена, що збереглися в парках та скверах Києва до наших днів.
![Кияни в Золотоворітському сквері. 1890-і роки](/img/article_photo/03zvs.jpg)
Кияни в Золотоворітському сквері. 1890-ті роки
Золотоворітському скверу пощастило, і він вдало пережив всі революції та війни, що буквально посипалися на Київ у першій половині ХХ століття. Після Другої світової війни, наприкінці 1940-х років, сквер був наново впорядкований. Тоді ж відремонтували фрагменти Золотих воріт, що збереглися і встановили на них анотаційну табличку. Незабаром сквер став місцем збору неформальних клубів київських шахістів. У теплу пору року під тінню київських каштанів тут влаштовувалися численні баталії на шахових дошках.
Однак, приблизно в ті ж роки будинки на прилеглих вулицях стали займати різні закордонні представництва. Тому шахістів добровільно-примусово перевели у парк Шевченка, де вони збираються, до речі, і по сьогоднішній день.
![Золотоворітський сквер. 1949 рік](/img/article_photo/04bzv.jpg)
Золотоворітський сквер. 1949 рік
До святкування 1500-річчя заснування Києва в 1982 році був урочисто відкритий музей, споруджений навколо руїн Золотих воріт. Він постав у вигляді триярусного павільйону з копією церкви Благовіщення. Також реконструкції піддався сквер. Тоді його доріжки замостили цеглою. Якщо пройтися ними сьогодні та уважно придивитися, можна побачити дату — "1982".
![Памятник Ярославу Мудрому біля Золотих воріт. 2010-і роки](/img/article_photo/05_31.jpg)
Пам’ятник Ярославу Мудрому біля Золотих воріт. 2010-ті роки
За останні три десятиліття сквер не тільки не втратив популярності, але, навпаки, ще більше розквітнув. У 1997 році за проектом, на той час уже покійного знаменитого скульптора, Івана Кавалерідзе в сквері встановили пам’ятник Ярославу Мудрому. Згідно із задумом художника, великий князь сидить біля Золотих воріт, тримаючи в руках макет Софії Київської, що споруджується по його волевиявленню. Гострі на язик кияни відразу охрестили пам’ятник на свій лад, назвавши його дещо грубувато: "Мужик з "Київським "тортом". Це завжди викликає сміх туристів, які збираються біля пам’ятника на початку екскурсії та вперше чують цей жарт.
![Паркова скульптура Кіт Пантюша. 2017 рік](/img/article_photo/06_2.jpg)
Паркова скульптура "Кіт Пантюша". 2017 рік
Пізніше сквер став потроху "обростати" елементами паркової скульптури, звичайно, несумісними з пам’ятником князю Ярославу, проте вельми кумедними і такими, що привертають увагу екскурсантів. У 1998 році в кутку з боку вулиці Лисенка з’явилася зворушлива бронзова фігурка — своєрідний пам’ятник коту. Ініціаторами її встановлення стали власники сусіднього ресторану "Пантагрюель". Так вони увічнили улюбленця відвідувачів закладу, який загинув у вогні під час пожежі ресторану. Згодом милий котик перетворився на одну з найпопулярніших пам'яток старого міста. Біля кота Пантюші завжди фотографуються туристи, а кількість пов’язаних з ним легенд обчислюється десятками. Наприклад, вважається, що якщо потерти хвіст кота, загадавши бажання, воно обов’язково збудеться. Судячи з того, як блищить ця частина скульптури, кількість бажань у відвідувачів дуже велика. Є в сквері і ще один оригінальний кіт, виконаний з одноразових пластикових виделок. Він "видерся" на дерево біля фонтана.