Пам’ятник Тарасу Шевченку. 2000-ті роки
Пам’ятник Тарасу Григоровичу Шевченку розташовується в парку Шевченка навпроти головного корпусу Київського національного університету.
Один із найвідоміших пам’ятників великому синові українського народу, поету, художнику, письменнику і непримиримому борцеві за свободу України, Тарасу Шевченку встановлено на перехресті алей в центрі парку його імені. Історія появи монумента Кобзарю в Києві має тривалу, складну і драматичну історію. Від перших ідей до реального втілення пройшло більше 30 років. Сучасний пам’ятник був відкритий тільки в 1939 році до 125-річчя від дня народження поета.
Анонс повного текста:
Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.
Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження
Чи знаєте ви, що пам’ятників та інших монументальних архітектурних споруд, присвячених Тарасові Шевченку, відомому поетові, в усьому світі можна нарахувати більше тисячі? Багато з них встановлено завдяки зусиллям українських емігрантів, що опинилися за волею долі далеко від батьківщини. Іншу частину – відповідно до міжнародного культурного обміну, що існує за ініціативи ЮНЕСКО і ООН. У столиці України є безліч пам’ятних місць, пов’язаних з іменем великого Кобзаря. Пам’ятні дошки зі згадкою про Шевченка встановлені в місцях, де він жив і творив. Його ім’я носить Київський національний університет, Театр опери, станція столичного метрополітену та інші громадські місця й заклади. Бюсти поета можна побачити на Хрещатику та на Вознесенському узвозі, а бронзові скульптури з його образом – у «Саду України» та на Андріївському узвозі. Це великий митець, поважати якого українці, здається, не втомляться взагалі ніколи. Однозначно, в ряді відомих монументів, щоденно відвідуваним тисячами туристів і мешканцями столиці, є й пам’ятник Т. Шевченку. Мова йде про той, що знаходиться в однойменному парку міського університету. У цьому закладі Тарас Шевченко викладав. На місці пропонованої скульптури раніше знаходився комплекс на честь російського імператора Миколи І, який у роки правління приділяв велику увагу розвитку науки і культури. Цю бронзову споруду демонтовано й відправлено на переробку в 1920 році. Замість неї, до 125-річчя з дня народження патріота й громадського діяча, 1939 року було відкрито, за проектом Матвія Манізера, знаковий пам’ятник.
Тарас Шевченко, що народився 9 березня 1814 року в сім’ї кріпосного селянина, залишив велику культурну спадщину у вигляді літературних і художніх творів. Збірник віршів «Кобзар», що належить до основ української поезії, мав певний вплив на літературний стиль мови великої держави. Поет, у якого було важке дитинство, тільки у 24 роки позбувся кріпацтва. Він показав у своїх творах особливості та уклад селянського життя. Його твори отримали колосальне розповсюдження в радянську епоху, знайшовши відображення в програмах обов’язкового вивчення літератури.
Т. Шевченко на пам’ятнику в Києві виглядає серйозним і задумливим. Дивлячись на нього, можна зробити висновок про глобальність бід і проблем народу, описаних великим Кобзарем у віршах і поемах. Поет показав можливість зміни державного устрою, через що був прирівняний до революційно налаштованих літераторів того часу. Український майстер слова – нестандартне явище в культурі країни, він не піддається порівнянню з іншими відомими особами. Маючи з дитинства схильність до творчості, Т. Шевченко, у період розквіту сил, створив справді культові вірші. Заходи, присвячені пам’яті Тараса Григоровича, що проводяться в Києві, завжди починаються з його монумента в парку державного університету. Поет-революціонер мріяв про час, коли Україна стане вільною від імперіалістичних домагань. Кожне його творіння, що викриває вади тої епохи, наповнене пафосом і вірою у світле майбутнє.
Після закінчення художньої академії Т. Шевченко в 1846 році вступив до Кирило-Мефодіївського братства, заснованого студентами й прогресивними викладачами Київського університету. Через донос зрадника групу було заарештовано, і за наказом імператора Миколи І поета із соратниками відправили відбувати ув’язнення в Орську фортецю. У подальшому на його очікувало заслання на півострів Мангишлак і поселення в Новопетровському укріпленні. Тараса Григоровича звільнили в 1857 році, після смерті імператора. Спроби створити сім’ю не мали успіху. Помер поет 1861 року. Проте пам’ять про нього, про його досягнення, а також про те, як творча людина змогла вплинути на хід історії, житиме вічно.
