Київський міський театр. 1910-ті роки
Національний академічний театр опери і балету України ім. Т. Г. Шевченка розташований за адресою вулиця Володимирська, 50.
Будівля оперного театру, зведена на початку ХХ століття, — одна з перлин київської архітектури. До її проектування та будівництва мали стосунок такі відомі архітектори як Віктор Шретер, Володимир Ніколаєв, Олександр Кривошеєв і Олександр Вербицький. Перелік імен режисерів, які ставили вистави, і видатних акторів, які виступали на сцені театру, зайняв би кілька сторінок. Окрім архітектурної та культурної цінності, будівля причетна ще й до кількох гучних історичних подій.
Анонс повного текста:
Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.
Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження
Найбільший музичний театр України щорічно приваблює до себе не лише поціновувачів культурної просвіти, а й туристів з багатьох країн. Опера знаходиться в самому центрі столиці, названа на честь Т. Г. Шевченка. За півторавікову історію вона пережила неймовірні події! Зараз ця архітектурна споруда цілком заслужено входить до списку найкрасивіших не лише в Києві, але й усій Україні. Кожен, хто живе в цій країні, просто зобов’язаний познайомитися зі столицею й побачити максимум її пам’яток, які пройшли крізь далеко не одне десятиліття. Чи заслуговує Оперний театр у Києві на увагу? Однозначно, так! Тому якщо знаходитеся в стані роздумів, як провести вихідні, куди поїхати й на що подивитися, ми із задоволенням підкажемо. Обов’язково приїжджайте до Києва. Ну, а якщо вам пощастило більше й ви живете в цьому мегаполісі, просто сплануйте свій уїк-енд таким чином, щоб знайти час відвідати одну з найвідоміших культурних пам’яток міста.
Ідея створити постійну будівлю опери в Києві прийшла одразу після того, як подібні заклади були побудовані в Петербурзі й Москві. Поштовхом до цього також виступили італійські трупи, що гастролювали в Києві в середині ХІХ ст. У багатьох європейських містах уже були ці обителі незрівнянної творчості, а Київ, враховуючи масштаби впливу й статус, просто не міг залишатися без такої перлини. Спрага творчого розвитку в той період була особливо гострою, тому сказати, щоб тут занадто довго роздумували на тему, потрібен Оперний театр у Києві чи ні, не можна. Рішення, як це часто буває, прийшло доволі швидко, і воно було остаточним. Театру все-таки бути!
Київська оперна трупа була створена в 1867 році й практично одразу стала найкращою на території тодішньої Російської імперії. Початково концерти давалися в стінах Міського театру, побудованого ще в 1856 році. До революції театр встигли відвідати помітні діячі мистецтва, серед яких були такі генії, як П. Чайковський, М. Римський-Корсаков, С. Рахманінов. За три десятки років тут було поставлено складні всесвітньовідомі опери: «Пікова дама», «Руслан і Людмила», «Євгеній Онєгін», «Життя за царя», «Снігурочка». Стіни цієї бездоганної архітектурної споруди зберігають пам’ять про неймовірні події, і, як не крути, доброго було куди більше, ніж поганого. Хоча, тут як сказати… Доля в Оперного театру непроста.
Новий 1896 рік відкрився повторною постановкою «Євгенія Онєгіна» й нею ж закрився: сталася пожежа. Вона повністю знищила театр: декорації, музичні інструменти, бібліотеку. З людей ніхто не постраждав, і це великий успіх. Проте це не завадило утворенню тих самих міфів і легенд, які досі «обіймають» театр. Тоді всі шепталися, що в київському театрі поселився привид опери – він же і знищив будівлю. Але через декілька тижнів чутки зникли, люди почали ходити до інших театрів столиці, а про славу Міського театру всі на деякий час забули.
Але міська влада вирішала зайнятися відновленням театру. Його хотіли перенести до іншого місця, зваживши, що таке рішення буде доцільним. Утім, пізніше все-таки вирішили будувати на тому самому місці, й, треба сказати, не прогадали. Зараз театр виглядає надзвичайно гарно, і уявити його в якомусь іншому районі важко. Конкурс на ведення нового проекту виграв архітектор В. Шретер. Він не дожив до довгоочікуваного відкриття Опери всього лиш декілька місяців і, на жаль, не побачив той шедевр, до створення якого мав безпосередній стосунок.
