Київський національний університет імені Тараса Шевченка поза всякими сумнівами є найвідомішим і одним із кращих навчальних закладів України. Його корпуси розташовуються в різних частинах Києва. Але сама відома будівля, представницька частина і візитна картка Університету – знаменитий "червоний" корпус. Він розташований на вулиці Володимирській, навпроти центральної алеї парку ім. Шевченка.
Свою назву корпус отримав за характерний коричнево-червоний колір, який помітно вирізняє будівлю з ряду навколишньої забудови. Саме колір стін досі є предметом дискусій і обговорень в середовищі краєзнавців, екскурсоводів та небайдужих киян. Які тільки думки не висловлювали з цього приводу. Наприклад, дуже популярною є легенда, пов'язана із засновником навчального закладу імператором Миколою І. Нібито спочатку російський державець, який звелів заснувати в Києві університет, не надто бажав витрачатися на будівництво. І коли йому показали кошторис на 8 мільйонів золотих рублів, він розлютився і заявив, що не збирається збанкрутувати через якихось хлопчаків. Однак пізніше все ж виділив гроші, щоправда в меншій кількості. Коли університет св. Володимира відкрили, цар нібито вимовив напутню фразу: "Я зробив усе, що міг, і нехай тепер стіни червоніють, якщо ви будете погано вчитися". Зрозуміло, що все це не більше ніж міська байка. Наступна версія виглядає логічною і правдоподібною, але не має документальних підтверджень. Так, деякі дослідники схильні вважати, що червоні стіни і чорні капітелі колон – це репліка червоно-чорної стрічки на імперському Ордені св. Володимира. Ну і зовсім анекдотично виглядає теорія про аналогію кольору стін із кров’ю, – починаючи від студентських кровоспускань в бійках і закінчуючи кров'ю, "випитою" викладачами під час навчання.
Університет св. Володимира з боку Ботанічного саду. Малюнок М. Сажина 1846 року
Насправді відомо, що за задумом архітекторів, корпус спочатку планувався досить світлим – жовтим або кольору дикого каменю. Саме другий варіант затвердив імператор Микола І. Непрямим підтвердженням цього є відомий малюнок художника Михайла Сажина. Як у підсумку стіни корпусу набули насиченого червоного відтінку, поки так і не з'ясовано. За розповідями очевидців, колір на короткий час змінили в середині 1930-х років. Тоді після одного з ремонтів фасад пофарбували в абрикосовий колір, але ненадовго.
Київський університет був заснований в 1834 році, а будівництво окремої капітальної будівлі для нього почалося тільки через три роки і тривало шість років. Зводити будівлю почав академік архітектури, знаменитий архітектор Вікентій Беретті, проект якого виграв в архітектурному конкурсі. Закладення будівлі відбулася на пустельній тоді околиці міста влітку 1837 року. У фундамент заклали пам'ятну табличку, три монети (срібну, золоту та платинову) і шматочок плінфи з фундаментів древньої Десятинної церкви, побудованої князем Володимиром, ім'я якого і отримав Університет. Архітектор Беретті не дожив до кінця будівництва, і роботи в 1843 році завершив його син Олександр.
Чотириповерхова в плані будівля утворила квадрат і розташувалася з невеликим відступом від одного з приярків Либідської долини, де незабаром заклали Університетський ботанічний сад. Зі сторони саду проклали стічну каналізацію, що збереглася донині. Ці два паралельні тунелі з виходами під Ботанічний сад і прокладені під "червоний" корпус навіть породили чутки про існування в стінах закладу масонської ложі. Правда, сьогодні ця легенда майже забута, її іноді згадують лише старожили Паньківщини – сусіднього історичного району.
Вид на Університет св. Володимира. 1870-ті роки
З довгою історією існування "червоного" корпусу пов'язані імена тисяч видатних особистостей. У цих стінах працював художником Археографічної комісії Тарас Шевченко, першим ректором був знаменитий історик і філолог Михайло Максимович. У різні роки в Київському університеті викладали видатні вчені – економіст Микола Бунге, історики Микола Костомаров і Володимир Антонович, хімік Сергій Реформатський, медик Володимир Бец і багато-багато інших. А список знаменитих людей, які закінчили Київський університет, не поміститься і в цілій багатосторінковій книзі.
За довгі роки існування "червоний" корпус багаторазово опинявся у вирі знакових історичних подій, заворушень і революцій. У 1918 році Університет св. Володимира закрили, через рік відкрили знову і за декілька років реформували в Київський інститут народної освіти. У 1930-і роки він знову став університетом, а в 1936 році отримав ім'я Тараса Шевченка. Тоді ж в парку навпроти "червоного" корпусу відкрили пам'ятник Кобзарю.
Зруйнована будівля "червоного" корпусу. 1944 рік
Перед Другою світовою війною Київський університет займав почесне третє місце серед університетів СРСР. У роки окупації там деякий час проходив навчальний процес. При відступі гітлерівці підірвали "червоний" корпус. Будівля сильно вигоріла зсередини, обвалилися перекриття, від корпусу фактично залишилися тільки фасадні стіни, було знищено все лабораторне обладнання. Проект реконструкції в 1944-1945 роках розробили під керівництвом відомого київського архітектора Павла Альошина. Відновлення і внутрішнє оформлення повністю закінчили до 1954 року.
Відновлений "червоний" корпус. 1952 рік
Через розширення університету і відкриття нових факультетів будівля уже не могла вмістити всю кількість студентів. Наприкінці 1970-х років природничо-історичні факультети перевели із "червоного" корпусу в спеціально збудоване університетське містечко, розташоване в районі сучасного Національного експоцентру. Але в "червоному" корпусі зберегли велику фізичну аудиторію, Археологічний, Етнографічний і Зоологічний музеї. Крім того, в будівлі працює Музей історії Київського університету, відкритий в 1978 році.
