Будівля Верховної Ради України

Верховна Рада УРСР. 1961 рік

Будинок Верховної Ради України розташований на вул. Михайла Грушевського, 5.

Поруч із Маріїнським палацом у 1937-1939 роках звели будівлю Верховної Ради України. Автором проекту став архітектор Володимир Заболотний. За цю роботу в березні 1941 року він отримав Сталінську премію першого ступеня. Це найвища нагорода того часу. Премія передбачала грошову винагороду − 100 тисяч карбованців. Звичайний робітник міг заробити такі гроші лише за 30 років.

Під час окупації Києва нацистами, в роки Другої світової війни, споруда зазнала значних руйнувань, проте вціліла. Уже в 1948 році за проектом Володимира Заболотного та Наталі Чмутіної будівлю реконструювали та розширили. А саме добудували внутрішній двір, у формі підкови, для додаткових робочих приміщень.

Бронзові фігури, які зображують трудящих, встановили перед приміщенням у 1989 році. Їхнім автором став скульптор Валентин Зноба.

Також у повній версіїї Вам буде доступний розширений текст і додаткові фото

Анонс повного текста:

На початку 1934 року столицю УРСР перенесли з Харкова до Києва. Влітку до міста переїхало керівництво республіки. Також перевели урядові установи, серед яких попередник парламенту – Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет. Відповідно до Конституції 1937 року в УРСР обрали Верховну Раду, а ВУЦВК ліквідували.

Місце для роботи законодавців спочатку обрали в Маріїнському палаці. До революції 1917 року він слугував царською резиденцією. Через відсутність повноцінної сесійної зали в палаці спочатку планували зробити надбудову. Але згодом від цієї ідеї відмовилися. Вирішили збудувати нове приміщення в стилі архітектури «радянської епохи», що відповідало б статусу робітничо-селянського парламенту.

У 1936 році відбувся закритий конкурс, у якому перемогу здобув архітектор Володимир Заболотний. Законодавцям не довелося далеко переїжджати. Адже будівлю запроектували поруч із Маріїнським палацом і в безпосередній близькості до Кабміну, що споруджувався в той час. Архітектор врахував вузькість вулиці Кірова (зараз − Михайла Грушевського), і пов’язавши споруду з архітектурним середовищем, передбачив зручні підходи та під’їзди. Тому головний фасад зорієнтований у бік парку і площі, а бічний тягнеться вздовж урядової вулиці. Будівництво тривало два роки: з 1937 по 1939 рік.

На чотирьох стилобатах перед входом встановили символічні статуї – робітника, вченого, колгоспниці та червоноармійця. Для оформлення інтер’єрів радянського палацу використовували найдорожчі та найякісніші матеріали. Сесійна зала була розрахована на 1000 місць. Там встановили скульптуру Сталіна висотою в два з половиною метра, щоб «великий вождь» міг наглядати за українськими товаришами.

Скульптури робітника, колгоспниці, вченого та червоноармійця перед входом. 1940 рік

В березні 1941 року архітектор Заболотний заслужено став лауреатом Сталінської премії першого ступеня. Дійсно, постала будівля вийшла красивою і величною, гармонійно вписалася в навколишній простір. Проте вже у червні розпочалася війна. Відступаючи радянські війська НКВС замінували чимало житлових й адміністративних будівель, у тому числі й Верховну Раду. Окупанти змогли провести розмінування. Проте будівля постраждала від пожеж і обстрілів. На світлинах часів окупації вона зображена з вибитими шибками та зруйнованим дахом-куполом. Розповідають, що споруда вразила головного нацистського архітектурного ідеолога, автора генплану гітлерівського Берліна Альберта Шпеєра, який приїхав до Києва влітку 1942 року. Після огляду він визнав, що автор-архітектор достойний того, щоб проектувати будівлі для Третього рейху. Але ця висока оцінка не завадила гітлерівцям «добити» приміщення під час відступу у 1943 році. Німці не забули прихопити із собою й бронзові статуї, залишивши пусті постаменти перед входом.

Відновлення приміщення доручили автору будівлі, який повернувся з евакуації. У 1948 році за його проектом (спільно з архітектором Наталією Чмутіною) комплекс змінили та розширили. Зокрема, добудували підковоподібний внутрішній дворик, який видно за огорожею.

Статуя Сталіна в сесійній залі. 1940 рік

Статуя Сталіна в сесійній залі. 1940 рік

Яка ж доля спіткала скульптуру вождя під час окупації точно не відомо. Проте після ремонту вона знову опинилася в сесійній залі. Хоча не надовго. Після смерті Сталіна і розвінчання культу особи, скульптура Сталіна поступилася місцем статуї Леніну. І ніхто б ніколи не дізнався про її подальшу долю, якби не творчість талановитого письменника-дисидента, киянина Віктора Некрасова. У розповіді «Мармурова крихта» його не названий у творі друг-скульптор (хоча всім відомо, що це був Валентин Селібер, автор меморіальної дошки Некрасова в Пасажі) збився з ніг у пошуках мармуру для роботи. Хтось йому підказав, що на території автобази на Шулявці лежить колишній вождь, "запакований" у ящик. Далі з’ясувалося, що він перебуває на балансі нещодавно відкритого універмагу «Україна» і його можна викупити. Скульптор отримав супровідний лист від Союзу художників. У підсумку, товар оформлений як «мармурова крихта» продали за 25 карбованців за тонну. «Життя» скульптури, так само як і її прототипу, сповнене загадок, але кінець виявився однаково безславний.