Будівництво почалося в 1897 році з бюджетом у 400 000 рублів, що на ті часи було великою сумою, і далеко не всі архітектурні споруди, що дожили до сучасності, будувалися на кошти, хоча б наполовину менші. Тут розмахнулися на славу, процес будівництва зайняв чотири роки. За цей час тут працювало близько 5 сотень будівників і 5 дюжин коней. Якщо сам процес будівництва проходив гладко, то газетники й священники постійно критикували майбутній театр. Перші називали його «великою черепахою», а духовенство (в особі Київського митрополити Феогніста) потребувало замінити скульптури.
На фасаді будівлі початково були встановлені дві оголені жіночі скульптури, між якими встановили герб Києва із зображенням його покровителя – архангела Михаїла. Митрополит вважав усі театри місцем гріхопадіння, і, щоб не було конфліктів, герб замінили на грифонів з лірою. Урочисте відкриття театру у вересні 1901 року відбулося під акорди кантати «Київ». Вважається, що незвичайність споруди полягає в очереті, яким виклали стіни під штукатуркою. Внутрішнє оздоблення було розкішним: мармурові сходи, великі дзеркала, мозаїка на підлозі, позолота, ліпнина на стелі та стінах. Театр мав більше 1500 місць. Перша поставлена тут опера – «Життя за царя» М. Глінки. Після неї квитки на інші опери розкуповували на місяці вперед.
Цікава культурна історія київської опери була б неповною без похмурої події – вбивства прем’єр-міністра царської Росії Петра Столипіна. Хоча мистецтво тут ні до чого, в бібліотеці Опери збереглися речові докази тих днів. Справа була така. У кінці літа 1911 року царська сім’я разом зі Столипіним відвідала Київ. Увечері 1 вересня вся компанія вирушила в Оперу на «Казку про царя Салтана». Казка була поставлена саме на честь приїзду Миколи ІІ. Вистава продовжувалася близько 4 годин.
Під час другого антракту Столипін вирішив пройтися, щоб розім’ятися, і підійшов до оркестрової ями. У цей момент інформатор поліцейської охорони Дмитро Богров двічі вистрелив у прем’єр-міністра: спочатку в руку, а потім у серце. Але друга куля відбилася від хреста св. Володимира та зрикошетила в печінку. Столипін упав у крісло зі словами: «Щасливий померти за царя». Перша ж куля зачепила також оркестрового музиканта, поранивши його в ногу, і внаслідок він отримував довічну пенсію від царя.
Психологам та історикам так до кінця й не зрозуміла позиція анархіста та революціонера Богрова. Його тоді майже на шматки розірвали глядачі. Але пізніше воєнно-окружним судом він був засуджений до смертної кари через повішання. Це був 12-ий і останній замах на прем’єр-міністра. Помер він через 5 днів у київській лікарні, хоча для його порятунку були задіяні найкращі лікарі імперії. Похований також у Києві, сам цар похорону не дочекався й поїхав раніше. Сьогодні київська опера регулярно ставить вистави світового рівня, вона процвітає. Нещодавно компанія Google представила всім охочим 3D-тур усіма театрами столиці, і тепер побачити історичні ложі й сцени стало набагато простіше. Але є ще одна чудова альтернатива, що дозволяє відкрити для себе велич цього театру.
Не обов’язково йти до Оперного театру в Києві на якусь виставу, щоб дізнатися про історію цієї споруди максимум. Якщо хочете помилуватися її бездоганним екстер’єром і дізнатися, як ця споруда виглядала раніше, досить завантажити на свій ґаджет наші аудіострічки. Так, усе так просто. Наша команда скористалася архівними даними та платними джерелами інформації, щоб створити для вас унікальну цікаву пропозицію, котра позбавить необхідності замовляти групові чи індивідуальні екскурсійні програми. Якщо ви належите до категорії самостійних мандрівників, вам точно сподобається наша пропозиція. У кінці сторінки є дві стрічки, одна з яких безкоштовна. У ній міститься мінімум інформації, але навіть вона дозволяє сформувати у свідомості картину історії. А от у платній версії набагато більше контенту й, на додачу, тут фотографії споруди родом з далекого минулого. Таким чином, ви побачите на власні очі, яким раніше був Київ, зокрема Оперний театр на різних етапах розвитку. Такий підхід до справи дозволить зекономити немало часу, а також грошей. Вам не доведеться шукати досвідченого екскурсовода, «прив’язуватися» до зібраних груп незнайомих людей. У будь-який зручний час ви можете відвідати Оперний театр і, коли потрібно, просто ввімкнути аудіогід на своєму ґаджеті. Повірте, ви не випустите нічого важливого, тому що все найцікавіше ми вже озвучили. Вам залишилося лише завантажити й послухати.
