Державна резиденція для прийому вищих посадових осіб іноземних держав. 2016 рік
Колишній особняк Маркуса Закса розташований за адресою вулиця Липська, 4.
Розкішний палац в ренесансному стилі у своїй первісній версії мав значно бідніший вигляд. Вся справа в тому, що як і багато інших знакових київських будівель, він кілька разів змінював господарів, кожен із яких розбудовував особняк на свій смак і пристосовував під власні потреби. Останнім власником будинку, за іменем якого особняк і увійшов в історію, був київський бізнесмен-мільйонер Маркус Закс. Після революції 1917 року будинок націоналізували, використовували для різних адміністративних потреб, а деякий час навіть як житло для високопоставлених радянських військових. Сьогодні в ньому розміщують іменитих іноземних гостей, які прибувають до України з офіційними візитами. У ці дні на флагштоку піднімають прапор відповідної країни.
Анонс повного текста:
Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.
Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження
На вулиці Липській, навпроти головного входу в готель «Київ», привертає увагу гарний двоповерховий особняк Закса, датований 1873 роком. Він належить до пам'яток архітектури місцевого значення. За цим будинком, що слугує центром уваги кварталу, легко уявити, якими були Липки в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. На щастя, Київ, незважаючи на всі історичні події, зміг зберегти найрізноманітніші архітектурні споруди, які, пройшовши крізь десятиліття, дозволяють сучасним людям зануритися в далеке минуле й отримати справжнє задоволення від невеличкої подорожі в часі. І немає ніякого значення, корінний ви киянин чи ж гість столиці. Якщо ви гуляєте по місту й плануєте відкривати для себе всі принади Києва, не оминіть і особняк Маркуса Закса.
Ренесансні стіни старовинної будівлі зберігають у собі пам'ять про долі багатьох її власників, що викликають інтерес до їхніх персон і часу, коли вони складали історію міста. Історія про зародження особняка до його перетворення охоплює далеко не одне десятиліття, і буквально кожен рік був наповнений якимись незвичними подіями, що відіграли особливу роль у житті особняка. Але про все за порядком. Перш ніж будинок став володінням купця Маркуса Закса, він був частиною великого маєтку ватажка дворянства Дем'яна Оболонського. З боку вулиць Липської й Шовковичної раніше стояли житлові й службові флігелі, оточені садом. Подружжя Оболонських було із заможних сімей, але, схильне до марнотратства, воно розорилося. Незабаром після банкротства, на початку 1830 року, керівник дворянства помер. Вдова з 1833 року зайнялася продажем маєтку, який придбав генерал-лейтенант Григорій Білоградський. Після його смерті, за заповітом, садиба стає власністю Наталії Каневської, яка в 1861 році продає її відставному генерал-майорові Івенсону. На частині маєтку, що знаходиться на вулиці Липській, у 1873 році був вибудуваний одноповерховий будинок, спроектований архітектором В. Ніколаєвим. Головний фасад особняка мав два симетричних крила з п'ятьма вікнами в кожному, відрізнявся стриманим декором, був відштукатурений і облицьований. На парадному вході вздовж дверей розташовувалась пара вузьких вікон. Загалом особняк виділявся казенним виглядом, близьким духом господареві – колишньому старшому київському поліцмейстерові.
