Ця ошатна чотирьохповерхова будівля входить у комплекс небагатьох споруд імперської епохи, що вціліли на Хрещатику у вирі Другої світової війни. Фахівці в галузі архітектури інколи називають будинок "італійським". Справа у його оформленні — прикраси будівлі дещо нагадують Палаццо Строцці, шедевру архітектури доби Ренесансу, який знаходиться у місті-побратимі Києва — Флоренції. Автор київського шедевру — петербурзький зодчий Федора Лідваль, скульптурне оздоблення фасаду виконав скульптор Василь Кузнєцов.
![Квартал Хрещатика між Фундуклеївською (нині Богдана Хмельницького) та Прорізною вулицями, ліворуч будинок Нечаєва. Листівка початку ХХ століття](/img/article_photo/02ital_d.jpg)
Квартал Хрещатика між Фундуклеївською (нині Богдана Хмельницького) та Прорізною вулицями, ліворуч будинок Нечаєва. Листівка початку ХХ століття
Садиба, на якій згодом розташувався банк, з кінця 1860-х років належала майбутньому генералу Нечаєву. Він забудовував її протягом десяти років: поступово звів кам'яний фасадний будинок та флігелі. На початку 1880-х років хазяїн декілька разів звертався до міської управи з проханням про перебудову чільного будинку для облаштування крамниць, а також клопотав про дозвіл спорудити поруч каплицю. Магазини на першому поверсі з'явилися, каплицю ж будувати не дозволили.
![Майже закінчене будівництво споруди банку. 1913 рік](/img/article_photo/03ital_d.jpg)
Майже закінчене будівництво споруди банку. 1913 рік
У 1908 року Російський банк для зовнішньої торгівлі (заснований 1871 року, з правлінням у Петербурзі) викупив для свого Київського відділення ділянку по Хрещатику, 32. У 1911–1913 роках на місті старого триповерхового будинку звели красиву споруду. Її будівництво було викликано значним економічним ривком останніх імперських передвоєнних років. У цьому банку, який називали "головним цукровим гаманцем", та у Санкт-Петербургському міжнародному банку було зосереджено до 90 відсотків операцій з експорту українського цукру. А Київ на той час мав неофіційний статус "цукрової столиці" Російської імперії. Але оскільки будівництві банку завершилося лише перед самим початком Першої світової війни, його поява невдовзі втратила актуальність.
![Реклама Російського для зовнішньої торгівлі банку. 1914 рік](/img/article_photo/04ital_d.jpg)
Реклама Російського для зовнішньої торгівлі банку. 1914 рік
Споруда унікальна, в першу чергу, завдяки оформленню фасаду. Відомий мистецтвознавець Георгій Лукомський, який один з перших застосував по відношенню до неї термін ''італійський будиночок'', зазначав, що у Києві йому немає аналогів. Як ы личить подібним закладам, на фасаді можна знайти елементи за мотивами античної історії. Тут зображені величезні амфори; на перемичках вікон першого поверху — маскарони; над головним входом вміщено картуш, де колись були закріплені літери, з яких складалася назва банку. Завершує будівлю ще один картуш, з обох боків якого виконані скульптури, що символізують торгівлю й судноплавство. Обличкування фасаду здійснювали рустованим фінським гранітом. На жаль, під час Другої світової частину елементів було втрачено. Але все ж таки, варто зазначити, скромній київській копії італійського Палаццо дуже поталанило. Це один з небагатьох дореволюційних будинків, що вцілів під час вибухів і пожежі Хрещатика у вересні 1941 року. Про страшні події й досі нагадують оплавлені маскарони на фасаді "щасливчика".
![Вціліла будівля колишнього банку на спаленому Хрещатику. 1942 рік](/img/article_photo/05ital_d.jpg)
Вціліла будівля колишнього банку на спаленому Хрещатику. 1942 рік
Первісне "фінансове" призначення будівлі до Другої світової війни майже не зазнавало змін. Після встановлення радянської влади банк було націоналізовано. В 1920-ті роки в будівлі працював Київський міський окружний фінансовий відділ, а з 1934 року його зайняв Наркомат фінансів УСРР (згодом УРСР), республіканська контора Держстраху та обласний і міський фінансові відділи.
![Будівля колишнього банку серед забудови відновленого Хрещатика. 1961 рік](/img/article_photo/06ital_d.jpg)
Будівля колишнього банку серед забудови відновленого Хрещатика. 1961 рік
З кінця 1940-х років будинок по Хрещатику, 32 зайняла установа Київської міської ради — Управління головного архітектора міста. Тут же розмістилося правління проектного інституту "Київпроект", де працювали видатні будівничі, зокрема Анатолій Добровольський, під керівництвом якого відбувалося відновлення Хрещатика.
Наразі в будинку по Хрещатику, 32 розташовується департамент містобудівництва й архітектури Київської міської державної адміністрації. Перший поверх займають приватні комерційні установи, тривалий час тут був популярний серед гостей міста сувенірний магазин.