Києво-Могилянська академія

 На початку XVII століття в умовах польської експансії і насильницького насадження чужих вірувань в Києві була створена православно-просвітницька організація Київське Братство. Сюди, крім православного духовенства, увійшли міщани і українські шляхтичі. Щоб забезпечити Братству силову підтримку, до нього разом з усім козацьким військом вступив гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Крім цього, він допомагав організації фінансово.

 У 1615 році київська благодійниця Галшка Гулевичівна, яка походила з давнього українського роду, пожертвувала Братству свою садибу на Подолі, щоб розмістити тут православну обитель та навчальний заклад. Так був заснований Києво-Братський монастир і Братська школа. У 1620 році на кошти гетьмана Сагайдачного на території майбутнього монастиря спорудили першу дерев’яну церкву Богоявлення Господнього. До речі, після смерті в 1622 році гетьман знайшов свій останній притулок на території монастиря, але з часом місце його поховання було втрачене. Будинок, подарований Галшкою Гулевичівною, —це колишня монастирська поварня. Він зберігся на території сучасної Києво-Могилянської академії і сьогодні вважається найстарішою цивільною спорудою Києва.

 У 1632 році за сприяння Петра Могили Братська школа об’єдналася з Лаврською, і таким чином була створена Києво-Братська колегія, куди приймали на навчання представників усіх верств населення. Систему освіти митрополит Могила створив за принципом єзуїтських навчальних закладів Європи. У Колегії викладали відомі просвітителі того часу: духовний письменник Мелетій Смотрицький, митрополит Іов Борецький, церковний та політичний діяч Лазар Баранович, ректором академії свого часу був знаменитий історик та богослов Інокентій Гізель. Згодом Колегія отримала ім’я свого благодійника і стала називатися Києво-Могилянською колегією.

Комплекс Києво-Братського монастиря. 1860-ті роки

 У 1701 році Києво-Могилянську колегію перетворили на Академію, яка стала фактично першим вищим навчальним закладом не тільки України, але і всієї Східної Європи. Тут навчалися діти городян, міщан, духовенства, вихідці з інших православних країн.

 Особливого розквіту Академія досягла за часів гетьмана Івана Мазепи. Його коштом на початку 1690-х років на території монастиря звели п’ятикупольний  Богоявленський собор. Цей храм, оформлений в стилі українського бароко, був однією з найяскравіших будівель епохи. У 1703 році було закладено академічний корпус, відомий також як "мазепинський". Він розташувався на розі з боку сучасної вулиці Григорія Сковороди. Але тоді звели тільки перший поверх. Лише в 1731 році за часів київського архієпископа Рафаїла Заборовського поновили будівництво. Керував роботами, що тривали вісім років, архітектор Йоганн Шедель. Тоді ж була побудована та освячена Благовіщенська церква, яка являла собою прямокутний зал у східному кінці академічного корпусу. У дворі монастиря, навпроти будинку Галшки Гулевічни, за проектом француза П’єра Брульона спорудили сонячний годинник, що існує і сьогодні.

Братський монастир, зліва "мазепинський" корпус. 1880-ті роки

 Навчальний курс в Академії становив близько 12 років. "Спудеї", як називали студентів Могилянки, вивчали кілька мов, у тому числі латинь, грецьку, старослов’янську мови. Тут існувала одна з кращих в Європі бібліотек, був свій театр. Академія давала повну духовну і світську освіту. Серед тих, хто навчався тут — безліч знаменитих людей: митрополит Рафаїл Заборовський та єпископ Димитрій Ростовський (Туптало), гетьмани Іван Мазепа та Пилип Орлик, архітектор Іван Григорович-Барський та композитор Артемій Ведель, філософ Григорій Сковорода та вчений-енциклопедист Михайло Ломоносов, історик Максим Берлінський та письменник Петро Гулак-Артемовський та багато інших особистостей, які залишили слід у світовій історії.

 Після заснування в 1755 році Московського університету і відкриття в 1805 році Харківського університету, Києво-Могилянська академія поступово втратила свої позиції. У 1817 році її закрили, а через два роки в цих стінах відкрили семінарію, пізніше перетворену на Духовну академію. У 1825 році для потреб Духовної академії архітектор Андрій Меленський побудував новий триповерховий корпус, який виходив фасадом на Контрактову площу.

Братський монастир та Київська духовна академія. 1900-ті роки

 Духовна академія однією з перших була закрита радянською владою в 1918 році. Пізніше розібрали Богоявленський собор, а на його місці звели нову будівлю. Була демонтована і дзвіниця, при цьому її нижній ярус увійшов в перебудований циркульний комплекс. У 1920-1930-і роки на території колишнього монастиря розташувався штаб Дніпровської військової флотилії. Після Другої світової війни циркульну будівлю надбудували ще двома поверхами. А з 1967 року вона стала головним корпусом Київського вищого військово-морського політичного училища, що готувало політичних працівників для кораблів флоту СРСР.

 Після отримання Україною незалежності, було прийнято рішення про створення університету "Києво-Могилянська академія" — навчального закладу-правонаступника старої Могилянки. Тут зараз навчається близько 3000 сучасних "спудеїв". З 1992 року військові почали поступово звільняти приміщення, і після випуску курсантів 1995 року назавжди покинули стародавні стіни.

 Поступово на території почалося відродження деяких храмів. Існує і проект відновлення головної святині — Богоявленського собору. Стіни академічних корпусів прикрасили меморіальні дошки, присвячені українським духовним і світським діячам —  Петру Могилі, Артемію Веделю, Галшці Гулевичівні та іншим.