Попередником Моста метро був славнозвісний улюбленець декількох поколінь киян Ланцюговий міст. Цей перший у Києві капітальний міст через Дніпро побудували у 1848–1853 роках під керівництвом талановитого англійського інженера Чарльза Віньйоля. Проект затвердив особисто імператор Микола І. Саме через це конструкція отримала офіційну назву Миколаївський ланцюговий міст. Красень-міст був увічнений на численних світлинах, описаний як у публіцистичній, так і в художній літературі. Ним захоплювалися Тарас Шевченко та Микола Лєсков, а також багато інших відомих людей.
Ланцюговий міст. Листівка кінця ХІХ століття
Цікаво, що тривалий час одна з частин мосту була поворотною. Це зробили для того, щоб кораблі безперешкодно курсували дніпровським фарватером. Міст стояв на п'яти потужних гранітних опорах. Конструкція тривалий час використовувалася киянами та успішно пережила більшість воєнних конфліктів 1917–1920 років. Однак у червні 1920 року, польські війська, відступаючи з Києва підірвали міст. Мостове полотно, яке трималося на ланцюгах, впало у Дніпро, але бики з арками встояли. Лише 1925 року, переробивши конструкцію, його відновили під новою назвою — міст імені Євгенії Бош. Проте і цей міст спіткала доля попередника. Його висадили у повітря радянські війська у вересні 1941 року, коли залишали місто. Більше цей міст не відновлювали.
Відкриття мосту імені Євгенії Бош. Травень 1925 року
Конструкції, що вціліли якийсь час частково використовували як опори електропередач, але в подальшому і їх демонтували. Сьогодні, якщо уважно придивитися, десь посередині Дніпра, в якихось 5–6 метрах нижче течії від сучасного Моста метро можна розгледіти залишки биків Ланцюгового мосту.
Наступника цієї легендарної конструкції - Міст метро - почали будувати після відкриття у 1960 році першої черги метрополітену, яка складалася з п'яти станцій. Новий мостовий перехід мав стати продовженням Святошинсько-Броварської лінії на лівий берег міста.
Будівництво Мосту метро. 1964 рік
Будувати стратегічно важливу конструкцію доручили відомому українському мостобудівничому Георгію Фуксу. Планувалося відкрити двоярусний міст, де б посередині зверху їздили блакитні експреси метро, а нижче, обабіч були б широкі полоси для руху автівок у двох напрямках. Міст метро почали зводити від станції метрополітену "Дніпро" до сучасного Гідропарку, де до Другої світової війни розташовувалося поселення Передмостова слобідка.
Зведення мосту мало вирішити транспортну проблему з'єднання з лівим берегом, який на той час активно забудовувався житловими масивами. Після відкриття руху вже не потрібно було робити величезне коло через міст Патона, щоб дістатися нових районів. Крім того була вирішена проблема доставки нових поїздів та вагонів метрополітену, що прибували на залізничну станцію Дарниця. До цього їх переганяли сусіднім мостом Патона по трамвайних рейках, а далі за допомогою спеціального підйомного механізму спускали у тунель на станції метро "Дніпро".
Станція метро "Дніпро" — початок Моста метро. 1970 рік
Відкриття нового мосту згідно з радянською традицією віднесли до чергової річниці Жовтневої революції 5 листопада 1965 року. Одночасно було відновлено Русанівський міст через протоку Чорторий, який фактично є продовженням Моста метро. Тоді ж відкрилися три нові станції метрополітену — "Гідропарк", "Лівобережна" і "Дарниця".
Міст метро починається з платформи станції "Дніпро", де поїзди зустрічають дві статуї — чоловіка й жінки, що символізують працю й мир. В цілому міст має досить гармонійний вигляд. Це арочно-консольний міст, що має шість прогонів. Його загальна довжина складає приблизно 700 метрів, ширина — 28 метрів, основний прогін становить 143 метра, що дозволяє без проблем проходити під ним річковим суднам різних розмірів.
Скульптура чоловіка, що символізує працю. 1980-ті роки
Скульптура жінки, що символізує мир. 1980-ті роки
Цікаво, що 2008 року міст було включено до переліку недавно виявлених пам'яток як об'єкт культурної спадщини, цінний з точки зору архітектури та містобудування.
