Особняк Сари Бродської

 Цей скромний особняк є одним із найстаріших на Липках. Його будували на початку промислової революції за декілька десятиріч до того часу, коли на Липках почали масово селитися київські мільйонери. Одноповерхова будівля, спочатку дерев’яна, в плані схожа на літеру Т. На червону лінію Інститутської вулиці виходить несиметричний фасад. Головний вхід, розташований у лівому крилі та виконаний у вигляді дерев’яного тамбуру, що зберігся до нинішнього часу і зараз відреставрований. Основна частина будівлі занурена вглиб колишньої садиби.

 Історія будинку розпочалася в 1870-ті роки. Тоді величезною ділянкою землі від сучасної Банкової вулиці до Хрещатика володів градоначальник Санкт-Петербургу генерал Федір Трепов-старший. Він отримав всю цю садибу в центрі Києва як імператорський дарунок за вірну службу. Генерал оформив доручення на чиновника Метельського, щоби той доглядав за його власністю. В ті роки саме через садибу Трепова планували прокласти магістраль, яка згодом перетворилася на Банкову вулицю. Вона повинна була поєднати Анненківську (зараз Лютеранську) і Інститутську вулиці, на чому наполягали місцеві мешканці.

 Місто обіцяло сплатити компенсацію за відібрану землю, а Метельський був покликаний прослідкувати за цим процесом. Нова вулиця розділила ділянку Трепова на дві частини, на кожній з яких стояло по дому, що йому належали. За ініціативою генерала цю міську артерію пропонували назвати Царедарською в пам’ять про імператорські щедроти, однак, це не було затверджено на папері. Кияни ж неофіційно називали її Треповською за ім’ям володаря землі.

 На сучасній Банковій вулиці у Трепова був особняк, пізніше перебудований новим власником і зараз більш відомий як Пряничний будиночок, або Будинок Лібермана. Інша будівля, що виходила на Інститутську вулицю, була зведена дещо раніше. Цей будинок Трепов замовив ще у 1871 році, задовго до переїзду до Києва, після невдалого замаху на його життя терористки Віри Засулич. Невеликий дерев’яний особнячок, що дев’ятьма вікнами виходить на вулицю Інститутську, збудували за проектом архітектора Миколи Самсонова на ділянці майже в пів гектара. Фасад дому, що був оформлений в змішаному стилі класицизму і елементів ренесансу, потинькували.

Колишній особняк Сари Бродської в перспективі Інститутської вулиці. 2018 рік

 Традиційно для більшості особняків Києва, у дворі розташовувалися так звані служби — склади, стайні, будиночок для прислуги і різні допоміжні споруди. У задній частині садиби, впритул до служб, була ділянка, яку Трепов продав професору Університету св. Володимира Федору Мерінгу, а у 1876 році генерал позбувся також особняка на Інститутській, яким він поступився Сарі Бродській, дружині “цукрового короля” Лазаря Бродського. Дружина магната забажала значно змінити стару будівлю. Через три роки після купівлі вона подала прохання міській владі про реконструкцію садиби. Прохання задовольнили, проте з умовою — не розширювати і не збільшувати будівлю в бік червоної лінії вулиці. Зрозуміло, що це було пов’язано з інтенсивною забудовою Липок, що тоді набирала темп.

 Оновлював особняк досвідчений зодчий, академік архітектури Віктор Сичугов. Він автор низки відомих київських будівель, до яких належить замок барона Штейнгеля на Бульварно-Кудрявській вулиці, іконописна майстерня в Лаврі, прибуткові будинки Міхельсона на Пушкінській і багато інших. Архітектор спорудив для Сари Бродської кам’яну прибудову і додав балкон, що виходив у двір. Загальна кількість кімнат в будівлі склала близько півтора десятка. Сара Бродська намагалася не відставати від чоловіка, відомого в Києві мецената та філантропа, на кошти якого було зведено багато будівель громадського призначення. Вона була членом комітету Товариства допомоги хворим дітям, відчутно допомагала Київському художньому училищу.

Націоналізований особняк. 1930-ті роки

 Особняк належав Бродським до 1918 року. Останні роки перед революцією 1917 року власники здавали його в оренду — наприклад, відомо, що деякий час приміщення тут винаймала княгиня Дар’я Горчакова. Нова влада будинок націоналізувала, після чого на деякий час його зайняли військові. Пізніше тут розміщувалися партійні та комсомольські структури. В 1930-ті роки практично впритул до особняка прибудували кутовий житловий будинок на Банківській вулиці, прикрашений башточкою.

 В наш час привабливий старовинний особняк відреставрували зі збереженням частини інтер’єрів і передали у власність однієї зі структур Національного банку України.