До кінця ХІХ століття в Києві налічувалося кілька десятків готелів, не рахуючи мебльованих кімнат. Дорогі апартаменти, зрозуміло, розташовувалися в фешенебельних районах міста: на Хрещатику, в районі "київського Парижа" на вулиці Миколаївській (тепер Городецького) та в інших центральних місцях. Поділ на той час уже втратив статус міського центру і тут працювали більш скромні готелі. Близькість річкового порту приваблювала в цю частину міста різних шукачів пригод, волоцюг та усіляких авантюристів. Частина з них, витративши останні кошти на оренду житла, ставали жебраками і нерідко закінчували життя де-небудь під тином. Проте бували й винятки. Так сталося з майбутнім класиком російської літератури Олександром Купріним. Приїхавши до Києва в пошуках кращого життя, саме тут він написав свої перші відомі твори та отримав визнання в літературному середовищі.
Олександр Іванович Купрін народився в 1870 році в невеликому містечку Наровчат, в Пензенській губернії Російської імперії. За походженням він був дворянином. Тому не дивно, що по закінченні військової гімназії, Олександр вступив в імператорське Олександрівське військове училище у Москві. Там, в умовах жорсткої муштри, народилися його перші твори. Як часто буває у романтичних юнаків, це були вірші. Закінчивши училище та отримавши чин поручника, майбутній письменник вирушив служити в містечко Проскурів, зараз це місто Хмельницький.
Кутовий будинок на першому плані - готель «Дніпровський порт». Початок ХХ століття
Однак темпераментній натурі Купріна армійська служба не припала до душі. Відслуживши обов'язковий термін, він вийшов у відставку. У пошуках засобів для існування, не маючи ніякої цивільної професії, Олександр Купрін вирушив мандрувати та зупинився в Києві. Тут колишній офіцер оселився в дешевих мебльованих кімнатах при готелі "Дніпровський порт". В кишені у нього було всього чотири рублі. Досить похмура двоповерхова будівля розташовувалася на розі сучасних вулиць Сагайдачного та Боричів Тік, майже впритул до млина Бродського. Таке сусідство явно не сприяло комфортному проживанню в місцевих номерах. Набагато пізніше в оповіданні "По сімейному" Купрін згадував: "Я жив тоді в Києві, на самому початку Подолу, під Олександрівською гіркою, в номерах "Дніпровський порт", який утримувався колишнім пароплавним кухарем, звільненим за пияцтво, і його дружиною Ганною Петрівною — справжньою гієною за підступністю, жадібністю і злобою ".
За порівняно короткий термін перебування в Києві, Купрін змінив безліч професій. Працював вантажником в порту, пробував себе на сцені, виходив з рибалками на промисел. Паралельно він продовжував писати і почав публікуватися в київських газетах. Останнє, щоправда, виходило не завжди. Часто редактори критикували опуси молодого журналіста, кажучи, що на літературній ниві йому нічого не світить. У Києві майбутній письменник здружився з братами Каришевими, часто бував у них в гостях. Старший з братів, Сергій, був відомим київським нотаріусом і досить забезпеченою людиною. Саме він і запропонував літератору-початківцю написати побутовий нарис для однієї з київських газет, надавши йому рекомендаційного листа до редактора.
За безпосередньої участі дружини Каришева, Анни в 1896 році вийшли в світ "Київські типи", перша книга, яка прославила письменника. Це була збірка нарисів Купріна про різних київських непересічних персонажів. Варто сказати, що впродовж майже всього свого творчого життя Купрін часто спілкувався з представниками найнижчих верств населення, аж до міських покидьків. Героями багатьох його нотаток, оповідань та повістей були повії, босяки, шахраї і злодії. Їхній побут автор часто змальовував у газетних публікаціях. Бажаючи надати своїм розповідям максимальну правдоподібність, письменник відвідував будинки розпусти, брудні трактири, злодійські малини. Одного разу, будучи вже досить відомою людиною, він потрапив в облаву. Без особливих церемоній, жандарми завели його в камеру із затриманими босяками. Тут письменник, дещо переоцінивши рівень освіти представників влади, вирішив себе виявити. Він сказав: "Відпустіть мене негайно, я — Купрін". На що служитель правопорядку відповів: "Сиди спокійно, тут всі Купріни!"
Виїхавши з Києва в 1896 році, Купрін в подальшому багато подорожував. Після революції 1917 року і Громадянської війни він опинився в еміграції, але в 1937 році повернувся в СРСР.
Будинок, де в мебльованих кімнатах жив Купрін. 1960-ті роки
Київські мотиви як данина спогадам молодості, часто присутні у творчості письменника. Кияни ж, зі свого боку, теж зберегли пам'ять про його перебування в місті. На будівлі по вулиці Сагайдачного, де колись були мебльовані кімнати при готелі "Дніпровський порт", в 1958 році встановили мармурову табличку з написом: "В цьому будинку в 1894-1896 роках жив російський письменник Олександр Іванович Купрін".
Перша меморіальна табличка на будинку. 1960-ті роки
Коли прокладали лінії метрополітену на Подолі, меморіальну будівлю знесли, проте в 1982 році відтворили в історичному вигляді з надбудовою третього поверху. Стару табличку відновлювати не стали. У 1985 році увічнили пам'ять про перебування Купріна в Києві меморіальним барельєфом роботи відомого скульптора Анатолія Куща на відновленому будинку. Сьогодні цю будівлю займає Державна аудиторська служба України.
