Києво-Могилянська академія: Будівля бурси

 Будівля колишньої бурси знаходиться на чималій відстані від Контрактової площі, але становить невід’ємну частину великого комплексу Києво-Могилянської академії, її тривалої та цікавої історії. Бурсами в часи Середньовіччя називали гуртожитки, в яких проживали бідні студенти — бурсаки, які майже завжди перебували на повному або частковому утриманні навчального закладу. Пізніше так стали називати і мешканців, які проживали в гуртожитках духовних училищ і академій. В епоху Союзу Радянських Соціалістичних Республік і в пострадянський час в просторіччі бурсами часто називають професійні технічні училища (ПТУ).

 Після заснування в 1632 році Києво-Могилянської колегії один з її головних опікунів Петро Могила наказав звести першу дерев’яну бурсу —  сирітський будинок. Тут в спартанських умовах проживали близько 200 бурсаків, а в Академії на цей час навчалося 567 осіб. Крім головного будинку, були ще допоміжні, так звані малі бурси, що тулилися на територіях численних подільських церков. За порядок у закладі відповідав префект Академії. Йому допомагав суперінтендант, якого вибирали з викладацького складу, і сеньйор — обраний із спудеїв (студентів).

 У 1760 році для бурси була придбана земельна ділянка біля церкви Миколи Набережного. Будівлю завершили за п’ять років. Її побудували з дерева на кам’яному фундаменті. У роботах брав активну участь колишній вихованець Академії архітектор Іван Григорович-Барський. Нова будівля могла вмістити вже до 400 бурсаків. Але через 10 років дерев’яна бурса згоріла, і численні її мешканці залишилися без даху над головою. Оголосили збір пожертв на нову будівлю. Кошти надходили як від інших вищих навчальних закладів, так і від жителів Києва та інших міст і селищ імперії.

Будинок колишньої бурси. 1930-ті роки

Будівлю бурси, що існує сьогодні, звели в 1778 році. Також при ній збудували лікарню.Споруду оформили в стилі бароко та спланували у формі літери П . А щодо її вихованців, то вони були у важких умовах, і змушені були жити у злиднях та крайній нужді, опановуючи науки. В основному це були круглі сироти, які втратили батьків чи родичів. Молодші учні бурси частенько спали просто на підлозі або на голих дошках. Годували їх двічі на день, при цьому їжа була найпростішою, і її було дуже мало. За спогадами, були відсутні навіть столові прибори, тому кожен бурсак приносив до обіду свою дерев’яну ложку. Одяг видавали рідко. Він складався із сорочки, білизни та халата. Чоботи видавалися раз на рік, тому з міркувань економії більшу частину року учні ходили босоніж. Часто вихованці помирали від хвороб та холоду, деякі змушені були просити милостиню.

 Високоморальні бурсаки намагалися заробляти собі на прожиття репетиторством, співали у церковних хорах, відспівували небіжчиків, малювали, наймалися слугами, пасли коней, займалися важкою фізичною працею. Решта - просто промишляла розбоєм. Цікавий опис ставлення до київських бурсаків можна знайти в повісті Миколи Гоголя "Тарас Бульба": "Голодні бурсаки нишпорили вулицями Києва і змушували всіх бути обережними. Торговки, що сиділи на базарі, завжди прикривали руками свої пироги, бублики, гарбузове насіння, як орлиці дітей своїх, як тільки бачили бурсака".

 Бурсаки нишпорили по чужих дворах, крали їжу, дрова, одяг. Вони влаштовували страшні бійки. У січні 1700 року три дні поспіль під несамовиті дзвони Братського монастиря, бурсацьке братство било київських міщан, а міська влада ледве змогла зупинити безлади. Деякий час слово "бурсак" звучало в Києві як лайка.

Меморіальна дошка з барельєфом С. Гулака-Артемовського. 2016 рік

 У 1811 році, під час великої Подільської пожежі корпуси Академії дуже постраждали. Тому до будівлі бурси, що стояла окремо і тільки частково була пошкоджена вогнем, перевели деякі класи, студентську церкву та лікарню. Згодом, під час війни з Наполеоном, будівлю передали військовому відомству. У 1816 році за проектом міського архітектора Андрія Меленського була зроблена надбудова, і з’явився другий поверх. При цьому барокові архітектурні елементи розібрали, і будівля набула класичних форм. Незабаром Києво-Могилянську академію закрили. У 1819-1932 роках в її стінах знаходилася духовна семінарія, а потім — Києво-Подільське духовне повітове училище.

 У якості студента семінарії в 1824-1830 роках в цій будівлі проживав Семен Гулак-Артемовський — видатний оперний співак та композитор, автор першої української опери "Запорожець за Дунаєм". Про це сьогодні нагадує меморіальна дошка з бронзовим барельєфом, встановлена на стіні будівлі в 1974 році.

Корчма "Бурса" в 9-ому корпусі Києво-Могилянської академії. 2016 рік

 В середині ХІХ століття в колишній бурсі деякий час працював госпіталь, для потреб якого зробили значне внутрішнє перепланування приміщень. За радянської влади будівлю орендував заочний факультет Ленінградського інституту водного транспорту, пізніше — Одеська морська академія. За незалежної України колишню бурсу передали відродженій Києво-Могилянській академії та присвоїли їй № 9 в списку академічних корпусів. Тут знаходиться приймальна комісія вищого навчального закладу, кіноклуб. Про колишнє призначення будівлі нагадує корчма "Бурса", що також розташувалася  в цих стінах.