Укр  /  Рус

Мова:

Бульвар Тараса Шевченка

1-ша Київська гімназія. 1880-ті роки

Бульвар Шевченка розташувався між площами Бессарабською та Перемоги.

 

Бульвар Тараса Шевченка, це найвідоміший бульвар Києва, прикрашений алеєю пірамідних тополь. Сьогодні – це найдовша в Європі алея тополь, довжиною майже два кілометри. Бульвар є однією з центральних магістралей міста, що поєднує Хрещатик і площу Перемоги. Завдяки композиційній єдності будинків, створених у різних стилях, він є одним із кращих зразків містобудівного мистецтва України. Бульвар з’явився на мапі Києва у 1830 роки разом із початком будівництва університету ім. Святого Володимира. Він має цікаву історію забудови та береже пам'ять про події та людей, які в різні часи були з ним пов’язані.

Взнайте історію пам’ятки від заснування і до сьогодні у повній версії
14 грн
Чи хотіли б Ви дізнатися

А чи хотіли б Ви дізнатися

  • Як на бульварі з'явилися тополі?
  • Кому належала будівля, де зараз розташований музей Т. Г. Шевченко?
  • Чому будівництво Володимирського собору привернуло увагу імператора?
  • Який пам'ятник був попередником пам'ятника Щорсу?
  • Де підписав зречення гетьман П. Скоропадський?

Ця та інша інформація з історичними фактами та світлинами з минулого
доступна повній версії аудіо екскурсії
Також у повній версіїї Вам буде доступний розширений текст і додаткові фото

Анонс повного текста:

 Бульвар Шевченка з'явився на карті міста в 1830-ті роки, коли почалося будівництво Університету святого Володимира (тепер ім.Тараса Шевченка). Перша документальна згадка вулиці датується 1834 роком. Тоді це було Бульварне шосе, ще одна назва - Університетський бульвар. Шосе-бульвар простягалось від Бессарабки в сторону сучасної площі Перемоги і далі вело на захід, у бік Житомира.

 Наприкінці 1830-х років в Університеті заклали великий ботанічний сад. Його огорожа зайняла значну частину лівої сторони бульвару. Згодом посеред шосе звели алею, засаджену каштанами, але пізніше їх замінили пірамідними тополями. Стверджують, що це було результатом зауваження імператора Миколая І. Під час відвідування Києва він залишився незадоволений виглядом каштанів, які щойно висадили. Вони були в’ялими, бо ще не встигли прижитися. Так чи інакше, але одним із символів Києва став каштан, а візитівкою бульвару - тополя. Ця алея має довжину майже два кілометра та є найдовшою в Європі алеєю тополь.

Бібіківський          бульвар.          1910-ті          роки

Бібіківський бульвар. 1910-ті роки

 У середині 1840-х років на шосе з'явилася кам'яна будівля для так званих арештантських рот. Тоді вона знаходилася на околиці Києва, та фактично не входила в міські межі. Тут утримували злочинців, засуджених на терміни до 20 років. Всі арештанти притягувалися до обов'язкових найважчих і найбрудніших робіт з благоустрою міста. Сьогодні, ця одна з найстаріших збережених будівель знаходиться на бульварі Шевченка, 27.

 Імператор Миколай І приділяв Києву багато уваги. Він особисто обрав місце на бульварі для будівництва 2-ї Київської гімназії. Нині це гуманітарний, або «жовтий» корпус Київського національного університету ім. Т. Шевченка.

 Проект споруди розробив архітектор Олександр Беретті. Але гімназія не встигла облаштуватися в приміщенні, так як у 1851 році будівлю на шість років передали щойно відкритому в місті Кадетському корпусу. За цей час для гімназії збудували нове приміщення, буквально в 300 метрах далі по бульвару (нині це будинок № 18). А коли кадети отримали вже своє приміщення, то в будівлі авторства Беретті все ж розмістили гімназію, але не 2-гу, а 1-шу, яка переїхала з Липок. Цей навчальний заклад закінчила низка відомих осіб, свідченням чого є ряд меморіальних дошок. В різні роки в гімназії навчалися Михаїл Булґаков, Костянтин Паустовський, Олександр Богомолець, Михайло Драгоманов, Ігор Сікорський та багато інших.

