У другій половині ХІХ століття Київ став набувати все більшої слави як цукрова столиця Південно-Західного краю імперії. Сюди стікалися численні підприємці — від дрібних крамарів до великих гравців бізнесу. Таким магнатом-бізнесменом був Йона Мордкович Зайцев. Він оселився в Києві у 1860-ті роки і одразу посів міцні позиції на цукровому ринку.
Йона Зайцев став відомим меценатом і спадковим почесним громадянином Києва. Однією з його численних добрих справ було спорудження на вулиці Кирилівській безкоштовної хірургічної лікарні для бідних євреїв, у якій розташовувалася й іудейська богомільня. Неподалік від лікарняної установи був розташований цегляний завод, що також належав заможній родині Зайцевих. Завод та богомільня стали ключовим місцем подій, пов’язаних із сумно відомою справою Бейліса. Тоді прикажчика цегляного заводу, який працював у Зайцевих, звинуватили в ритуальному вбивстві православного підлітка. Справа стала однією з найгучніших в історії права Російської імперії. Ці проблеми спіткали родину Зайцевих у 1911 році.
Задовго до цього, в 1890-ті роки, один з синів Іони Зайцева, Маркус, придбав ділянку землі на престижних Липках. Ділянка ця, так само як і сусіди лікаря Полякова, спочатку належала губернському предводителю дворянства Дем’яну Оболонському. Тоді тут був дерев’яний особняк, ряд допоміжних споруд і розкішний сад. Наступником Оболонського став генерал Білоградський, який, в свою чергу значно змінив житлову споруду. Після його смерті правовласники ділянки змінювались декілька разів, поки всю величезну садибу Оболонських, що займала три чверті території в периметрі сучасних вулиць Липської, Грушевського, Шовковичної та Інститутської, не розпродали частинами.
Колишній особняк Маркуса Зайцева. 2018 рік
Одна з частин ділянки дісталася видатному київському зодчому, академіку архітектури Володимиру Ніколаєву. Саме цей відомий архітектор у травні 1897 року прийняв замовлення на проектування особняка для Маркуса Зайцева. Одноповерхова будівля з напівпідвалом зведена з добротної цегли власних заводів хазяїна. Симетричний фасад особняка має багатий декор. Інтер’єр також прикрашений пишною ліпниною, частина якої вціліла до нашого часу разом із красивими камінами. У напівпідвальному приміщенні містилися кімнати для прислуги.
Купець 1-ї гільдії Маркус Зайцев, як і його батько, був добре відомим і шанованим у Києві. В першу чергу, його знали як товариша та заступника голови Товариства “Конкордія”, яке об’єднувало заможних київських євреїв. Зайцев вклав значні кошти в будівництво Київського політехнічного інституту, активно сприяв проведенню сільськогосподарської і промислової виставки, що проходила в Києві у 1897 році, зробив великий внесок в організацію знаменитої Всеросійської сільськогосподарської і промислової виставки 1913 року.
Загальний вигляд Всеросійської сільськогосподарської і промислової виставки на Троїцькій (зараз Фізкультури) площі. 1913 рік
Успішний бізнес Зайцевих, як і представників десятків інших відомих родин, припинився після 1917 року. Прихопивши лише гроші та коштовності, родина спішно полишила охоплену революцією країну. Всю розкішну обставу особняка їм довелося покинути напризволяще. Щоправда, Зайцев, який розраховував колись повернутися до Києва, зміг домовитися, щоб у будівлі розмістилося китайське консульство, представники якого й повинні були доглянути за залишеним майном. В 1920 році, коли Київ тимчасово окупували поляки, особняк Зайцевих припав до душі командуючому польськими військами, генералу Едварду Рідз-Сміглі. Він ненадовго облаштувався тут зі своєю коханкою. Після приходу більшовиків і націоналізації, кілька років в особняку залишалося китайське консульство. А з 1922 року Управління уповноваженого Наркомату закордонних справ орендувало цей будинок у комунального господарства. Після Другої світової війни в будівлі розташовувалося українське відділення товариства “Знання”, а потім її перетворили на відомчу їдальню.
Сьогодні розкішний особняк Зайцевих, що вцілів після усіх перипетій та катаклізмів, як і раніше прикрашає головну вулицю Липок і входить до комплексу будівель урядового кварталу. Тут розташована їдальня Державного управління справами, що поєднана з будівлею Верховної Ради України спеціальним підземним переходом.
