Училище Бунге

 Башточка зі шпилем над колишнім училищем Бунге створює примітний акцент між двома центральними вулицями Липок. Колись саме цей архітектурний елемент візуально пов’язав забудову прямої, немов стріла, Катерининської вулиці в єдиний ансамбль. Остання на ній будівля училища чудово гармоніювала з Олександро-Невською церквою, яка стояла в Маріїнському парку просто по осі вулиці.

Олександро-Невська церква в Маріїнському парку навпроти Катерининскої вулиці. 1900-ті роки

 Колишнє училище Бунге входить до “золотого кільця” об’єктів Липок і мало яка екскурсія залишається без його огляду. На жаль, на відміну від деяких особняків, спеціальних екскурсій всередину ніхто не проводить, однак це не заважає насолодитися вишуканою зовнішньою архітектурою будівлі.

 Етнічний німець Микола Християнович Бунге народився в Києві в 1823 році. За своє довге та насичене життя цей видатний економіст встиг стати відомим і як педагог, і як державний діяч. Початкову освіту Бунге отримав у 1-й Київській гімназії і продовжив її у Київському університеті св. Володимира (тепер ім. Т. Шевченка). Там же він почав викладацьку кар’єру, і з часом був обраний ректором. Викладацьку діяльність він поєднував з фінансовою, виконуючи обов’язки керуючого комерційним банком. На вершині кар’єри Микола Християнович став міністром фінансів, членом Державної думи і головою Кабінету міністрів.

 Після смерті Бунге численні учні вирішили увічнити його ім’я. Вони зібрали гроші на будівництво двокласного училища в Києві і дали навчальному закладу ім’я свого вчителя. Міська влада безкоштовно надала для училища ділянку на Липках, де кожен клаптик землі коштував великих грошей. До роботи запросили відомих київських архітекторів, етнічних німців Георгія Шлейфера і Едуарда Брадтмана. Перший склав проект, а другий керував усіма роботами і здійснював архітектурний нагляд. У підсумку тандем зодчих створив справжню перлину київської архітектури.

Київське міське початкове двокласне училище імені Миколи Бунге. 1900-ті роки

 Архітектор Шлейфер на той час вже мав досвід проектування будівель, призначених для навчальних цілей, — під його керівництвом було збудовано Перше комерційне училище на Бульварно-Кудрявській вулиці. Перед отриманням замовлення на будівництво училища імені Бунге Георгія Шлейфера спіткала низка невдач. В країні почалася фінансова криза, і кількість замовлень впала до мінімуму. Крім того, він програв вибори до міської думи, тож нове замовлення стало дуже доречним. Архітектор блискуче впорався із завданням, хоча через недостатнє фінансування довелося значно спростити декор. Проте будівля виглядає чудово і в наші дні, а за думкою києвознавців, вона збереглася краще за всю спадщину Шлейфера. Цікаво, що за часів нацистської окупації Києва 1941–1943 років сучасна площа Івана Франка мала ім’я Шлейфера як відомого представника німецької нації.

 Училище імені Миколи Бунге було закінчене в 1904 році. Будівля могла прийняти на один курс 100 учнів. На цокольному поверсі споруди були розташовані квартири, де мешкав викладацький склад та службовці. Там же був зал для відпочинку та гардероб, у якому зберігався одяг учнів. Самі вихованці займали дві окремі секції зверху. Перший поверх призначався для 50 хлопчиків, а другий, верхній, — для такої самої кількості дівчаток. У жовтні того ж 1904 року розпочалися заняття.

Колишнє училище імені Бунге. 1980-ті роки

 Після подій революції 1917 року та Громадянської війни в 1924 році разом із іншими київськими школами будівлю відремонтували. Здавалося б, що в її стіни мали повернутися учні. Однак радянська влада віддала цей палац під нічліжку для безробітних. А в подальшому його спіткала та сама доля, що й сусідні особняки цієї вулиці. З 1930-х по 1980-і роки тут розташовувалися органи Головного політичного управління, НКВС, Комітету державної безпеки СССР, з 1991 року деякий час будівлю займав Штаб громадянської оборони України. Після капітального ремонту сюди в’їхала Державна судова адміністрація України, що працює в приміщенні й зараз.