Вулиці Верхній і Нижній Вал

 Місцевість, де зараз проходить вулиця Верхній – Нижній Вали, була заселена ще в часи Київської Русі. Тут, в низині ріки Глубочиці, здавна селилися торговці та ремісники. Земляні вали на Глубочиці були насипані за часів литовсько-польського панування. Поряд розміщувався млин, який обслуговував потреби міського замку. З часом річка обміліла і через те, що в неї весь час зливали відходи, набула жахливого смороду. З того часу її почали називати Канавою чи Помийником. Востаннє вали на Глубочиці, у якості оборонних споруд оновлювали у XVIII столітті. Згодом вони змінили функцію та перетворились на інженерний захист від розливу бурхливої річки.

 У 1803 році канаву почистили і вирівняли, а згодом у гирлі вмонтували шлюзи. Таким чином, вздовж річки виникли дві повноцінні вулиці, попередники Нижнього і Верхнього валів. Своє сучасне розташування вони одержали після пожежі 1811 року. Тоді весь Поділ був перепланований згідно проекту інженера-архітектора Гесте. Цікавий той факт, що саме Канава-Помийник врятувала від пожежі всю північну частину Подолу. Також нею проходила адміністративно-територіальна межа Києва, коли місто поділили на поліцейські дільниці. За Верхнім Валом утворилася Подільська дільниця, де в більшості мешкали заможні люди, багаті купці та духовенство. За Нижнім валом, в пласкій поліцейській дільниці, мешкала менш презентабельна публіка: міщани, євреї - обмежені смугою осілості, та біднота. Недаремно головного герою фільму «За двома зайцями» Свирида Голохвостого з презирством називають «цирульником із-за канави».

 У 1839 році сильні зливи розмили вали. Влада була змушена взятися за заспокоєння річки. Земляні насипи зрили, а дно і береги Канави виклали камінням. Через русло перекинули декілька мостів, один з яких проходив через Житній ринок, фактично розрізаний навпіл водами Глубочиці.

Вулиця Верхній Вал. 1890-ті роки

 Через декілька років вздовж річки облаштували бульвар. Втім, нестерпний сморід з Канави нікуди не зник. Тут постійно бігали пацюки, а простір під ажурними містками використовувався як громадський туалет. У 1871-75 роках Глубочицю заховали в підземний колектор. Саме тоді бульвар отримав звичний всім нам вигляд. При проведенні земляних робіт з облаштування колектора виявили неочікувані знахідки. Вздовж русла річки були знайдені кістки мамонта та скарби, датовані античними часами.

 Остаточна забудова валів сформувалася наприкінці ХІХ століття. В основному вона була представлена двох-чотирьох поверховими купецькими будинками. Перші поверхи використовувались як склади і магазини, а все, що зверху, слугувало житлом для господарів чи здавалося в оренду. Із загального ряду вирізнявся тільки єврейський молитовний будинок на Нижньому валу, 37 та комплекс благодійних закладів меценатів Терещенко. Цей комплекс складався з місця для ночівлі та пологового будинку для безпритульних породіль.

Благодійні заклади Терещенка на вулиці Нижній Вал, 49. 1890-ті роки

 Довгий час вигляд Валів не змінювався. Лише в кінці вулиці у 1930-ті роки збудували клуб «Річфлоту», а по Верхньому валу, 54 звели п’ятиповерховий житловий будинок. Після Другої світової війни, у 1960-ті роки, магістраль отримала продовження у вигляді унікального вантового мосту, перекинутого на Рибальський півострів. Одночасно історична забудова була порушена декількома новими будівлями. На самому початку Верхнього Валу, на розі з Воздвиженською, збудували будівлю комбінату «Реклама», а з протилежного боку, в кінці Нижнього Валу - адміністративний корпус компанії «Річфлот». У 1976 році відкрилася станція метрополітену «Контрактова площа», один з виходів якої веде до Валів.

 У наші дні вулиця змінюється. Замість старих купецьких будинків з’являються новобудови, стилізовані під старовину. На жаль, деякі з них своєю багатоповерховістю псують складений століттями історичний ансамбль Подолу. Втім, в передмістях Валів досі можна побачити дивовижні старі дворики зі своїми історіями.