НСК Олімпійський

 В середині позаминулого століття на місці сучасного спортивного комплексу під Черепановою горою була велика незабудована площа. Пустувала вона тому, що належала військовому відомству і входила до так званої еспланади Київської фортеці. Кияни називали площу Троїцькою або Либідською. Перша назва походить від Троїцької церкви, яку звели в 1859 році на розі вулиць Жилянської і Великої Васильківської. Друга − пов’язана з річкою Либідь, що протікала неподалік. Згодом тут сформувався базар, і на старих мапах відмічені численні крамниці, рундуки, чайна. Площею протікав струмок Клов, через який був перекинутий дерев’яний місток. Саме це місце обрали для проведення Київської сільськогосподарської та промислової виставки 1897 року. Тут побудували численні тимчасові дерев’яні павільйони та галереї, де представили експонати чотирьох відділів. І навіть організували рух виставкового трамвая. Через три роки кілька споруд перенесли в інші місця, а решту розібрали на дрова. Деякий час територія площі була неохайна та занедбана. Але трохи більше ніж за 10 років місце знову привернуло до себе увагу киян і гостей. Тут почала працювати масштабна Всеросійська виставка 1913 року, яку за рік відвідало більше мільйона людей. Площу впорядкували, річку Клов сховали в підземний колектор, побудували ціле містечко дивовижної краси − звели колонади і фонтани, дерев’яні та капітальні павільйони, експлуатація яких була розрахована на тривалий час.

Виставка. 1913 рік

По закінченню роботи виставки, площу перейменували на Олексіївський парк. Вона стала місцем постійних розваг киян − тут працювали театри і ресторан. Збиралися також впорядкувати і весь схил Черепанової гори. Але незабаром розпочалася Перша світова війна, а за нею − революція. У результаті всіх катаклізмів від виставки залишилася тільки парадна арка і ще декілька будівель.

 На початку 1920-х років нова влада вирішила звести на цьому місці величезну спортивну арену. Але спочатку 12 серпня 1923 року тут відкрили великий спортмайданчик, який назвали Червоним стадіоном. У наступному році переобладнали футбольне поле, навколо якого проклали доріжки для легкоатлетів, побудували стаціонарні роздягальні і душові кабіни.

Червоний стадіон. 1925 рік

 У 1934 році, після того, як Київ здобув статус столиці УРСР, постало питання про будівництво в місті кількох сучасних спортивних споруд для масових змагань і занять фізкультурою й спортом. Першим відкрили стадіон «Динамо», а в 1935 році оголосили архітектурний конкурс на створення нового проекту Червоного стадіону. З 1936 року за проектом архітектора Михайла Гречини розпочалися реконструкція та будівництво гігантської спортивної арени, трибуни якої були розраховані на 50 тисяч глядачів. Відкриття оновленого стадіону, який назвали Республіканським, запланували на 22 червня 1941 року. Цьому завадила війна − саме в цей день Київ зазнав першого бомбардування. Перший матч на стадіоні відбувся під час нацистської окупації Києва, а при відступі з міста восени 1943 року загарбники повністю зруйнували всі будівлі і вивезли металеві конструкції.

 Протягом півроку після звільнення міста силами місцевих жителів на стадіоні навели лад і урочисто відкрили 25 червня 1944 року. Цікавим є той факт, що на перший футбольний матч були дійсні квитки, продані на відкриття стадіону три роки тому. На жаль, мало хто з їхніх власників дожив до цього дня.

 Впродовж п’яти років, незважаючи на мізерне фінансування, комплекс відбудували і розширили. У 1954 році на вході звели парадну колонаду. Саме тоді встановили яскраві прожектори, що дозволило проводити футбольні матчі у вечірній час.

Колонада на вході. 1955 рік

 Уже в 1966 році запланували нову масштабну реконструкцію. Крім оновлення самого стадіону, тут звели критий каток і тенісні корти. Після цього місткість стадіону досягла рекордної позначки за всю історію – 100 тисяч глядачів. Комплекс став одним із найбільших у СРСР.

 Наприкінці 1970-х років, перед Олімпіадою-80, виникла необхідність у капітальному ремонті та значній реорганізації стадіону. До події готувалися ретельно – оновили футбольне поле, побудували лижний трамплін, змонтували потужні освітлювальні опори, спорудили чашу для Олімпійського вогню.

 У 1982 році під час святкування 1500-річчя Києва на стадіоні проводилися масштабні видовищні заходи. Продовжили і благоустрій пристадіонної площі – у 1989-1991 роках тут звели останній радянський готель Києва «Спорт».

Піраміда фізкультурників. 1982 рік

 Після розпаду СРСР, на початку 1990-х років частину території під трибунами стадіону зайняв речовий ринок «Патент». До того ж, частина території за безцінь відійшла новоявленим «комерсантам». Коли економічна ситуація в країні стабілізувалася, стадіону повернули його функції, весь комплекс відремонтували і перейменували на «Олімпійський».

 Останню реконструкцію, яка коштувала більше 440 мільйонів євро, провели до чемпіонату Європи з футболу 2012 року. Тоді вперше всі глядацькі місця захистили від дощу і снігу спеціальною системою покриття.