Укр  /  Рус

Мова:

Лютеранська кірха

Будівля дирекції та фондосховища Державного музею народної архітектури та побуту УРСР. 1980-ті роки

Лютеранська кірха розташована за адресою вулиця Лютеранська, 22.

 

Історія Києва має свої "німецькі" сторінки, також як і "єврейські", "польські", "російські" та інші. Багато талановитих німців провели величезну роботу, яка вплинула на формування цілісної картини нашого міста. Був серед них і архітектор Павло Шлейфер, який свого часу безкоштовно розробив для лютеранської громади проект кірхи. Ця церква була місцем молитви для послідовників великого церковного реформатора Мартіна Лютера. Сьогодні оновлений будинок, лише порівняно недавно відновлений після десятиліть безбожної вакханалії, знову виконує свою початкову місію.

Взнайте історію пам’ятки від заснування і до сьогодні у повній версії
14 грн
Чи хотіли б Ви дізнатися

А чи хотіли б ви дізнатися

  • Як Графська гірка стала Німецькою?
  • В якому місці проходило перше богослужіння київських лютеран?
  • Де був лютеранський цвинтар?
  • Як використовувалася будівля за більшовицької влади?

Ця та інша інформація з історичними фактами та світлинами з минулого
доступна повній версії аудіо екскурсії
Також у повній версіїї Вам буде доступний розширений текст і додаткові фото

Анонс повного текста:

 Згідно з архівними даними, перше відоме історикам лютеранське богослужіння для нечисленної німецької громади Києва, сталося влітку 1767 року. Воно відбулося в аптеці Гейтера, відомій нині як київський музей-аптека. Сама будівля згоріла в руйнівній пожежі 1811 року, але її нижній ярус-підвал зберігся. Надалі зять Гейтера, теж за походженням німець, представник відомої родини Бунге, фактично став фундатором київської німецької євангелістсько-лютеранської громади. Тривалий час Поділ був центром для послідовників цієї релігійної течії. Тож не дивно, що саме тут наприкінці XVIII століття і побудували першу дерев’яну лютеранську церкву - кірху. Вона, також як і аптека Гейтера, згоріла в полум’ї пожежі 1811 року.

 Після подільської катастрофи німецька громада змушена була шукати нове місце. Міська влада виділила їм незручну територію на схилах крутої незабудованої гори, яку тоді називали Графською. Одна з центральних зараз вулиць Липок, що направляється до долини Хрещатика, тоді тільки починала формуватися. Незабаром ця вуличка, де оселилися лютерани, отримала назву Лютеранської. Примітно, що зовсім поруч, приблизно на території сучасної Бессарабської площі, був лютеранський некрополь. Його ліквідували під час забудови прикінцевої частини Хрещатика. Поховання, щоправда, не всі, перенесли до лютеранської частини Байкового кладовища, там вони збереглися й донині. А частину старих неприбраних могил на Бессарабці ще в другій половині ХІХ століття розмивали дощі.

 Поступово німці обжилися на вершині та схилах Графської гори. Через деякий час в побуті киян змінилася і назва гори. Її все частіше стали іменувати Німецькою горою. Цікаво, що це один з найвищих в Києві пагорбів. Найбільш висока його точка на перетині Лютеранської та Шовковичної вулиць сягає 196 метрів над рівнем Дніпра. У 1812 році на Німецькій горі була побудована дерев’яна кірха на честь святої Великомучениці Катерини. А впритул до храму побудували невеличкий будиночок для пастора. Йшли роки, кількість послідовників вчення Мартіна Лютера в Києві зростала, і все більш актуальним поставало питання розширення кірхи.

 Перша          дерев’яна          кірха.          Початок          ХІХ          століття

Перша дерев’яна кірха. Початок ХІХ століття

 У 1855 році було закладено новий кам’яний будинок. Гроші на нього збирали, як то кажуть, усім миром. Частину коштів одновірцям дали німці з Німеччини, якісь витрати покрили члени київської громади, також пристойні кошти принесли благодійні лотереї. Великим внеском стала безкоштовна робота архітектора. Цим філантропом був батько знаменитого в майбутньому київського зодчого Георгія Шлейфера  — Павло Шлейфер, який розробив проект будівлі. Допомагали йому почесний зодчий Іван Штром та пастор Йоганн Абель. Будівництво храму тривало два роки. Його знову освятили на честь святої Катерини — таким чином лютерани вирішили віддячити імператриці Катерині ІІ, яка надала їм певні привілеї.

