Колишнє Подільське повітове училище

 У 1811 році пожежею було знищено Повітове початкове училище, яке розташовувалося на Різдвяній вулиці, що зараз є частиною Покровської. Після цього на Подолі гостро постало питання про створення нового навчального закладу. Але коштів на це не було, оскільки всі сили в першу чергу були кинуті на будівництво житлових будинків. У 1827 році було внесено пропозицію про створення Києво-Подільського училища. Представники магістрату відповіли відмовою, мотивуючи це тим, що після пожежі подоляни занадто бідні і не можуть дозволити собі утримання навчального закладу. Влада визнала за достатню наявність в цьому районі Духовної семінарії, побудованої в 1828-1830 роках на вулиці Костянтинівській, 5

 Але за деякий час гроші все ж знайшлися. Організаторам вдалося взяти в борг 10 тисяч рублів із коштів, асигнованих на будівництво Київського університету. За кредитний капітал і була придбана ділянка з двоповерховим будинком на вулиці Костянтинівській. Історія цієї садиби розпочалася в 1813 році, коли губернський секретар Доливо-Блотницький викупив частину землі у попереднього власника, а в 1818 році додав до нього сусідню ділянку. Будівлю майбутнього училища, спочатку двоповерхову з прибудованим збоку флігелем, звели в 1832 році за проектом архітектора Дубровського. Однак власник прожив тут лише три роки і продав землю і нерухомість Подільському повітовому училищу.

 Перший набір училища складався всього з 30 учнів, але незабаром їхня кількість зросла в п’ять разів і становила вже 146 осіб. Більшість вихованців були вихідцями з дворянських та чиновницьких родин. Після того як було прийнято новий статут для навчальних закладів Південно-Західного краю, в 1836 році училище перетворили на Подільське дворянське училище. Воно давало освіту рівноцінну першим трьом класам гімназії. Вихованці носили спеціальну форму —  кашкет з блакитним кантом і сюртук з гудзиками, на яких був зображений герб Київської губернії. А ось щоб "переодягнутися" в гімназичну форму, випускникам потрібно було без всяких преференцій витримати іспити до четвертого класу однієї з київських гімназій. Це стало причиною падіння престижу училища. Адже заможним батькам було простіше віддати сина одразу в повну гімназію і не турбуватися про перевідні іспити. До речі, і праця викладачів училища оцінювалася нижче, ніж в гімназіях. Проте передові вчителі залишалися вірні покликанню. Більш того, коли за допомогою студентів Університету святого Володимира і української інтелігенції, в 1859 році при Подільському училищі була відкрита перша в Російській імперії недільна школа для бідних верств населення, частина його викладачів допомагала в цьому благородному починанні.

Будівля колишнього Подільського училища. Початок ХХ століття

 Велику роль в організації цієї та інших недільних шкіл в місті відіграв тодішній піклувальник  Київського навчального округу, визначний російський хірург Микола Пирогов. Він зумів домогтися від влади дозволу відкрити школу. Заняття в ній проходили в першій половині дня в неділю. Учнів, підлітків і дорослих, розділили на два класи відповідно до рівня знань. Викладали в школі російською та українською мовами, вчили читанню, письму, азам арифметики, малюванню та кресленню, безкоштовно видавали підручники, папір і письмове приладдя. Поступово число учнів сягнуло півтори сотні. При школі працювала невелика бібліотека, в зібраннях якої були книги українських письменників. Утримувалася недільна школа на пожертви меценатів та кошти від платних музичних вечорів, які організовували студенти.

 Одним з викладачів Подільського дворянського училища, які підтримали ідею створення школи, був учитель малювання Олексій Сенчилло-Стефановський, в минулому колега Тараса Шевченка по Київській археографічній комісії. Він проживав у флігелі при навчальному закладі, де були квартири викладачів. Шевченко, який приїхав до Києва в серпні 1859 року відвідав товариша, і познайомився тут зі студентами-організаторами недільної школи. Повернувшись до Петербурга, поет відправив до Києва 50 примірників свого "Кобзаря" і виданий ним для недільних шкіл "Буквар южнорусскій". Однак навчатися за ними київській бідноті судилося недовго, так як в 1862 році всі недільні школи імперії були заборонені і закриті.

 Дворянське училище поступово занепало, оскільки не було можливості набрати класи. У 1868 році його перетворили на чотирикласну прогімназію, випускники якої могли безперешкодно продовжувати подальше навчання в гімназіях і реальних училищах. А в 1874 році прогімназія стала повною чоловічою гімназією. Але незабаром приміщення вже не могли вмістити всіх бажаючих, і гімназія перебралася в будівлю неподалік, на Контрактовій площі, 12.

Загальноосвітня школа в будівлі колишнього Подільського училища. 1940-ті роки

 Старий будинок на Костянтинівській, 9 в 1897 році знову віддали під школу, цього разу початкову комерційну. Її заснували на кошти знаменитих київських благодійників Терещенків, Марголіна, Ханенків та інших. Для потреб навчального закладу, будівлю довелося надбудувати третім поверхом.

 У революційні роки тут перебувала військова комендатура, а після Громадянської війни — знову  школа, тільки вже радянська загальноосвітня. Зараз будівлю колишнього Подільського дворянського училища винаймають різні адміністративні структури.