Бессарабська площа

 Згідно з архівними пошуками на місці сучасної Бессарабської площі знаходилося кладовище, де, ймовірно, ховали киян із прилеглих районів. Але точно відомо, що у XVIII столітті це місце використовувалося в якості останнього притулку для представників лютеранської громади Києва. Територію цвинтаря перетинав великий струмок Хрещатик, який і нині існує в підземному колекторі. Із початком забудови вулиці Хрещатик кладовище зачинили, а поховання перенесли на Звіринець. Але вони не збереглися.

 Місце, що звільнилося, швидко уподобали торгівці. Адже саме тут починався давній Васильківський шлях. На майбутній площі стояла рогатка-шлагбаум, де перевіряли документи і товари, завезені з інших країв. Неподалік розмістилася кінно-поштова станція. За деякими даними, орієнтовно на місці сучасного кутового будинку на вул. Хрещатик, 29 був трактир, який називався «Бессарабія». Одна з кількох ймовірних версій виникнення назви площі пов’язана з цим трактиром. Є інформація, що в ньому навесні 1846 року зупинявся Тарас Шевченко. Існують й інші варіанти появи топоніма Бессарабка. Так, історик і релігійний діяч Павло Лебединцев пов’язував походження назви з хаотичними поселеннями в цих місцях босяків і маргіналів. Кияни нібито називали цих людей бесарабами. Втім, мешкали в цьому районі і відомі люди. Наприклад, саме на розі Хрещатика й Бессарабської площі знакходилася садиба відомого архітектора Вікентія Беретті, який спроектував у Києві «червоний» корпус університету і будівлю Інституту шляхетних дівчат на вулиці Інститутській.

Садиба Беретті перша справа. 1870-ті роки

 Щойно після зведення університету в середині XIX століття площа деякий час мала ще одну назву – Університетська. Адже саме через неї пролягав шлях з Липок до нового навчального закладу. В 1869 році вона отримала ім’я Богдана Хмельницького. Бо саме тут спершу планували спорудити пам’ятник гетьману. Але від ідеї відмовилися. Однією з причин стало те, що ця місцевість була дуже занедбана, зовсім не освітлювалася, мала погану славу. А фонтан «Моряк» (чи «Костянтин»), що знаходився на ній, закидали сміттям.

 Новоутворена площа часто страждала від повеней. Так, 26 травня за старим стилем 1839 року через сильний дощ рівень води піднявся аж на 2,5 метри. Затопило 18 будинків, були жертви. Після цих подій від Бессарабки до злиття струмка Хрещатик зі струмком Кловом проклали майже кілометрову цегляну трубу висотою 3 і шириною 2 метри. Говорили, що начебто в процесі будівництва підземелля розкопали могили старого кладовища. Під час дощів величезні зливостоки труби розкривали, що часто створювало небезпеку випадковим перехожим. Відомі випадки загибелі людей в Хрещатицькій (її ще називали Великою Бессарабською) трубі. Першу жертву задокументували у 1848 році.

Міст через струмок Хрещатик і фонтан «Моряк» на площі. 1860-ті роки

 Поступово площа стала змінюватися. Її замостили, незабаром ліквідували стихійний ринок. Але повністю не можливо було позбавити киян можливості купувати продукти. В 1912 році звели будівлю Бессарабського ринку, який діє і сьогодні. Дещо раніше знесли старий будинок архітектора Беретті, а на його місці з’явився готель «Національ». До того часу площа вже набула статусності, й навколо одна за одною з’являлися будівлі інших багатих готелей – «Пале Рояль», «Берлін», «Оріон».

Справа готель «Националь». 1880-ті роки

 В перші десятиліття радянської влади Бессарабка не зазнала суттєвих змін. У вересні 1941 року, на початку нацистської окупації Києва, частина будівель, що виходили на площу, згоріла. У вогні було знищено будинок колись шикарного готелю «Національ». Після закінчення війни в 1946 році перед приміщенням ринку встановили красивий фонтан, а напроти – на початку бульвару Шевченка відкрили пам’ятник Леніну. Іронічні містяни одразу зазначили, що вождь вказує народу шлях до Бессарабського ринку. До речі, пам’ятник скульптора Сергія Меркурова був створений ще напередодні Другої світової війни і встиг у 1939 році побувати на Всесвітній виставці у Нью-Йорку.

Пам’ятник Леніну навпроти Бессарабського ринку. 1950-ті роки

 В 1960 році знесли старовинний двоповерховий будинок на розі Хрещатика та парної сторони бульвару Шевченка. На його місці спорудили громіздку житлову багатоповерхівку. Кут з вулицею Великою Васильківською (тоді Червоноармійською) ще наприкінці 1950-х років заповнила семи поверхова адміністративна будівля. Тоді ж спорудили нові будинки на непарній стороні Хрещатика, в тому числі звели новий дім на місці  готелю «Національ», що раніше згорів. Приміщення колишнього готелю «Пале Рояль» на розі Бессарабки і непарної сторони Великої Васильківської зайняла міська лікарня № 9. З часом фонтан перед ринком прибрали і під площею збудували підземний перехід.

 Але грандіозні зміни, що майже до невпізнанності змінили це місце, відбулися саме в часи незалежності, в 2000-і роки. Дореволюційну будівлю, де колись містився готель «Пале-Рояль», практично зруйнували. На його залишках збудували гігантський торгово-офісно-розважальний центр «Арена-Сіті». Тепер у цьому комплексі розташовані елітні бутіки, де продаються товари відомих світових брендів; міжнародний центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre; декілька ресторанів, дорогі офісні приміщення. Також тут є музей відомого єврейського письменника і драматурга Шолом-Алейхема, який колись жив у домі, що знаходився на цьому місці.

 8 грудня 2013 року під час революційних подій на Майдані, пам’ятник Леніну скинули і розбили кувалдами. Так що тепер про нього нагадує лише пустий постамент навпроти Бессарабського ринку.