Пропонуємо Вашій увазі визначні місця, які Вас цікавлять. Ви можете дізнатись все найцікавіше про них, без допомоги екскурсоводу, прямо з нашого гіду. Приємного прослуховування!
Просто зараз натисніть, на будь-яку пам'ятку та взнайте про них.
Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження
Екзистенційні питання буття багато віків тривожать думки людства. Всі вони пов’язані із сенсом людського життя. А там, де життя, і смерть. У різних країнах, різних культурах, у різних народностей абсолютно різне ставлення до цього явища, яке, на жаль, неминуче. Заглиблюючись у історію, можна відзначити, що навіть у період відсутності релігії (у сучасному розумінні) поховання були обов’язковим ритуалом. Хтось віддавав покійних вогню, хтось – воді, хтось – землі. І навіть на прикладах кладовищ зараз можна побачити ставлення людей в тій чи іншій країні до смерті. Хочете дізнатися більше про загадкові столичні кладовища? Все найцікавіше знає аудіо гід!
На території одного з найдавніших міст Східної Європи, Києва, офіційно розташовано 29 кладовищ. Найвідоміші серед них: Байкове, Берковецьке, на Замковій горі, Південне. Як і в усіх містах-мільйонниках, під поховання виділено великі території, які приховують у собі історію людських доль мешканців і гостей міста. Можливо, для когось це прозвучить дещо дивно, але є мандрівники, які, знайомлячись з тим чи іншим містом, крім основних пам’яток, хочуть побачити на власні очі, що являють собою місцеві кладовища. Київ, звісно, знайде чим здивувати. Такі місця приваблюють увагу істориків, культурологів, релігієзнавців і просто мандрівників, які відчувають спокій, міркуючи про сенс життя. Розгляньмо ж за порядком, які кладовища столиці найбільш популярні й гідні уваги, перш за все, з туристичної точки зору.
Байкове кладовище відкрите для поховань з 1833 року. Географічно розташоване в Голосіївському районі на Байковій горі в центральній частині Києва й займає площу 72, 47 га. Після закриття одразу трьох епохальних кладовищ: Аскольдової могили, Лютеранського й Звіринецького, поховання з них було дозволено переносити на Байкове, що й визначило його розділення на три частини: православну, католицьку та лютеранську. Сучасне кладовище складається з двох частин: нового й старого кладовища. Тільки вдумайтеся в той факт, що перші поховання тут було проведено в далекому 1834 році. Тут же перед вашим поглядом постануть унікальні склепи, споруджені відповідно до дуже й дуже давніх традицій. Їх більше 20, і деякі з них побудовані відомими архітекторами.
У радянський період на Байковому кладовищі було прийнято ховати видатних людей: відомих політиків, письменників, артистів і спортсменів. Ця традиція збереглася по цей день. Серед інших на кладовищі поховані: Михайло Грушевський, Леся Українка, Остап Вишня, Павло Тичина, В’ячеслав Чорновіл, Максим Рильський, Валерій Лобановський. Тому не дуже дивно, що Байкове кладовище має й культурну цінність, воно є в списку видатних пам’яток культури та історії України. Прикрасою кладовища є побудована за проектом В. Ніколаєва Вознесенська церква, залишки Дмитрієвської церкви ХІХ ст., склепи роботи В. Городецького та В. Ніколаєва, надгробки відомих скульпторів, починаючи з ХІХ ст. до сьогодні.
Берковецьке – найбільше в Києві кладовище, що є другим за площею в Україні після Таїровського в Одесі. Розташоване в Подільському районі на території минулого хутора Берковці. Засноване в 1957 році, 1986 було часткове закрите, тим не менш, активно використовується для похоронів на заздалегідь «зарезервованих» місцях. Тут можуть ховати родичів, ветеранів війни та деяких відомих людей. Площа кладовища складає 152 га.
