Укр  /  Рус

Мова:

Оперний театр

Київський міський театр. 1910-ті роки

Національний академічний театр опери і балету України ім. Т. Г. Шевченка розташований за адресою вулиця Володимирська, 50. 

 

Будівля оперного театру, зведена на початку ХХ століття, — одна з перлин київської архітектури. До її проектування та будівництва мали стосунок такі відомі архітектори як Віктор Шретер, Володимир Ніколаєв, Олександр Кривошеєв і Олександр Вербицький. Перелік імен режисерів, які ставили вистави, і видатних акторів, які виступали на сцені театру, зайняв би кілька сторінок. Окрім архітектурної та культурної цінності, будівля причетна ще й до кількох гучних історичних подій.

Взнайте історію пам’ятки від заснування і до сьогодні у повній версії
14 грн
Чи хотіли б Ви дізнатися



  • Коли було створено першу київську оперну трупу?
  • Як сучасники відреагували на появу нової будівлі театру?
  • Яка знакова подія відбулася в київській опері?

Ця та інша інформація з історичними фактами та світлинами з минулого
доступна повній версії аудіо екскурсії
Також у повній версіїї Вам буде доступний розширений текст і додаткові фото

Анонс повного текста:

 Перший міський театр з'явився в Києві ще в 1804 році. Його невелика дерев'яна будівля розташовувалася на сучасній Європейській площі біля підніжжя Володимирської гірки. Згодом культурні потреби киян зросли, стару споруду в 1851 році розібрали. Нову вирішили будувати на Володимирській вулиці неподалік від Золотих воріт. Проект архітектора Івана Штрома на початку 1850-х років затвердив імператор Миколай І. У 1857 році невеликий двоповерховий театр був готовий. Його хороші архітектурні якості відзначив відомий київський історик Микола Закревський. За різними даними, зала нової споруди вміщувала від 800 до 900 глядачів. Одними з перших в театрі виступали драматичні трупи з різних куточків держави, а також з Польщі, а незабаром – оперні співаки з Італії. Тоді ж у Києві заговорили про створення постійної київської оперної трупи, і незабаром вона була сформована. У 1869 році простір на перетині вулиць Володимирської та Фундуклеївської (зараз Богдана Хмельницького), де був театр, отримав назву Театральної площі.

 Старий          міський          театр          на          Театральній          площі.          1890-ті          роки

Старий міський театр на Театральній площі. 1890-ті роки

 Але будівля театру не встигла відзначити навіть 40-річчя. У лютому 1896 року її знищила сильна пожежа. Міська дума не стала витрачати кошти на створення тимчасового дешевого театру. Було прийняте рішення про будівництво капітальної будівлі, розрахованої, як мінімум, на 1500 чоловік. Вартість будівництва визначили в 700 тисяч рублів, з яких більше третини повинні були піти на електричне освітлення і обладнання систем опалення, вентиляції, водогону. У зовнішньому оформленні особливі оздоби не передбачалися. Після того, як визначилися із завданням, оголосили міжнародний конкурс. Свої пропозиції подали 18 авторів із Російської імперії, Франції, Німеччини, Швеції, Швейцарії та Італії. Жодного київського архітектора серед них не було. Першу премію в розмірі 2500 рублів отримав архітектор Імператорських театрів, академік архітектури Віктор Шре́тер. Його проект передбачав досить насичений зовнішній декор. Фасад прикрашали скульптурні зображення грифонів, які тримають ліри. Біля центрального входу планували встановити горельєфи у вигляді оголених жіночих фігур – муз комедії і епосу, але це викликало різке невдоволення духовенства і церковної влади.

 Закладення театру відбулося у жовтні 1897 року. Автор проекту відмовився взяти на себе обов'язки щодо керівництва будівництвом. Тому керували роботами київські архітектори: спочатку – Олександр Кривошеєв, пізніше – Володимир Ніколаєв і Олександр Вербицький. У вересні 1901 року будинок завершили. І одразу він опинився в центрі грандіозного скандалу. Спочатку газета «Києвлянін» надрукувала статтю, де були такі рядки: "Зовнішній вигляд театру вкрай непривабливий: негарна будівля сидить серед площі, як величезна незграбна черепаха. Враження ще більше псує без смаку зроблене зовнішнє оздоблення". А потім будівельників звинуватили у зловживаннях і перевищенні кошторису майже вдвічі. При міській думі створили спеціальну комісію, яка працювала цілих п'ять років. Але в підсумку в 1912 році справу закрили без будь-яких наслідків для будівельників.

