На присадибній території практично кожного липського особняка був власний сад. Зелені насадження не просто прикрашали і доповнювали розкіш особняка, саме тут власник і його сімейство знаходили відпочинок та відраду. В ході громадянських протистоянь і руйнівних воєн, які пронеслися Києвом за сто останніх років, такі садки майже ніде не збереглися. Одним із небагатьох, який як і раніше потопає в зелені, є колишній особняк сімейства Івенсена. З весни і до пізньої осені цей будинок складно розгледіти за густою завісою листя.
Колишній будинок Федора Івенсена розташувався на розі сучасних вулиць Михайла Грушевського та Липської. На відміну від сусіднього особняка Якова Полякова, ця будівля, з боку центральної галасливої вулиці Грушевського (колись Олександрівської) розташована у глибині садиби, а фасадом виходить на більш спокійну і затишну Липську. Власник придбав велику земельну ділянку на аристократичних Липках у найбільший розпал становлення цього району як місця осередку проживання київських багатіїв. У рік придбання землі господар перебував на посаді старшого поліцмейстера, тобто був персоною в місті досить відомою. Куплена ним ділянка на Липках мала адреси сучасних будівель на вулиці Липській, 2, 4 та 6.
Перспектива вулиці Катерининської (зараз Липської). 1900-ті роки
Федір Івенсен розпочав службу корнетом, потім зробив непогану військову кар'єру, був удостоєний безлічі нагород, права спадкового дворянина і навіть отримав герб. У 1875 році після виходу у відставку з посади київського старшого поліцмейстера, він був обраний гласним міської думи, тобто депутатом, а незабаром став і заступником міського голови. Однак буквально через два роки Івенсен помер, і його дружина Тетяна Петрівна вирішила значно скоротити належну родині ділянку.
Немає необхідності казати, що за шістнадцять років з моменту купівлі земля тут неабияк зросла в ціні. Адже на Липках один за одним почали селитися мільйонери, які заробили свої капітали переважно на торгівлі цукром. Чималий шмат території Івенсенів викупив багач-цукрозаводчик Маркус Закс, який відразу приступив до зведення розкішного особняка. Разом із тим, вдова Івенсена замислила оновити свій житловий фонд і знесла старий дерев'яний будинок, побудований чоловіком.
Проект нового будинку вона замовила у військового інженера-підполковника Вадима Катеринича. Його садиба стояла на місці сучасного готелю "Національний" на розі терперішніх вулиць Липської та Інститутської, всього в ста метрах по діагоналі від будинку Івенсенів. Архітектору вдалося створити компактний вишуканий особняк. Він щедро оформив будинок декором, а дах виконав у вигляді шатра. Загалом будівля цілком відповідала популярному тоді серед київських багатіїв стилю неоренесанс.
У власності родини Івенсена, крім садиби на Катерининській вулиці, також були будинки на Володимирській і Трьохсвятительській вулицях, закладені в кредитних товариствах. Швидше за все, в 1899 році вони вирішили продати красивий Липський особняк, щоб розрахуватися з боргами і привести до ладу сімейні фінанси. У той же рік цю садибу з будинком купив відомий банкір Михайло Філіппов, який перебрався до Києва з Петербурга. Великий фінансист не був обмежений в коштах і цілком вписався в образ респектабельного Липського домовласника. Філіппов майстерно керував своїм банком, та успішно оминув фінансову кризу, що спіткала Російську імперію початку ХХ століття. Він прожив довге і щасливе життя і помер у 1914 році. Його поховали на Аскольдовій могилі, однак могила, як і всі інші на цьому кладовищі, не збереглася.
Сім'я Філіппова ще чотири роки по його смерті володіла особняком — до революційних подій і націоналізації 1918 року. Тоді у місті, втягненому в революційний вир, стало неспокійно. Незабаром більшовики реквізували будинок, маючи на меті створити тут один зі структурних відділів Комісаріату шляхів сполучення. Однак у 1923 році на Липках трапився унікальний для цього району прецедент. Радянська влада в процесі денаціоналізації передала особняк в оренду законним власникам, донькам покійного банкіра Філіппова, а потім навіть повернула їхню власність.
Це сталося аж ніяк не з симпатії до спадкоємців, а тому що особняк визнали "малоцінним з експлуатаційного боку". Просто кажучи, тоді йому не знайшли застосування, утримувати на балансі не вбачали сенсу і віддали назад, щоб отримувати податки зі старих домовласників. Цей особняк став єдиним на Липках, який повернули під час денаціоналізації колишнім господарям.
Сучасний вигляд колишнього особняка Івенсена. 2018 рік
Проте, звичайно, згодом гарний одноповерховий будинок в престижному районі міста не залишився у приватних руках. Через кілька років він став резиденцію, точніше житлом, для партійних босів. Його займали Володимир Затонський, Дем'ян Коротченко та інші видатні представники комуністичної влади.
За незалежної України будинок, як і сусідні будівлі, використовується для урочистих прийомів іноземних урядових делегацій.