 В середині ХІХ ст. на бульварі з'явився будинок, зараз відомий кожному киянину. До 1917 року цей маєток належав мільйонеру-цукрозаводчику, відомому київському поміщику Миколі Терещенку. Зараз тут знаходиться Національний музей Тараса Шевченка.

 На початку 1860-х років, на занедбаній території між сучасними вулицями Франка та Леонтовича, було закладено собор святого Володимира. Але через помилку в розрахунках архітектора Олександра Беретті будівництво затяглося на декілька десятиліть. Тільки візит до Києва імператора Олександра ІІ допоміг "пожвавити" будівництво. Проїжджаючи бульваром, імператор звернув увагу на руїни і висловив своє незадоволення. Після цього роботи відновили. Храм планували відкрити до 900-річчя хрещення Русі, але в підсумку зробили це лише через 8 років.

Пам'ятник          Бобринському.          1880-ті          роки

Пам'ятник Бобринському. 1880-ті роки

 У 1872 р. бульвар прикрасив перший пам'ятник. На перетині з вулицею Безаковською (нині Симона Петлюри), що веде до вокзалу, встановили бронзову фігуру графа Олексія Бобринського. Цей підприємець сприяв будівництву залізничних доріг у Південно-Західному окрузі. Після приходу радянської влади пам'ятник був демонтований разом з постаментом, а у 1954 році це місце на бульварі зайняв кінний пам'ятник Миколаю Щорсу.

 З 1869 р. бульвар став називатися Бібіківським, на честь генерал-губернатора Дмитра Бібікова. Активна фаза забудови вулиці припала на 1870-90-ті роки. Тоді було зведено декілька десятків будинків різного призначення та різної архітектурної стилістики. Серед них прибуткові будинки, маєтки, цілий комплекс університетських клінік (нині лікарня під № 18), будівля Комерційного інституту (зараз Національний педагогічний університет ім. Драгоманова). У 1890-ті роки бульваром проклали трамвайну лінію. У 1892 році на розі з сучасною вулицею Пушкінською відкрився комфортний готель «Паласт» на 126 номерів у 150 кімнатах. Саме тут у 1918 р. підписав зречення від влади гетьман України Павло Скоропадський. У наш час будівлю займає 5-зірковий готель «Прем'єр палас».

 Під час громадянської війни частина бульвару сильно постраждала від артилерійського обстрілу, були розграбовані будинки київських аристократів. Незабаром бульвар перейменували, він отримав сучасну назву. У 1930-ті роки реконструювали центральний вхід в Ботанічний сад та бульваром пустили тролейбус.

 В окупаційний період Києва 1941-43 років німці дали вулиці назву Ровенштрассе, як початку дороги, що вела до Рівного - тодішньої столиці окупованої України. На щастя, у Другу світову війну бульвар не постраждав. Після війни, на початку вулиці навпроти Бессарабського ринку, встановили пам'ятник Леніну. Незабаром демонтували трамвайні колії, проте у 1960 році на місці центрального входу в ботанічний сад побудували наземний вестибюль станції метро «Університет».

Станція          метро          «Університет».          1960-ті          роки

Станція метро «Університет». 1960-ті роки

 У 1985 р. бульвар Шевченка значно вкоротили. Його частина від площі Перемоги до Повітрофлотського мосту увійшла до складу проспекту Перемоги. Влада вирішила, що буде логічно, якщо проспект починатиметься від однойменної площі.

 У наш час архітектурний вигляд бульвару зазнав значних змін. Вздовж червоної лінії вулиці з'явився хмарочос готелю «Хілтон». У грудні 2013 року було скинуто з п'єдесталу пам'ятник Леніну. Але, не зважаючи на деякі метаморфози, бульвар Тараса Шевченка залишається одним із знакових місць Києва, без якого місто неможливо уявити.

