Будівля дирекції та фондосховища Державного музею народної архітектури та побуту УРСР. 1980-ті роки
Лютеранська кірха розташована за адресою вулиця Лютеранська, 22.
Історія Києва має свої "німецькі" сторінки, також як і "єврейські", "польські", "російські" та інші. Багато талановитих німців провели величезну роботу, яка вплинула на формування цілісної картини нашого міста. Був серед них і архітектор Павло Шлейфер, який свого часу безкоштовно розробив для лютеранської громади проект кірхи. Ця церква була місцем молитви для послідовників великого церковного реформатора Мартіна Лютера. Сьогодні оновлений будинок, лише порівняно недавно відновлений після десятиліть безбожної вакханалії, знову виконує свою початкову місію.
А чи хотіли б ви дізнатися
Анонс повного текста:
Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.
Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження
Хочете поподорожувати в часі, прогулюючись вулицями української столиці? Тоді неодмінно вирушайте на вулицю Лютеранську, яка з’явилася на початку далекого ХІХ ст. З моменту виникнення до сьогодні саме вона визнана головним вимірювачем «статусності», аристократичності й елегантності. Будівель, заради яких варто опинитися тут, немало. Звісно, що одна зі споруд, котра заслуговує на увагу вимогливих і допитливих туристів, – Лютеранська кірха. Але нумо про все за порядком! Повірте, якщо у вас буде уїк-енд і ви захочете присвятити його ближчому знайомству з Києвом, то витратите два повноцінні дні на прогулянку саме по Лютеранській.
У бік Шовковичної вулиці, котра заслуговує на увагу гостей міста, від центральної артерії мегаполіса, Хрещатика, пролягає Лютеранська вулиця. Власне, розкішна красуня з’єднує території аристократичних Липок з центром міста, до якого стрімголов біжать туристи, щойно ступили на землю київську ;) Центр міста притягує, ніби магнітом. І так, якщо озиратися по боках і уважно дивитися на архітектурні споруди, що пройшли крізь віки, тут багато чого можна побачити й… неодмінно закохатися в місто. Тихі затишні дворики, легенди, що збуджують свідомість, неповторна атмосфера та незрівнянна архітектура. Історія цієї вулиці почалася ще в 1810 р., у ті часи її називали Графською. Нескладно зрозуміти першопричину походження такої назви, адже в ті часи саме тут розкинулися розкішні садиби, що належали заможним і дуже відомим людям. А от у 1865 році з’явилася та сама Лютеранська кірха, вона ж – Лютеранська церква Святої Катерини, на знак чого й була перейменована вуличка. Зведенню такої привабливої споруди ми зобов’язані німецьким колоністам, але будівництво здійснювалося при підтримці місцевої влади. Цю ж вулицю називали Німецькою горою, оскільки сюди переїжджали представники німецької асоціації (правда, переїхали вони сюди не здалеку, а з близького району, Подолу, завваживши цей район більш елітним; тим більше, що Поділ зазнав дуже сильної пожежі саме в цей період). Цю вулицю також називали Анненською, пізніше вона стала носити ім’я Фрідріха Енгельса. Вникаючи в історію цього шматочка Києва, важко зупинитися й не вникати в деталі, адже вони по-своєму цікаві й захопливі. Лише в 1992 році ця значуща для столиці вулиця знов отримала те саме ім’я, яке мала в період свого виникнення.
Прогуляймося ж однією з головних вулиць мегаполіса й подивімося, заради чого потрібно сюди приїжджати:
Як уже було сказано, саме ця архітектурна споруда визначила сучасну назву вулиці. Зведена була будівля в період 1855-1857 років. Проект належав відомому архітектору Іванові Штрому, а внутрішньою обробкою займався не менш талановитий геній – Павло Шлейфер. Так історично склалося, що на запрошення самої Катерини ІІ сюди з’їжджалися в гості німці-колоністи – вони й зайнялися зведенням кірхи. Храм був головним у київській лютеранській громаді, яка існувала з XVІІІ ст. Взагалі богослужіння проходили на Подолі, але після великої пожежі довелося зводити нову лютеранську церкву. Вона відрізнялася приголомшливою акустикою та наявністю органа. Будівля виконувала свої прямі функції до того моменту, як прийшла радянська влада. Тут-то й настали часи, коли закрили церкву й розігнали громаду. У самій споруді спочатку відкрили клуб, пізніше все адаптували під складські приміщення, ще пізніше тут організували музей побуту. Так продовжувалося до 1998 року, коли лютеранам повернули приміщення церкви, а через декілька років була проведена повна реконструкція й кірху відкрили для відвідання.
Взагалі, як про саму вулицю, так і безпосередньо про Лютеранську кірху можна розповідати багато й довго. Ви, звісно, можете зв’язатися з екскурсоводом і вирушити з ним на прогулянку. Але існує альтернативний варіант, що дозволяє зекономити немало часу та ні під кого не підлаштовуватися. І мова йде про унікальний продукт, створений компанією okTV, – аудіогід. Спеціально для всіх туристів, які відрізняються самостійністю й при цьому не мають наміру втрачати щось важливе, ми створили унікальне рішення. У кінці, на сторінках тих чи інших пам’яток, до вашої уваги будуть представлені дві аудіострічки, одна з яких безкоштовна, а інша – платна. Ми звернулися до платних джерел, до архівів і бібліотек, щоб зібрати максимум інформації про столичні пам’ятки. Наші експерти обробили отриманий контент, озвучили його й доповнили фотографіями різних періодів (у платній версії). Тепер вам потрібно завантажити аудіострічку на будь-який девайс, взяти з собою навушники та в будь-який зручний вам час вирушити на прогулянку однією з головних вулиць Києва, відкриваючи для себе одну пам’ятку за іншою. Прогулюйтеся під приємну музику, слухайте захопливу корисну інформацію, насолоджуйтеся містом та його архітектурними спорудами.