 Через десять років після відкриття театр опинився у центрі історичних подій, з яких фактично почався відлік руйнування Російської імперії. 1 вересня (за старим стилем) 1911 року в антракті опери анархіст Дмитро Богров двома пострілами смертельно поранив прем'єр-міністра Російської імперії Петра Столипіна. В цей час в театрі перебував також імператор Миколай ІІ з доньками. Цар і високі сановники прибули до Києва для участі в урочистостях з нагоди 50-річного ювілею скасування кріпосного права.

 А через шість років розпочалися революційні події. Велику глядацьку залу театру стали використовувати не тільки для вистав, а й для проведення масових заходів. Саме тут влітку 1917 року на ІІ Всеукраїнському військовому з'їзді проголосили Перший Універсал, який визначав автономію України.

 Академічний          театр          опери          і          балету          УРСР.          1930-ті          роки

Академічний театр опери і балету УРСР. 1930-ті роки

 Після приходу до влади більшовиків театр націоналізували і назвали на новий революційний лад – Державний оперний театр ім. Карла Лібкнехта. Хоча, зрозуміло, що німецький юрист, хрещеник Карла Маркса і Фрідріха Енгельса ніякого відношення ні до Києва, ні до оперного мистецтва не мав. У 1926 році заклад культури перейменували на Київську державну академічну українську оперу. Після здобуття Києвом статусу столиці республіки з 1934 року театр став називатися Академічним театром опери та балету УРСР. Протягом 1930-х років будівлю кілька разів ремонтували: добудували верхній поверх, полагодили дах, внутрішні зали і приміщення. Тоді ж побудували зручні широкі сходи від Театральної площі до Театральної (нині Лисенка) вулиці.

  Театральна          площа          і          сходи          на          вулицю          Лисенка.          1949          рік

Театральна площа і сходи на вулицю Лисенка. 1949 рік

 У роки окупації міста нацистами в театрі демонструвалися вистави для нових господарів. У 1944 році під час заходу в будівлю потрапила авіаційна бомба, яка, на щастя, не розірвалася і не знищила театр. Влітку 1942 року при спробі втечі біля опери був убитий Мирон Орлик, відомий діяч ОУН. Сьогодні його пам'ять увічнена меморіальною дошкою на стіні театру з боку вулиці Богдана Хмельницького.

 У післявоєнні роки будівля не зазнала серйозних змін. Тільки в 1961 році приміщення обладнали штучним кліматом, встановивши кондиціонери. Тоді з підвалу будинку вивезли понад 2000 кубометрів землі для влаштування підземних вентиляційних каналів і повітроводів. У 1963 році на площі біля театру відкрили пам'ятник видатному українському композитору Миколі Лисенку.

 Будівництво          нового          корпусу          театру          з          репетиційними          залами.          1980-ті          роки

Будівництво нового корпусу театру з репетиційними залами. 1980-ті роки

 Глобальну реконструкцію оперного театру провели в 1980-і роки. Переробили партер і оркестрову яму, повністю змінили систему вентиляції, розширили підвали, на фасаді будівлі в арці над центральним входом встановили гігантський бюст Тараса Шевченка. Тоді ж демонтували сходи до вулиці Лисенка, а на їх місці побудували новий корпус з репетиційними залами.

 У 2017 році Національна опера України відсвяткувала свій 150-річний ювілей. До цієї події Національний банк випустив ювілейну монету номіналом 5 гривень.

...

Спробуйте наш додаток

Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.

Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження

Екскурсії з цим місцем
Інші екскурсії Києвом
Аудіо екскурсія Поштова площа
Софія Київська
По вулиці Терещенківській
Києво-Печерська Лавра - частина 2
Метро Арсенальна - Батьківщина Мати
Мурали - верхнє місто
Києво-Печерська Лавра - частина 1
Від площі Льва Толстого по Великій Васильківській
Підземна річка Кадетський гай
Підземна річка Глибочиця
Підземні річки Клов і Хрещатик
Аскольдова дренажна система
Нікольська (Микільська) дренажна система
Від Майдану на Бессарабку через Липки
Від Хрещатика до Лаври по Грушевського
Майдан - Контрактова площа
П'ятиденна поїздка в Чорнобильську Зону відчуження з Києва
Групові поїздки до Чорнобильської Зони відчуження з Києва
Одноденна групова поїздка в Чорнобильську Зону
Індивідуальні одноденні поїздки в Чорнобильську Зону
Урядовий квартал
Від Бессарабської площі на Андріївський узвіз
Оглядова - від Золотих воріт до Верховної ради
Оглядова - від Золотих воріт на Бессарабку
Оглядова - від центру на Андріївський узвіз
Оглядова - від центру на Поділ
Від залізничного вокзалу на Майдан
Від Хрещатика до Лаври через Липки
Від Хрещатика до Лаври через парки
Від Андріївського узвозу на Поділ
Від Майдану до Липок
Від Бессарабки до Маріїнського парку
Історія Контрактової площі
Показати всі екскурсії
Квартири подобово вибирайте тут