За кількістю видатних особистостей Берковецьке кладовище ненабагато поступається Байковому. Тут спочивають ветерани Великої Вітчизняної війни, герої Радянського Союзу, авіаконструктор Петро Балабуєв – творець найбільшого у світі літака Ан-225 «Мрія», відомий актор і письменник Олесь Бузина, Михайло Мандельштам та багато інших. На кладовищі поховані учасники бойових дій в Афганістані та конфлікту на сході Україні. Окремі пам’ятники на Берковецькому кладовищі вражають своєю помпезністю: оголена дівчина, розкрита книжка, ліра, дівчина на камені, козацькі хрести прикрашають могили покійних. Великої історичної й архітектурної цінності вони не мають, але, зроблені з душею, приваблюють увагу відвідувачів. Люди по-різному ставляться до прогулянок на кладовищі: хтось вважає це порушенням спокою померлих і навіть неповагою до них. Насправді такі відвідування – це, навпаки, можливість не просто уважити людей, що нас покинули, але й подумати про щось справді важливе, усвідомити цінність власного життя та зрозуміти, що воно швидкоплинне й дуже мінливе.
На Замковій горі кладовище заснували в 1840 році разом зі зведенням відомого Флорівського монастиря. Спочатку його використовували для монастирських поховань. Територіально некрополь знаходиться у центрі Києва, неподалік від Контрактової площі. У 1921 році кладовище закрили, а 1935 року територію відвели під паркову зону. Сьогодні кладовище стало елітним. Представники аристократії Подолу, на той час найбільш елітного району міста Києва, віддавали перевагу ховати тут своїх родичів і близьких. Зараз написи на табличках стерлися, і визначити за надгробками імена й прізвища померлих майже неможливо. Дуже багато могил закинуто, і все це прямо в центрі міста. Погодьтеся, дещо незвично? Не дивно, що це місце обросло якими завгодно плітками й легендами. Існує навіть легенда про монахиню, яка ходила на кладовище, щоб там поприбирати. І ось, одного разу, після її повернення в монастир, ніхто не зміг упізнати стару жінку, яка пішла, адже повернулася вона молодою! А наступного дня просто зникла. І ця легенда далеко не єдина.
Родзинкою кладовища є побудована в 1857 році церква Пресвятої Трійці та паркан, що оточує церкву, залишки якого збереглися до наших днів. Територією кладовища управляє Київський науково-методичний центр з охорони, реставрації та використання пам’яток архітектури України, але грошей для проведення розкопок і облагородження території немає. Цей куточок столиці знаходиться неподалік від культового Андріївського узвозу. А поки сатанинські культові знаки на кладовищі Києва явно не прикрашають. І вже декілька десятиліть монахи ведуть активну боротьбу з урядом, щоб повернути територію кладовища собі. Чим усе це закінчиться? Поки нікому не відомо.
Південне – наймолодше в Києві, засноване в 1993 році, знаходиться в Київській області на території села Віта-Поштова. Незважаючи на молодість, кладовище майже заповнене і, якщо його не розширити, може в найближчому майбутньому закритися. Взагалі, дуже багато шуму навколо цього місця було в 2008-2010 рр. Дійсно, Київ, як велике місто, потребує куди більших територій для поховань. Але з бюджету виділяється мінімум місць і, як цього й варто очікувати, коштів на підтримку. Тут же умудрилися звести храм Антонія й Феодосія Печерських. Хоч він не являє собою архітектурної цінності, гордість за його наявність все-таки переповнює, адже зведений завдяки пожертвам. Південне кладовище віддалене від міської межі й незручне для відвідування померлих мешканців Києва, тому зажиткові містяни ховають своїх родичів на інших кладовищах, платячи за місце значні кошти. Але в таких питаннях, звичайно, фінансовий бік не відіграє вже ніякої ролі.
Гіркота втрати близьких, важкі емоції, які потрібно пережити. Як би філософськи ви не ставилися до смерті, на кладовищі завжди особлива атмосфера. Перебуваючи тут, виникає стійке відчуття, що смерть іде пліч-о-пліч з життям. І саме в такі моменти з’являється той самий смак і жага до життя. Ніщо у світі не вічне і, як не крути, кожен з нас рано чи пізно піде. Тому важливо завжди пам’ятати, що будь-яка мить, якою б вона не була, по-своєму прекрасна. Потрібно просто навчитися отримувати від життя максимум і радіти кожній хвилині.