Смерть генерала в 1877 році слугувала початком розпродажу вдовою маєтку, що проводився по частинах. У 1883 році одну з частин садиби Івенсонів з будинком і ділянкою землі придбав купець 1-ої гільдії Маркус Закс. Його фірма з 1874 року «Рафаїла Закса сини» спеціалізувалась на торгівлі російськими та зарубіжними товарами й продуктами. У 1890-х роках Закс купує цукровий завод у Польщі й починає займатися цукровим бізнесом. Садиба того часу, крім будинку з проведеними до нього водою й газом, мала сад, каретний сарай, конюшню й господарські споруди. У 1896 році купець замовив у архітектора Краусса перебудову будинку, додавши до нього другий поверх. Перший поверх був житловим, а на другому, куди вів окремий вхід, розташовувалися контори чотирьох цукрових заводів, якими володів сам Маркус Закс і його сини. Після смерті купця в 1915 році сім'я проживала в будинку до націоналізації 1918 року. На початку 20-х років особняк був місцем проживання керівника військами Київського воєнного району Іона Якіра, а до кінця 1920-х років у ньому розташовувалось київське ДПУ. У 1937 році в квартирі №3 жив генерал Микола Ватутін. З початку окупації Києва у 1941 році німецько-фашистськими загарбниками аж до звільнення міста в 1943 році особняк був місцем розташування штабу угорської армії. З 1945 по 1992 рік будівля знаходилася у власності Ради Міністрів УРСР. Зі дня здобуття Україною незалежності в ньому зупиняються прибулі до країни урядові делегації. Кумедним історичним фактом було проживання у дворі особняка в розкинутому бедуїнському шатрі тодішнього лівійського правителя Муаммара Каддафі.
Сьогодні особняк Закса постає перед нами у вигляді, отриманому після капітальної реконструкції 1896 року, яку провів архітектор Федір Краусс. Будинок став двоповерховим, представляючи в плані букву «П»; додались прибудови й бокові ризаліти. Перший поверх від другого відділили міжповерховим декоративним фризом.
Фасад виділяється витонченими ренесансними рисами. Напівциркульні вікна другого поверху, розділені міжвіконними пілястрами, прикрашені ліпними сандриками з гірляндами. На центральному фасаді привертають увагу дві жіночі маскарони. Центр фасаду оформлений ризалітом малого виносу з парадним входом. Ризаліт завершується парапетом з фронтоном трикутної форми й картушем. У капітелях пілястр, що знаходяться з країв центрального ризаліту й на краях фасаду, виступають горельєфи жіночих маскаронів, зображених у стилі гротеску.
Перший поверх оформлений облицьованими стінами між вікнами прямокутної форми, прикрашеними замковим камінням. На цоколі, відмостку, ґанку й парадних сходах облицювання зроблене з рожевого граніту. Завершенням оформлення фасаду слугує кована металева огорожа, що залишалася від старого маєтку. Вона прикрашена скульптурними вазами, що стоять на пілонах. Пам'яткою можна назвати каштани, що ростуть перед фасадом, – ровесники історичного маєтку, що нараховують майже 150 років.
Історія кожної архітектурної споруди – це міфи, легенди, таємниці й факти, що також існують. Багато чого ми просто не можемо знати через те, що деякі історії можуть канути в Лету. Але найцікавішу інформацію про особняк Маркуса Закса нам все-таки вдалося знайти. Для цього ми звертались до архівів, бібліотек, а також платних ресурсів, де зберігається багато відомостей, що могли би бути цікавими сучасним людям. І якщо ви вивчаєте пам'ятки Києва, а до списку місць, обов'язкових для відвідання, входить особняк Маркуса Закса, – вам, напевно, було б цікаво дізнатися якомога більше про цю споруду. А щоби не підлаштовуватись під туристичні групи, знання й можливості приватного гіда, можете скористатися принципово новим продуктом – аудіогідом від okTV.
У безкоштовній версії на вас чекає коротка, але дуже об'ємна інформація про пам'ятку, ви познайомитеся з форматом розповіді й почуєте ключові факти, відомі нам про цей особняк. А от платна версія має куди більше інформації, і що в ній найголовніше – наявність інформації, старовинних фото, завдяки яким ви легко зможете порівняти особняк Закса в сучасності й далекому минулому. Стоячи прямо перед ним, ви можете запустити аудіострічку на своєму смартфоні чи планшеті й починати розчинюватися в минулому. Приємний голос диктора, не менш приємна фонова музика, а також зображення, впорядковані в хронологічному порядку. Наш аудіогід – справжня знахідка для поціновувачів самостійних подорожей.