Індивідуальні ескурсії Києвом

Кращі екскурсоводи Києва проведуть для Вас індивідуальну екскурсію українською, російською, англійською, польською, французською та іншими мовами

Оперний театр у Києві

Найбільший музичний театр України щорічно приваблює до себе не лише поціновувачів культурної просвіти, а й туристів з багатьох країн. Опера знаходиться в самому центрі столиці, названа на честь Т. Г. Шевченка. За півторавікову історію вона пережила неймовірні події! Зараз ця архітектурна споруда цілком заслужено входить до списку найкрасивіших не лише в Києві, але й усій Україні. Кожен, хто живе в цій країні, просто зобов’язаний познайомитися зі столицею й побачити максимум її пам’яток, які пройшли крізь далеко не одне десятиліття. Чи заслуговує Оперний театр у Києві на увагу? Однозначно, так! Тому якщо знаходитеся в стані роздумів, як провести вихідні, куди поїхати й на що подивитися, ми із задоволенням підкажемо. Обов’язково приїжджайте до Києва. Ну, а якщо вам пощастило більше й ви живете в цьому мегаполісі, просто сплануйте свій уїк-енд таким чином, щоб знайти час відвідати одну з найвідоміших культурних пам’яток міста.

Непроста історія Опери в Києві

Ідея створити постійну будівлю опери в Києві прийшла одразу після того, як подібні заклади були побудовані в Петербурзі й Москві. Поштовхом до цього також виступили італійські трупи, що гастролювали в Києві в середині ХІХ ст. У багатьох європейських містах уже були ці обителі незрівнянної творчості, а Київ, враховуючи масштаби впливу й статус, просто не міг залишатися без такої перлини. Спрага творчого розвитку в той період була особливо гострою, тому сказати, щоб тут занадто довго роздумували на тему, потрібен Оперний театр у Києві чи ні, не можна. Рішення, як це часто буває, прийшло доволі швидко, і воно було остаточним. Театру все-таки бути!

Київська оперна трупа була створена в 1867 році й практично одразу стала найкращою на території тодішньої Російської імперії. Початково концерти давалися в стінах Міського театру, побудованого ще в 1856 році. До революції театр встигли відвідати помітні діячі мистецтва, серед яких були такі генії, як П. Чайковський, М. Римський-Корсаков, С. Рахманінов. За три десятки років тут було поставлено складні всесвітньовідомі опери: «Пікова дама», «Руслан і Людмила», «Євгеній Онєгін», «Життя за царя», «Снігурочка». Стіни цієї бездоганної архітектурної споруди зберігають пам’ять про неймовірні події, і, як не крути, доброго було куди більше, ніж поганого. Хоча, тут як сказати… Доля в Оперного театру непроста.

Новий 1896 рік відкрився повторною постановкою «Євгенія Онєгіна» й нею ж закрився: сталася пожежа. Вона повністю знищила театр: декорації, музичні інструменти, бібліотеку. З людей ніхто не постраждав, і це великий успіх. Проте це не завадило утворенню тих самих міфів і легенд, які досі «обіймають» театр. Тоді всі шепталися, що в київському театрі поселився привид опери – він же і знищив будівлю. Але через декілька тижнів чутки зникли, люди почали ходити до інших театрів столиці, а про славу Міського театру всі на деякий час забули.

Але міська влада вирішала зайнятися відновленням театру. Його хотіли перенести до іншого місця, зваживши, що таке рішення буде доцільним. Утім, пізніше все-таки вирішили будувати на тому самому місці, й, треба сказати, не прогадали. Зараз театр виглядає надзвичайно гарно, і уявити його в якомусь іншому районі важко. Конкурс на ведення нового проекту виграв архітектор В. Шретер. Він не дожив до довгоочікуваного відкриття Опери всього лиш декілька місяців і, на жаль, не побачив той шедевр, до створення якого мав безпосередній стосунок.

Будівництво почалося в 1897 році з бюджетом у 400 000 рублів, що на ті часи було великою сумою, і далеко не всі архітектурні споруди, що дожили до сучасності, будувалися на кошти, хоча б наполовину менші. Тут розмахнулися на славу, процес будівництва зайняв чотири роки. За цей час тут працювало близько 5 сотень будівників і 5 дюжин коней. Якщо сам процес будівництва проходив гладко, то газетники й священники постійно критикували майбутній театр. Перші називали його «великою черепахою», а духовенство (в особі Київського митрополити Феогніста) потребувало замінити скульптури.

