Сьогодні красива будівля, в якій розташувалося посольство Китайської Народної Республіки, огороджена високим парканом. Особняк розташований на відстані від червоної лінії вулиці, а у дворі ростуть старі дерева. В теплу пору року, коли розпускається листя, будівля ховається в їх зелені. Але спостерегливий перехожий все одно може побачити на декорі фасаду зображення обладунків, які сучасні дослідники ідентифікували як ті, що належать античному богу війни Марсу. Зазвичай у туристів виникають питання, навіщо будинку такі прикраси і хто був його власником.
У 1830-ті роки ця територія була вільна від забудови і довгий час використовувалася як еспланада Нової Печерської фортеці. Наприкінці ХІХ століття вона все ще належала військовому відомству, і цією ділянкою фактично закінчувалась палацова забудова Липок. Саме тут і збудував свій особняк командуючий Київським військовим округом генерал Михайло Іванович Драгомиров.
Ще до того, як оселитися в Києві, ця людина була відомою особистістю в Російській імперії. Михайло Іванович Драгомиров походив зі стародавнього українського роду і здобув блискучу військову освіту. Він уславився як автор декількох підручників з військової тактики і викладач Академії Генерального штабу в Петербурзі. До числа його слухачів входив цесаревич, майбутній імператор Олександр ІІІ. Бравий офіцер Драгомиров пройшов крізь полум’я російсько-турецької війни, у ході якої особливо відзначився під час форсування Дунаю. В одному з ключових епізодів цієї війни, в боях на Шипкінському переході, Драгомиров отримав важке кульове поранення в коліно.
Генерал мав ліберальні погляди, був відомий як українофіл, сприяв розвитку української культури, підтримував український театр та приятелював з багатьма відомими діячами культури. Пензлям видатних художників Миколая Пимоненка, Валентина Сєрова, Іллі Рєпіна належать портрети Драгомирова та членів його родини. Вважається, що кошового отамана Сірка, зображеного в центрі стола з люлькою в роті на відомій картині “Запорожці пишуть листа турецькому султану”, Рєпін писав саме з Михайла Івановича.
Будинок командуючого військами Київського військового округа. 1890-ті роки
В 1889 році Драгомиров був призначений командуючим військами КВО і, перебравшись до Києва, зайнявся облаштуванням свого житла. В 1891 році за проектом відомого академіка архітектури Володимира Ніколаєва на ділянці, де проходила межа Липок та Печерська, звели двоповерховий дім. Велика родина генерала займала житлові приміщення другого поверху. В будівлі встановили одну з перших у Києві “підйомних машин”, тобто ліфт. Це було зумовлено зовсім не потягом командуючого до розкоші, а станом його здоров’я, оскільки наслідки поранення призвели до сильної кульгавості. В нижній частині особняка був великий зал, вітальня, їдальня, а також кабінет і приймальня Драгомирова. Навіть коли Михайло Іванович отримав ще одну посаду і став Київським, Волинським і Подольським генерал-губернатором, він не захотів залишати особняк, який йому полюбився, і переїжджати до генерал-губернаторського палацу.
У садибі Драгомирова був величезний доглянутий сад, який простягався до Кловського приярку. Після смерті генерала наступним командуючим військами став Володимир Сухомлинов. Він переїхав до особняка і зайнявся облаштуванням садиби на власний смак. За його наказом загатили дзвінкий струмок на території ділянки. У велику створену водойму напустили риби, на березі облаштували купальні, спорудили павільйон з фонтаном, завели лебедів. Таким чином в самому престижному районі міста у Сухомлинова з’явилася величезна дача, де він не тільки рибалив, а навіть відстрілював з рушниці гризунів, що там розвелися.
У 1908 році хазяїн садиби знову змінився. Її володарем став генерал Микола Іванов. Він заступив Сухомлинова, який, в свою чергу, був призначений начальником Генерального штабу і відкликаний до Петербургу. На початку Першої світової війни командуючий військами КВО відбув до театру військових дій, а в особняку французька військово-санітарна місія облаштувала шпиталь на 75 ліжок.
Ремонт особняка командуючого КВО. 1930-ті роки
Із приходом радянської влади в будівлі, як і раніше, мешкали воєначальники, що командували військами Київського військового округу, — Йона Якір, Іван Федько, Семен Тимошенко, Георгій Жуков, Михайло Кирпонос. Так тривало до 1941 року, доки до Києва увійшли війська нацистів. Протягом більш ніж двох років окупації тут був Німецький клуб (Дойче Хауз) для офіцерів.
Після вигнання нацистів колишній особняк командуючого передали Київському палацу піонерів. Він діяв тут до 1965 року, поки на площі Слави не збудували нову спеціалізовану, набагато більш простору і сучасну будівлю Палацу піонерів ім. Островського.
Територію колишньої садиби Драгомирова перерозподілили. Ту частину, де колись було озеро з лебедями, віддали під величезний стадіон заводу “Арсенал”, який в наш час вже не діє і геть занедбаний. А до особняка після піонерів перебралася Українська спілка дружби та культурних зв’язків із зарубіжними країнами.
В’їзні ворота, що збереглися. 2018 рік
З 1993 року будівлю передали посольству Китайської Народної Республіки. Але в пам’яті киян будинок так і залишився “особняком Драгомирова”, який зажив доброї слави. Більш того, ім’я царського генерала-українофіла вдячні нащадки увічнили в назві однієї з вулиць Печерська.