 Будівлю декорували в стриманому європейсько-романському стилі, всередині, згідно з традицією, встановили орган. Проте громада вирішила не обмежуватися лише побудовою кірхи. Поступово, навколо церкви постав цілий квартал різноманітних будівель, збудованих лютеранами. Переслідуючи основну мету — просвітництво та допомогу одновірцям і землякам, німці побудували спочатку порівняно невелику церковну школу. Згодом на її базі сформувалася чоловіча реальна школа святої Катерини та жіноча гімназія. Навчалися в ній не тільки особи євангелічно-лютеранського віросповідання. Наприклад, гімназію закінчили сестри Михайла Булгакова, батько якого був професором Київської духовної академії. Згодом біля кірхи звели двоповерховий будинок для бідних жіночого благодійного товариства, а також притулок.

 Кірха          на          Лютеранській          вулиці.          1910-і          роки

Кірха на Лютеранській вулиці. 1910-ті роки

 На початку ХХ століття громада налічувала вже понад 1000 осіб. Проблеми виникли після початку Першої світової війни, коли величезна кількість осіб німецької національності була репресована. Після революції настав період невеликого перепочинку, але потім розпочався сталінський терор. У голодні роки першої половини 1930-х в кірсі підгодовували не тільки німців, а й багатьох нужденних мешканців околиць. У 1938 році храм закрили, будівлю кірхи віддали під клуб безбожників. Надалі в різні роки тут були склади, відділення наукових закладів. Потім приміщення перетворили на фондосховище та виставковий зал Музею народної архітектури та побуту, що допомогло врятувати споруду від руйнування. У колишніх училищі та гімназії розташувався Науково-дослідний інститут цукрової промисловості, нині покинутий. Збереглися будівлі колишнього притулку, нині це житловий будинок на вулиці Лютеранській, 24

 Колишня          кірха          на          вулиці          Енгельса.          1960-і          роки

Колишня кірха на вулиці Енгельса. 1960-ті роки

 За часів незалежної України громада відродилася. У 1991 році в кірсі відновилися богослужіння, але щоб отримати повний контроль над будівлею, громаді знадобилися роки. Лише в 1998 році храм повністю повернули лютеранам у власність, тоді його майже одразу закрили на реставрацію, яка тривала два роки. 28 жовтня 2000 року в оновленій святині знову відкрилися двері для вірян. Перед входом встановили скульптуру Архангела Михаїла — небесного покровителя Києва. Окрім того, повернули історичну назву вулиці Лютеранській, що носила за радянських часів ім’я Фрідріха Енгельса.

...

Спробуйте наш додаток

Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.

Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження

Екскурсії з цим місцем
Інші екскурсії Києвом
Аудіо екскурсія Поштова площа
Софія Київська
По вулиці Терещенківській
Києво-Печерська Лавра - частина 2
Метро Арсенальна - Батьківщина Мати
Мурали - верхнє місто
Києво-Печерська Лавра - частина 1
Від площі Льва Толстого по Великій Васильківській
Підземна річка Кадетський гай
Підземна річка Глибочиця
Підземні річки Клов і Хрещатик
Аскольдова дренажна система
Нікольська (Микільська) дренажна система
По вулиці Володимирській (Площа Льва Толстого - Софійська площа)
Від Майдану на Бессарабку через Липки
Від Хрещатика до Лаври по Грушевського
Майдан - Контрактова площа
П'ятиденна поїздка в Чорнобильську Зону відчуження з Києва
Групові поїздки до Чорнобильської Зони відчуження з Києва
Одноденна групова поїздка в Чорнобильську Зону
Індивідуальні одноденні поїздки в Чорнобильську Зону
Від Золотих воріт на Хрещатик
Від Бессарабської площі на Андріївський узвіз
Від залізничного вокзалу на Андріївський узвіз
Оглядова - від Золотих воріт до Верховної ради
Оглядова - від Золотих воріт на Бессарабку
Оглядова - від центру на Андріївський узвіз
Оглядова - від центру на Поділ
Від залізничного вокзалу до Подолу на фунікулері
Від залізничного вокзалу до Софії Київської
Від залізничного вокзалу на Майдан
Від Хрещатика до Лаври через парки
Від Андріївського узвозу на Поділ
Від Майдану до Липок
Від Бессарабки до Маріїнського парку
Історія Контрактової площі
Показати всі екскурсії
Квартири подобово вибирайте тут