На фасаді будівлі початково були встановлені дві оголені жіночі скульптури, між якими встановили герб Києва із зображенням його покровителя – архангела Михаїла. Митрополит вважав усі театри місцем гріхопадіння, і, щоб не було конфліктів, герб замінили на грифонів з лірою. Урочисте відкриття театру у вересні 1901 року відбулося під акорди кантати «Київ». Вважається, що незвичайність споруди полягає в очереті, яким виклали стіни під штукатуркою. Внутрішнє оздоблення було розкішним: мармурові сходи, великі дзеркала, мозаїка на підлозі, позолота, ліпнина на стелі та стінах. Театр мав більше 1500 місць. Перша поставлена тут опера – «Життя за царя» М. Глінки. Після неї квитки на інші опери розкуповували на місяці вперед.

Вбивство Столипіна та як воно позначилося на Оперному театрі

Цікава культурна історія київської опери була б неповною без похмурої події – вбивства прем’єр-міністра царської Росії Петра Столипіна. Хоча мистецтво тут ні до чого, в бібліотеці Опери збереглися речові докази тих днів. Справа була така. У кінці літа 1911 року царська сім’я разом зі Столипіним відвідала Київ. Увечері 1 вересня вся компанія вирушила в Оперу на «Казку про царя Салтана». Казка була поставлена саме на честь приїзду Миколи ІІ. Вистава продовжувалася близько 4 годин.

Під час другого антракту Столипін вирішив пройтися, щоб розім’ятися, і підійшов до оркестрової ями. У цей момент інформатор поліцейської охорони Дмитро Богров двічі вистрелив у прем’єр-міністра: спочатку в руку, а потім у серце. Але друга куля відбилася від хреста св. Володимира та зрикошетила в печінку. Столипін упав у крісло зі словами: «Щасливий померти за царя». Перша ж куля зачепила також оркестрового музиканта, поранивши його в ногу, і внаслідок він отримував довічну пенсію від царя.

Психологам та історикам так до кінця й не зрозуміла позиція анархіста та революціонера Богрова. Його тоді майже на шматки розірвали глядачі. Але пізніше воєнно-окружним судом він був засуджений до смертної кари через повішання. Це був 12-ий і останній замах на прем’єр-міністра. Помер він через 5 днів у київській лікарні, хоча для його порятунку були задіяні найкращі лікарі імперії. Похований також у Києві, сам цар похорону не дочекався й поїхав раніше. Сьогодні київська опера регулярно ставить вистави світового рівня, вона процвітає. Нещодавно компанія Google представила всім охочим 3D-тур усіма театрами столиці, і тепер побачити історичні ложі й сцени стало набагато простіше. Але є ще одна чудова альтернатива, що дозволяє відкрити для себе велич цього театру.

okTV пропонує зручний аудіогід

Не обов’язково йти до Оперного театру в Києві на якусь виставу, щоб дізнатися про історію цієї споруди максимум. Якщо хочете помилуватися її бездоганним екстер’єром і дізнатися, як ця споруда виглядала раніше, досить завантажити на свій ґаджет наші аудіострічки. Так, усе так просто. Наша команда скористалася архівними даними та платними джерелами інформації, щоб створити для вас унікальну цікаву пропозицію, котра позбавить необхідності замовляти групові чи індивідуальні екскурсійні програми. Якщо ви належите до категорії самостійних мандрівників, вам точно сподобається наша пропозиція. У кінці сторінки є дві стрічки, одна з яких безкоштовна. У ній міститься мінімум інформації, але навіть вона дозволяє сформувати у свідомості картину історії. А от у платній версії набагато більше контенту й, на додачу, тут фотографії споруди родом з далекого минулого. Таким чином, ви побачите на власні очі, яким раніше був Київ, зокрема Оперний театр на різних етапах розвитку. Такий підхід до справи дозволить зекономити немало часу, а також грошей. Вам не доведеться шукати досвідченого екскурсовода, «прив’язуватися» до зібраних груп незнайомих людей. У будь-який зручний час ви можете відвідати Оперний театр і, коли потрібно, просто ввімкнути аудіогід на своєму ґаджеті. Повірте, ви не випустите нічого важливого, тому що все найцікавіше ми вже озвучили. Вам залишилося лише завантажити й послухати.     

Оперний театр у Києві