...

Спробуйте наш додаток

Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.

Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження

Екскурсії з цим місцем
Інші екскурсії Києвом
Курси стрільби Киів
Підземна екскурсія від вокзалу до Лук'янівки
Тир лазерний Київ
Підземна в’язниця НКВС
Аудіо екскурсія Поштова площа
Софія Київська
По вулиці Терещенківській
Києво-Печерська Лавра - частина 2
Метро Арсенальна - Батьківщина Мати
Мурали - верхнє місто
Києво-Печерська Лавра - частина 1
Від площі Льва Толстого по Великій Васильківській
Підземна річка Кадетський гай
Підземна річка Глибочиця
Підземні річки Клов і Хрещатик
Аскольдова дренажна система
Микільська дренажна система (Підземна набережна)
По вулиці Володимирській (Площа Льва Толстого - Софійська площа)
Від Майдану на Бессарабку через Липки
Від Хрещатика до Лаври по Грушевського
Майдан - Контрактова площа
П'ятиденна поїздка в Чорнобильську Зону відчуження з Києва
Групові поїздки до Чорнобильської Зони відчуження з Києва
Одноденна групова поїздка в Чорнобильську Зону
Індивідуальні одноденні поїздки в Чорнобильську Зону
Урядовий квартал
Від Бессарабської площі на Андріївський узвіз
Оглядова - від Золотих воріт до Верховної ради
Оглядова - від Золотих воріт на Бессарабку
Оглядова - від центру на Андріївський узвіз
Оглядова - від центру на Поділ
Від Хрещатика до Лаври через Липки
Від Хрещатика до Лаври через парки
Від Андріївського узвозу на Поділ
Від Майдану до Липок
Від Бессарабки до Маріїнського парку
Історія Контрактової площі
Показати всі екскурсії
Квартири подобово вибирайте тут

Індивідуальні ескурсії Києвом

Кращі екскурсоводи Києва проведуть для Вас індивідуальну екскурсію українською, російською, англійською, польською, французською та іншими мовами

Бульвар Шевченка – більше, ніж просто пам'ятка!

Буває таке, що живеш у місті не перший рік, а знаєш про нього дуже мало. Ідеш по історичній вулиці й поняття не маєш, що ж там було раніше. Ну а ті, хто приїхав до столиці та навіть не здогадується про історичну цінність того чи іншого місця? А набагато ж цікавіше прогулюватися по місту й знати, що було колись там чи деінде, що стояло на місці певної архітектурної споруди. Це дає можливість перенестися й пірнути в насичене минуле міста.

З чого ж все починалось?

Звичайно ж, все має свою історію. Відома в 1834 році Бульварна вулиця сьогодні має назву бульвар Шевченка. Але до того, як бульвар назвали на честь відомого українського поета, він встиг змінити ще дві назви – Університетський і Бібіковський. Сучасну назву бульвар отримав лише в 1919 році.

Чим же такий популярний бульвар Шевченка? Київ – історична місцевість, що побачила за весь час свого існування багато чого. І ця територія не виключення. Вулиця виникла одночасно з будівництвом Київського університету. Починалась вона з Бессарабської площі, власне, як і сьогодні, а от тягнулася до самої Тріумфальної арки, де зараз знаходиться Повітрофлотський шляхопровід.

Але чому ж сьогодні бульвар закінчується на площі Перемоги? Це пов'язано з перейменуванням Брест-Литовського проспекту на проспект Перемоги. І, за логікою, починатися він повинен був з площі, що мала однойменну назву.

А ви помічали, що символом і своєрідною візитною карткою бульвару є не звичні для Києва каштани, а пірамідальні тополі? Спочатку «зеленими старожилами» слугували липи й каштани. Але от не прижились вони там, тому було вирішено засадити територію тополями, які й сьогодні є прикрасою алеї бульвару.

