Станція метро "Університет" отримала свою назву через близькість до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, одного з найстаріших та найвідоміших навчальних закладів не тільки в Києві, але й у всій країні. Станція "Університет" прийняла перших пасажирів у листопаді 1960 року. Споруда її наземного вестибюль зайняла місце колишнього головного входу до Ботанічного саду, так званого Університетського. Цей красиво оформлений вхід колись був навпроти вулиці Пирогова, а сад неодноразово згадував у автобіографічній прозі знаменитий киянин Костянтин Паустовський.
Вхід до Ботанічного саду імені Фоміна. 1937 рік
Станція "Університет" — глибокого залягання з пишною підземною і наземною архітектурою, характерною для 1950-х років. До речі, саме ця станція найчастіше зображувалася на київських сувенірах — значках, календарях, листівках тощо. Через свою глибину станція обладнана двомаршевими ескалаторами, які поєднує проміжний вестибюль.
Будівництво ескалатора на станції "Університет". 1960 рік
Верхня зала з єдиним виходом знаходиться на бульварі Тараса Шевченка, а власно станція побудована фактично на дні Паньківського яру на теренах Ботанічного саду. Додатковий, евакуаційний вихід із верхнього вестибюлю, який у звичайному режимі не використовують, веде безпосередньо до саду. Сам вестибюль має вигляд паркового купольного павільйону, що дуже вдало вписаний у загальну панораму зеленої оази. Колись другий поверх тильної частини будівлі займало кафе-морозиво, яке було дуже до вподоби малечі — його й досі з ностальгією згадують кияни старшого покоління.
Кафе-морозиво на другому поверсі тильної частини верхнього вестибюлю. 1960-ті роки
Підземні зали станції оздоблені красивим мармуром брунатно-рожевого кольору. З цим пов’язана окрема історія: архітектори вирішили в обличкуванні "Університету" використати не традиційний білий, а рожевий мармур. Його довго шукали на теренах тодішнього Радянського Союзу, їздили до Грузії і Вірменії. А знайшли… в Україні, коли згадали про закинуте Новоселицьке родовище, з якого ще за Австро-Угорщини чудовий камінь брали для оформлення Віденських і Будапештських палаців. До речі, цей матеріал багатий на давні закам'янілості — якщо придивитися, то у мармуровому обличкуванні пілона під бюстом Максима Горького можна побачити прадавніх молюсків, що загинули мільйони років тому.
На внутрішніх сторонах пілонів станції встановлено вісім бюстів видатних діячів культури і науки. Крім згаданого Горького, тут можна побачити Тараса Шевченка, Олександра Пушкіна, Івана Франка, Григорія Сковороду, Михайла Ломоносова, Дмитра Мендєлєєва і Олександра Богомольця. До речі, зроблені ці бюсти з оргскла. Але головною фігурою, що знаходилася у торці середнього залу з 1960 до 1992 року, була велика скульптура "ватажка світової революції" — Володимира Леніна. Він був відтворений у задумливій сидячій позі на тлі світлого вітража, що відтіняв його фігуру.
Вид зала станції з центральною скульптурою. 1960-ті роки
Над спорудженням станції "Університет", яку справедливо вважають однією з найкращих у Києві, працював величезний авторський колектив архітекторів і скульпторів, а їх висока майстерність була відзначена визнанням станції пам'яткою архітектури місцевого значення. "Університет" має пілонну конструкцію з трьома склепіннями. При спуску з ескалатора можна побачити контури величезних герметичних дверей, які входять до системи цивільної оборони й мають забезпечити ізоляцію станції від зовнішнього середовища у разі бойових дій або стихійного лиха. По номенклатурі метрополітену ці двері мають назву МК, тобто металеві конструкції. У перші роки існування станція мала цікаву особливість: краєм платформи була змонтована лінія з лампочок, які загорялися за 30 секунд до прибуття потягу. Але потім від цієї "родзинки" чомусь відмовилися.
Обмежувальна світлова стрічка на платформі. 1960-ті роки
Треба зазначити, що первісно у напрямку Дніпра після "Університету" йшла зупинка "Хрещатик". Поява додаткової проміжної станції була викликана у 1980-ті роки потребою побудови пересадочного вузла на нову Cирецько-Печерську лінію. Через це поблизу станції "Університет" залишився великий фрагмент закинутих тунелів, відомих серед киян як "консерва".
У порівнянні з іншими станціями Київського метрополітену навантаження на "Університет" не дуже велике. Це пов'язано з відсутністю тут великих житлових угрупувань та виробничих комплексів. Поблизу станції розташовані архітектурні та паркові об'єкти, цікаві для туристів: вже згаданий Ботанічний сад імені Фоміна з одним із найбільших у світі кліматронів, шедевр сакральної архітектури — Володимирський собор, будівлі Національного університету імені Тараса Шевченка та Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова, пам'ятки природи — бульвар Шевченка та однойменний парк.
