Інститут філології Національного університету імені Тараса Шевченка розташувався у гарному будинку на бульварі Тараса Шевченка. Через колір стін в Києві його давно називають "жовтим" корпусом університету. Однак на відміну від центрального "червоного" корпусу ця будівля зводилася для інших цілей. Спочатку її проектували для 2-ї київської гімназії, що тулилася в різних приміщеннях у центрі міста. Але імператор Микола І був зацікавлений в якнайшвидшому відкритті в Києві кадетського корпусу. Тому і наказав віддати під нього нову будівлю на бульварі. Минуло шість довгих років, і нарешті після отримання кадетами власного будинку сюди в'їхала найстаріша в Києві 1-а гімназія. Для 2-ї ж гімназії звели будівлю неподалік.
Колись 1-а гімназія була єдиною в місті. Вважається, що відлік своєї історії вона веде з відкриття на Подолі в 1789 році народного училища, пізніше перетвореного на гімназію. Але поки київське панство збирало гроші на будівництво окремої будівлі, на Подолі сталася руйнівна пожежа. Тому в 1811 році вирішили віддати навчальному закладу Кловський палац. Там гімназія існувала кілька десятиліть, щоправда, буквально в перший рік на нетривалий час її витіснила лікарня. У період існування гімназії на Клові тут навчалися майбутні чудові вчені – економіст Микола Бунге, перший історик-києвознавець Микола Закревський, художник Микола Ге.
1-а київська гімназія. 1880-ті роки
У 1847 році почалося спорудження будівлі на розі Володимирської вулиці та бульвару, який тоді мав назву Університетський. Будівництвом керував Олександр Беретті – архітектор, який незадовго до цього закінчив зведення "червоного" корпусу Київського університету, розпочате його батьком, академіком архітектури Вікентієм Беретті. Місце під будівництво гімназії обрав особисто імператор Микола І. Він же і затвердив його для тимчасового розміщення Кадетського корпусу. Кадети пробули тут з 1851 по 1857 рік, після чого переїхали у власний будинок (нині це Міністерство оборони України на Повітрофлотському проспекті).
Олександр Беретті спроектував прекрасну триповерхову будівлю у стилі неокласицизму, симетричну, з яскраво вираженим фасадом і просторим внутрішнім двором. Вгорі над входом до гімназії встановили герб Російської імперії – величезного двоголового орла. У будівлі передбачили і власну церкву на честь св. Миколая. Після переїзду в нове приміщення на бульварі, гімназія почала стрімко розростатися. Незабаром тут навчалося вже кілька сотень юнаків. Розквіту навчального закладу сприяли меценати, серед яких був відомий цукровий магнат Микола Терещенко, який взяв на себе обов'язки старости гімназійної церкви.
Внутрішній вид церкви 1-ї гімназії. 1890-ті роки
Найбільше 1-а гімназія, названа пізніше Олександрівською, прославилася завдяки своїм знаменитим випускникам. Одним із найвідоміших, безумовно, є Михайло Булгаков, який описав гімназію в романі "Біла гвардія". На клас молодше навчався інший відомий літератор – Костянтин Паустовський. У його автобіографічних творах можна прочитати про класове протистояння у стінах навчального закладу, де нащадки міських багатіїв воювали із дітьми полупанків та інтелігенції. Тут же в різний час навчалися композитор і співак Олександр Вертинський, авіаконструктор Ігор Сікорський, викладали – історик Володимир Антонович та художник Микола Мурашко. У квартирі при гімназії деякий час проживав видатний лікар Микола Пирогов, куратор Київського навчального округу.
Гімназисти на перерві у внутрішньому дворі 1-ї гімназії. 1900-ті роки
Після початку Першої світової війни в будинку розмістився 1-й Євгенієвський госпіталь Червоного хреста. У роки української революції та боротьби за незалежність тут було міністерство освіти молодої республіки. Коли до влади прийшли більшовики, будівлю колишньої гімназії передали під архів, а пізніше – бібліотеку.
Будівля інститутів Академії наук УРСР. Кінець 1940-х років
Після закінчення Другої світової війни в колишній гімназії розташувалися академічні інститути, що повернулися з евакуації. В середині 1950-х років для них збудували спеціальний будинок на вулиці Грушевського, 4. Тільки після цього, в 1959 році, на бульвар Шевченка, 14 перевели гуманітарні факультети Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Тоді і виникла назва "жовтий" корпус.
"Жовтий", або гуманітарний корпус КНУ ім. Т. Г. Шевченка
У 2001 році на базі філологічного факультету і факультету іноземної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка було створено Інститут філології, який зараз і є повноправним господарем "жовтого" корпусу.
