Аптека-музей

 За свідченням одного з перших київських істориків Максима Берлінського, Києво-Подільська вільна аптека для всенародної потреби відкрилася в 1728 році. Її засновником і власником був уродженець естонського міста Тарту (тоді Дерпт), аптекарський гезель, що перекладається з німецької як помічник, підмайстер —  Йоганн Гейтер. На перших порах  він навчався аптечної справи в Москві, а пізніше переїхав до Києва. Його аптека стала одним із перших в Києві закладів з продажу лікувальних препаратів. Лікарські рослини Гейтер вирощував просто на території своєї садиби в аптекарському саду, який межував з будівлею. Тривалий час аптека Гейтера була єдиним приватним закладом з таким видом діяльності, на весь Київ. Крім неї існувала тільки державна аптека при госпіталі.

 Коли засновник аптеки помер, його вдова Анна вийшла заміж за військового лікаря, який став наступним керівником подільської аптеки. А вже після його смерті справа перейшла до зятя Анни, провізора Георга Бунге, німця за походженням, який прийняв російське підданство. Цей авторитетний фармацевт отримав блискучу освіту в Тільзіті, де пройшов семирічний курс навчання. Фармацевти тих років змушені були володіти величезним багажем знань, оскільки їм доводилося самостійно синтезувати багато компонентів, необхідних для створення лікарських препаратів. Всебічно розвинена людина Георг-Фрідріх Бунге захоплювався ботанікою, електротехнікою, механікою. Крім ліків він власноруч виготовляв термометри, барометри, інші прилади та медичну техніку.

Вулиця Притисько-Микільська, одноповерховий будинок в центрі —  колишня аптека Бунге. 1900-ті роки

 У подружжя Бунге було дванадцять дітей. Деякі з них пішли батьківською стежкою і відкрили свої аптекарські заклади, а один із синів Крістіан, прославився в Києві як талановитий лікар-епідеміолог. У садибі родини на Подолі знаходився кам’яний будинок з аптекою, біля якого були два дерев’яні житлові будинки на дерев’яних фундаментах і три підсобні приміщення, теж дерев’яні. Наприкінці першого десятиліття ХІХ століття один із спадкоємців Георга Бунге запросив у співвласники аптеки провізора Івана Тецнера з Харкова. Однак бізнес у компаньйонів не складався.

 Спекотного літа 1811 року Поділ вигорів, надзвичайно постраждала і садиба Бунге. Вогонь повністю зруйнував всі дерев’яні будівлі та серйозно пошкодив кам’яну будівлю аптеки. Відновити заклад не вдалося, і вся його наземна частина була розібрана в процесі реконструкції Притисько-Микільської вулиці. Нову будівлю збудували відповідно до післяпожежного плану Подолу архітектора Гесте. Над вцілілим підвалом у 1818-1820 роках звели будинок, що зберігся дотепер. Згодом одноосібним господарем відродженої аптеки став Тецнер.

Аптечний склад М. Неезе на Хрещатику. 1880-ті роки

 У першій половині ХІХ століття започаткував свою історію ще один відомий в старому Києві фармакологічний заклад. У 1844 році, три роки по тому, як в Університеті святого Володимира (тепер імені Тараса Шевченка) відкрився медичний факультет, його викладачеві і очільнику фармацевтичної лабораторії Людвігу Сегету доручили створити там аптеку та керувати нею. У 1854 році повноваження керівника перейшли до професійного аптекаря Миколи Неезе. По дев’яти роках Неезе вирішив перетворити свою спеціальність на бізнес. Він подав прохання про відставку, повернув університетську квартиру і заснував першу в Києві гуртову торгівлю аптекарськими товарами. Аптечний склад підприємця розташувався на Хрещатику, який на той час почав перетворюватися на центральну торгову вулицю міста.

 Якщо до середини 1850-х років київські аптечні заклади можна було полічити на пальцях двох рук, то до кінця ХІХ століття їх існувало вже більше сотні. Справа виявилася настільки вигідною, що з часом аптечні магнати, такі як династія Марцинчиків, брати Фромметти, стали знаменитими в Києві людьми та власниками елітної нерухомості. До наших днів на розі бульвару Шевченка і вулиці Михайла Коцюбинського зберігся будинок-замок аптекаря Фромметта, а на Деміївці є вулиця Фрометівська, названа так на згадку про дачу бізнесмена, що знаходилася неподалік. Проте родоначальником київського фармацевтичного бізнесу по праву вважається аптечний гезель Йоганн Гейтер, засновник Києво-Подільської вільної аптеки для всенародної потреби.

Інформаційна табличка на Аптеці-музеї. 2016 рік

 За радянських часів будівля колишньої аптеки на Подолі використовувалася як житло. У 1970-ті роки її перебудували для потреб ремонтно-будівельного управління. Однак, перед святкуванням 1500-річчя Києва у 1982 році, коли значно підвищився інтерес до історії міста, згадали про первинне призначення будівлі. У 1984-1986 роках провели масштабну реконструкцію і відновили форму даху, старі інтер’єри, печі. Незабаром тут відкрили Аптеку-музей.

 На подвір’ї відтворили огорожу саду лікарських рослин, саме таку ж, як і в XVIII столітті. У порівняно невеликому приміщенні розміщується кілька десятків тисяч експонатів. Це зразки ліків, аптечний посуд, старовинні меблі, рецепти і багато чого іншого. Серед різноманіття експозиційних залів в музеї зберігся підвал, збудований ще за часів Йоганна Гейтера.