Індивідуальні ескурсії Києвом

Кращі екскурсоводи Києва проведуть для Вас індивідуальну екскурсію українською, російською, англійською, польською, французською та іншими мовами

Лютеранська кірха в Києві

Хочете поподорожувати в часі, прогулюючись вулицями української столиці? Тоді неодмінно вирушайте на вулицю Лютеранську, яка з’явилася на початку далекого ХІХ ст. З моменту виникнення до сьогодні саме вона визнана головним вимірювачем «статусності», аристократичності й елегантності. Будівель, заради яких варто опинитися тут, немало. Звісно, що одна зі споруд, котра заслуговує на увагу вимогливих і допитливих туристів, – Лютеранська кірха. Але нумо про все за порядком! Повірте, якщо у вас буде уїк-енд і ви захочете присвятити його ближчому знайомству з Києвом, то витратите два повноцінні дні на прогулянку саме по Лютеранській.

Головні пам’ятки Лютеранської

У бік Шовковичної вулиці, котра заслуговує на увагу гостей міста, від центральної артерії мегаполіса, Хрещатика, пролягає Лютеранська вулиця. Власне, розкішна красуня з’єднує території аристократичних Липок з центром міста, до якого стрімголов біжать туристи, щойно ступили на землю київську ;) Центр міста притягує, ніби магнітом. І так, якщо озиратися по боках і уважно дивитися на архітектурні споруди, що пройшли крізь віки, тут багато чого можна побачити й… неодмінно закохатися в місто. Тихі затишні дворики, легенди, що збуджують свідомість, неповторна атмосфера та незрівнянна архітектура. Історія цієї вулиці почалася ще в 1810 р., у ті часи її називали Графською. Нескладно зрозуміти першопричину походження такої назви, адже в ті часи саме тут розкинулися розкішні садиби, що належали заможним і дуже відомим людям. А от у 1865 році з’явилася та сама Лютеранська кірха, вона ж – Лютеранська церква Святої Катерини, на знак чого й була перейменована вуличка. Зведенню такої привабливої споруди ми зобов’язані німецьким колоністам, але будівництво здійснювалося при підтримці місцевої влади. Цю ж вулицю називали Німецькою горою, оскільки сюди переїжджали представники німецької асоціації (правда, переїхали вони сюди не здалеку, а з близького району, Подолу, завваживши цей район більш елітним; тим більше, що Поділ зазнав дуже сильної пожежі саме в цей період). Цю вулицю також називали Анненською, пізніше вона стала носити ім’я Фрідріха Енгельса. Вникаючи в історію цього шматочка Києва, важко зупинитися й не вникати в деталі, адже вони по-своєму цікаві й захопливі. Лише в 1992 році ця значуща для столиці вулиця знов отримала те саме ім’я, яке мала в період свого виникнення.

Прогуляймося ж однією з головних вулиць мегаполіса й подивімося, заради чого потрібно сюди приїжджати:

  • «Будинок з атлантами». Сплутати цей особняк не можна ні з яким іншим. Його характерний ніжно-рожевий колір приваблює увагу, і виникає стійке бажання зробити два-три селфі на його фоні. Німецький архітектор Мартін Клуг вклав усю душу в реалізацію проекту, щедро прикрасив споруду вишуканими, непростими квітковими візерунками, аналогів яким важко знайти, приголомшливою ліпниною, а також упізнаваними в усьому світі скульптурами могутніх атлантів, які ніби підтримують балкони.
  • «Килимова доріжка» – надбання сучасності, що з’явилося в 2013 році. Яскравий малюнок на асфальті – арт-об’єкт, який дуже навіть симпатизує не лише гостям столиці, а й самим киянам. Хто вже тільки не робив тут фотографій. І, що характерно для подібних місць, тут одразу ж з’явилися традиції, серед яких і загадування бажань. Для цього вам знадобиться прогулятися цим симпатичним малюнком, а в кінці шляху, кажуть, потрібно обов’язково стрибнути три рази – бажання здійсниться, навіть не сумнівайтеся!
  • Прибутковий будинок. Ідеальний приклад вишуканого й привабливого віденського модерну в самому центрі Києва, спроектований архітектором Олександром Вербицьким. Цій будівлі не дуже пощастило, бо в період війни вона була, як і багато інших, здавалось, безповоротно зруйнована; утім, у 1948 році її відновили. Місце, до речі, гідне уваги – пройти повз нього точно не можна.     
  • Сулимівка – садиба, що належить, власне, Сулимі. Є інформація, що в архітектурі проекту він відіграв немалу роль, адже активно вивчав мистецтво проектування. Сам же відомий чиновник, на жаль, не дожив до кінця будівництва, але навіть тепер будівля вражає виглядом. У садибі була побудована церква святого Олександра Невського. Пізніше її демонтували, а в період радянської влади взагалі перетворили на комуналку. Звісно, у такому старовинному особняку просто непристойно змовчати про те, що тут є привиди. А от чи дійсно вони там існують, ви можете дізнатися, відвідавши особняк особисто.
  • Будинок наукових працівників знаходиться поряд з Лютеранською кірхою. Його екстер’єр чимось асоціюється з якимось дуже непоганим заміським пансіонатом, і мало хто замислюється про те, що у свій час тут проводили безліч часу справжні «світила» радянської науки, імена яких відомі до сьогодні. Це був кооперативний будинок, де проживали наукові діячі.
  • «Дім вдови, що плаче», він же – особняк Аршавського. Ця будівля, без сумніву, – один з архітектурних символів столиці, і немає ні одного туриста, котрий ні разу не чув би про неї. Вдова, що плаче, не більше, ніж просто легенда, і назву будівля отримала від символу, зображеного на фасаді. Втім, цікавих історій, зокрема містичних, немало.

Про Лютеранську кірху: обов’язково прогуляйтеся сюди з okTV!

Як уже було сказано, саме ця архітектурна споруда визначила сучасну назву вулиці. Зведена була будівля в період 1855-1857 років. Проект належав відомому архітектору Іванові Штрому, а внутрішньою обробкою займався не менш талановитий геній – Павло Шлейфер. Так історично склалося, що на запрошення самої Катерини ІІ сюди з’їжджалися в гості німці-колоністи – вони й зайнялися зведенням кірхи. Храм був головним у київській лютеранській громаді, яка існувала з XVІІІ ст. Взагалі богослужіння проходили на Подолі, але після великої пожежі довелося зводити нову лютеранську церкву. Вона відрізнялася приголомшливою акустикою та наявністю органа. Будівля виконувала свої прямі функції до того моменту, як прийшла радянська влада. Тут-то й настали часи, коли закрили церкву й розігнали громаду. У самій споруді спочатку відкрили клуб, пізніше все адаптували під складські приміщення, ще пізніше тут організували музей побуту. Так продовжувалося до 1998 року, коли лютеранам повернули приміщення церкви, а через декілька років була проведена повна реконструкція й кірху відкрили для відвідання.

Взагалі, як про саму вулицю, так і безпосередньо про Лютеранську кірху можна розповідати багато й довго. Ви, звісно, можете зв’язатися з екскурсоводом і вирушити з ним на прогулянку. Але існує альтернативний варіант, що дозволяє зекономити немало часу та ні під кого не підлаштовуватися. І мова йде про унікальний продукт, створений компанією okTV, – аудіогід. Спеціально для всіх туристів, які відрізняються самостійністю й при цьому не мають наміру втрачати щось важливе, ми створили унікальне рішення. У кінці, на сторінках тих чи інших пам’яток, до вашої уваги будуть представлені дві аудіострічки, одна з яких безкоштовна, а інша – платна. Ми звернулися до платних джерел, до архівів і бібліотек, щоб зібрати максимум інформації про столичні пам’ятки. Наші експерти обробили отриманий контент, озвучили його й доповнили фотографіями різних періодів (у платній версії). Тепер вам потрібно завантажити аудіострічку на будь-який девайс, взяти з собою навушники та в будь-який зручний вам час вирушити на прогулянку однією з головних вулиць Києва, відкриваючи для себе одну пам’ятку за іншою. Прогулюйтеся під приємну музику, слухайте захопливу корисну інформацію, насолоджуйтеся містом та його архітектурними спорудами.  

Лютеранська кірха в Києві