Доля вивезених до Германії статуй залишається невідомою. Тому ще в 1989 році на вході встановили нові скульптури авторства Валентина Зноби.

Приміщення Верховної Ради з висоти пташиного польоту. 1980 рік

Приміщення Верховної Ради з висоти пташиного польоту. 1980 рік

...

Спробуйте наш додаток

Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.

Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження

За посиланням:
oktv.ua/mob

Верховна Рада: коли політичний об'єкт стає ще й туристичним

Ні для кого не секрет, що в кожного міста світу, особливо якщо воно є популярним туристичним напрямом, існує свій список місць «must see» кожному гостеві, що прибуває на його територію. Звичайно, якщо вперше в місті, хочеться побачити все й одразу, але щоб подорож була цікавою й насиченою, варто заздалегідь скласти список тих місць, які будуть найбільш цікавими. Для цього визначтесь, пам'ятки якого характеру хочете побачити. Як правило, для першого знайомства варто відвідати те головне, без чого огляд міста не буде цілісним. Так, неможливо уявити собі Києва без такої культової споруди, як Верховна Рада. Це не просто пам'ятка архітектури, але й важлива будівля в політичному житті країни, оскільки в її стінах нині розташований український парламент. Її було збудовано ще в радянський час, але вона значно відрізняється від інших будівель, зведених у той же період. Розташована вона в одному з найпрестижніших районів Києва – Печерському, що дає можливість легко побачити її туристам, охочим відвідати головні пам'ятки столиці.

Як зводився будинок українського парламенту

Споруда Верховної Ради України офіційно була відкрита в 1939 році, а необхідність її зведення з'явилася на п'ять років раніше. Річ у тому, що саме в 1934 році столиця УРСР була перенесена до Києва (раніше це був Харків). Перемогу в конкурсі на найкращий проект здобув В. Заболотний, який і взявся за роботу. Через три роки старанної праці будівельників на карті столиці з'явився новий об'єкт – Верховна Рада в Києві. Головними особливостями архітектурного стилю новобудови стали відмітні риси радянського монументалізму, що чудово поєдналися з елементами української класичної архітектури. Монументальна споруда, розташована на вулиці М. Грушевського, відкрила свої двері для проведення засідань парламенту 25-го травня, і з тих пір вони проводяться постійно за тією ж адресою.

Велична споруда приваблює туристів не тільки своїм важливим значенням у політичному житті країни й суспільства, але й зовнішнім виглядом. Без сумнівів, Верховна Рада України – це унікальна пам'ятка архітектури, прикрашена чотирма прекрасними скульптурними композиціями. Кожна з них представляє свій прошарок населення нашої країни: робочого, селянина, інтелігенцію та вченого. Їх встановили набагато пізніше, ніж звели саму споруду, у 1985 році.

Верховна Рада – одна й найкращих будівель Києва радянського періоду

Цікавий для всіх приїжджих гостей не тільки зовнішній вигляд, але й виконаний зі смаком інтер' єр будівлі. Вона й сувора, і незвичайна водночас. Українське народне декоративне мистецтво – ось основний мотив, яким відрізняється стиль ВРУ. Сесійна зала – центр і головне функціональне місце архітектурного комплексу, яким є Верховна Рада. Київ може по праву пишатися цією пам'яткою, у стінах якої також зберігаються приголомшливі художні композиції, що являють собою багату культурну цінність. Полотна зустрічають відвідувачів у фойє і вестибюлі будівлі.

Сьогодні споруда ВРУ не лише центр політичного життя країни, але й місце згуртування її населення. Саме тут дуже часто відбуваються різноманітні мітинги й пікети. Крім того, Верховна Рада неодмінно входить до програми оглядових екскурсій по Києву, покликаних ближче познайомити туристів з історією й культурою України та її столиці.

Аудіоекскурсія будівлею Верховної Ради України

Майже кожна екскурсія по Києву включає в себе відвідування такої пам'ятки, як будівля Верховної Ради України. Для того, щоб Ваша екскурсія була найбільш зручна, ми створили інноваційний продукт - аудіо екскурсії найцікавішими місцями Києва. За допомогою нашого аудіо гіда Ви можете ознайомитися з усіма визначними пам'ятками в будь-який зручний час, а також не будете прив'язані до екскурсоводів. Прогулюючись біля будівлі Верховної Ради України, під легку музику, Ви будете знайомитися з історією зведення цієї будівлі.

Аудіо екскурсію по Верховній Раді України можна завантажити прямо на цій сторінці. Коротка версія знаходиться у вільному доступі, але для того, щоб дізнатися повноцінну історію, а також захоплюючі історичні факти про цю пам'ятку - радимо купити і завантажити повну версію. Завантажуйте аудіо гід на мобільний пристрій і вирушайте на екскурсію в будь-який час! І не забудьте навушники! Персональний аудіо гід у Вашій кишені!