Улюблений всіма киянами та багатьма гостями столиці Ботанічний сад ім. А. В. Фоміна був закладений у 1839 році з лівого боку. Показово, що саме в ботанічному саду збереглась частина старої дротяної плетеної огорожі, встановленої на бульварі.

Багато мешканців столиці навіть не здогадується, що у воєнні та післявоєнні роки по бульвару Шевченка ходив трамвай під щасливим номером 7. А на місці, де сьогодні можна побачити пам'ятник М. Щорсу, раніше стояв пам'ятник внукові Катерини ІІ, графові Бобринському.

Цікаві будівлі й пам'ятки архітектури на бульварі Шевченка

Прогулюючись по живописному бульвару, можна годинами дивитися на цікаві споруди й думати, коли вони з'явилися та що було на їхньому місці раніше. Озирніться навколо й переконайтеся в тому, що майже кожна будівля тут викликає якийсь особливий інтерес. Відома всім пам'ятка неовізантійської архітектури, представлена величним Володимирським собором, розташована за адресою бульвар Шевченка, 20. Фундамент собору був закладений ще в 60-ті рр. ХІХ ст. Також варто приділити увагу таким будівлям:

  • готель «Прем'єр-Палас»;
  • музей ім. Т. Г. Шевченка;
  • будинки №18, 34, 36.

У будинках №5-7 уже в післявоєнні роки був розташований готель, тільки називався він інакше – «Україна». Пройти повз розкішного маєтку за адресою бульвар Шевченка, 12 навряд чи хтось зможе. І не лише тому, що будівля є пам'яткою архітектури. Колись це був будинок мецената Терещенка, а сьогодні тут розташований літературно-художній музей Тараса Шевченка.

Зараз у будинку №18 знаходиться філія «Укртелеком». Побудована будівля була ще в 50-х рр. і до революції в її стінах навчалися діти: це була 2-га київська гімназія.

Будинок №34, безумовно, кидається в очі. Зразок вікторіанської неоготики навряд чи може залишитися непоміченим. Цим чудовим маєтком володів Іван Терещенко, син мецената. А сьогодні тут розташований Відділ віз і дозволів.

Привертає увагу й гарний будинок з вежею №36. Побудований він був для аптекаря Фрометта. І сьогодні, через багато років, у будинку продовжує працювати аптека, хоч і сусідить з готелем, який відкрили нові господарі будівлі.

Одна з найгарніших вулиць столиці, забудована унікальними пам'ятками архітектури – бульвар Шевченка в Києві. І з цим важко посперечатися. Тут є ще безліч цікавого: Будинок національних творчих колективів, колишня жіноча гімназія, дохідні будинки.

Дізнатися більше зможе кожен!

Збираєтесь прогулятися по бульвару Шевченка й хочете дізнатися ще більше цікавого про цю місцевість? Тоді радимо скористатися новинкою – аудіогідом. Завантажити його можна на цій же сторінці в будь-який час. Аудіоекскурсія – це можливість зануритися в історію, пройтися в хронологічному порядку по подіях і дізнатися багато цікавої інформації. Коротка ознайомлювальна версія надається абсолютно безкоштовно. До речі, саме така пропозиція, як наша, дозволяє розширювати кругозір і хизуватися ерудицією в колі близьких.

Не завжди є можливість знайти час на групові прогулянки, не завжди можна натрапити на хорошого екскурсовода… Щоб дізнатися більше про пам'ятки Києва, ви, звичайно, можете ходити по місту з величезною енциклопедією в руках. Але з таким продуктом, як аудіоекскурсія, можливо в будь-який вільний час познайомитися з цікавою пам'яткою. Досить завантажити екскурсію на телефон, вкинути навушники й вирушити на прогулянку. Зручно, коли гід знаходиться у власній кишені!

Бульвар Шевченка – більше, ніж просто пам'ятка!