Укр  /  Рус

Мова:

Вулиця Симона Петлюри

Вулиця Комінтерну (зараз Петлюри). 1959 рік

Вулиця Петлюри розташована між Вокзальною площею і бульваром Тараса Шевченка.

 

Вулиця Петлюри - історична вулиця, що з'явилася на карті міста в першій половині ХІХ століття. У 1870 році відкрили рух залізницею і вона стала головними воротами міста. Спочатку вона називалася Ігнатіївською, на честь землевласника, який жив тут, потім Безаківською, а пізніше Комінтерну. Вулиця зберегла більшу частину старої дореволюційної забудови, тому цікава туристам, дослідникам і архітектурознавцям. Сьогодні вулиця названа на честь Симона Петлюри - українського військового і політичного діяча, головного отамана війська і флоту.

Взнайте історію пам’ятки від заснування і до сьогодні у повній версії
14 грн
Чи хотіли б Ви дізнатися

А чи хотіли б ви дізнатися

  • Який напис прикрашав колеса першого потягу, що прибув до Києва?
  • Що таке ЮРОТАТ?
  • Скільки років вулицею ходив трамвай?
  • Де на вулиці є порожнє місце, знесеного храму Святого Іллі?

Ця та інша інформація з історичними фактами та світлинами з минулого
доступна повній версії аудіо екскурсії
Також у повній версіїї Вам буде доступний розширений текст і додаткові фото

Анонс повного текста:

 Вулиця Петлюри виникла в 1830-ті роки як відгалуження від Бульварного шосе - нинішнього бульвару Шевченка. Вона вела до долини річки Либідь, а потім поступово переходила в стару дорогу, що йде до Жулян. Першою її назвою була Ігнатіївська, за іменем місцевого землевласника. У першому кварталі, по непарній стороні, до вулиці примикає територія Ботанічного саду імені Фоміна, створеного при Університеті св. Володимира (тепер ім. Тараса Шевченка) ще в 1840-ві роки.

 В процесі будівництва Києво-Балтської залізниці вулиця стала важливим ключовим вузлом. У 1869 році їй надали нову назву, на честь померлого за рік до того київського генерал-губернатора Олександра Безака. Вона стала іменуватися Безаківською. Губернатор доклав великих зусиль до будівництва київського вокзалу. Цікаво, що на колесах першого потягу, що прибув до Києва в 1868 році, було написано його прізвище. Ще одним громадським діячем, який багато зробив для відкриття залізниці, був граф Олексій Бобринський. Його пам'ять увічнили в бронзі, відкривши пам'ятник на розі Безаківської вулиці і бульвару. Фігура Бобринського була повернена обличчям до вокзалу, а ногою опиралася на шматок залізничної рейки.

 Після відкриття руху по залізниці у 1870 році, вулиця закономірно перетворилася на головні ворота міста. Через річку Либідь побудували міст, з'єднавши Вокзальну площу з Безаківською вулицею. Нею проїздила більшість людей, що прибували до міста. Їх зустрічала велика вивіска з написом "Ласкаво просимо", прикріплена тросами до красивих металевих опор. А для тих, хто залишали місто, зі зворотного боку вивіски був слоган "Щасливої дороги". Верхівку таблички вінчав імперський герб.

Ріг          вулиць          Безаківської          і          Жилянської.          1910-ті          роки

Ріг вулиць Безаківської і Жилянської. 1910-ті роки

 Згодом, з огляду на вигідне місце розташування вулиці, підприємливі комерсанти відкрили тут кілька готелів для приїжджих. На розі бульвару Шевченка і вулиці Петлюри в триповерховій будівлі з'явився готель "Руан". На початку ХХ століття колишній швейцар готелю "Європейський" Артемій Самофалов орендував тут 37 кімнат і непогано заробляв на їх здачі до 1918 року. Було на вулиці і безліч невеликих мебльованих кімнат. Їх назви свідчили про близькість залізниці - "Вокзальні", "Південно-західні", "Варшавські", "Петербурзькі".

 В цілому, вулиця і сьогодні дивом відтворює всю палітру архітектурних стилів, які з умінням і любов'ю використовували архітектори минулих років. Так, за адресою Симона Петлюри, 14 збереглася красива будівля Людвіга Фальберга, прикрашена колонадою. На її першому поверсі розташувалися магазини, серед яких був і книжковий магазин відомого журналу "Киевская старина". Сусідній будинок під № 12 оформлений з елементами неоготики - має стрілчасті вікна. Колись в ньому були медичні установи - водолікарня, жіноча консультація, рентгенкабінет. У № 10 жив відомий колекціонер Йосип Хойновський. Тут він розмістив приватний "Музей історичних, художніх і археологічних старожитностей".

 Справжньою окрасою вулиці є будинок на розі з вулицею Саксаганського. Його звели в самому кінці ХІХ століття для контори та магазину Південноросійського товариства торгівлі аптечними товарами (ЮРОТАТ). Деякий час будинок вважався найрозкішнішим у місті. Над карнізом фасаду виконані рельєфи зі сценами розвитку медицини, над фронтоном - зображення римського бога торгівлі і прибутку Меркурія, а по кутах - фігурки сов (символ мудрості). На жаль, під час ремонту будинку в 1980-ті роки частину скульптур, в тому числі і Меркурія, зняли. Виробництво заводу знаходилося навпроти через дорогу, на теперішній вулиці Саксаганського. Виготовляли там не тільки лікарські препарати, але і різні засоби гігієни - мило, миючі засоби.

Колишня          будівля          ЮРОТАТ.          1950-ті          роки

Колишня будівля ЮРОТАТ. 1950-ті роки

 Прилегла до вокзалу територія з парної сторони вулиці була забудована корпусами Південноросійського машинобудівного заводу, який після революції 1917 року перетворився на завод "Ленінська кузня". А з непарної сторони майже на розі з вулицею Жилянською в 1908 році за проектом архітектора Євгена Єрмакова почали зводити церкву св. Іллі. Храм урочисто заклали на честь 800-річчя Михайлівського монастиря, якому належала тоді ця ділянка. Закінчити будівництво і освятити церкву вдалося до 1914 року. Втім, їй не судилося довге життя. Вона була знищена в 1930-ті роки під приводом будівництва ТЕЦ. Ціквий той факт, що це місце пустує і сьогодні.

 У 1919 році вулиця отримала назву на честь Комуністичного Інтернаціоналу (Комінтерну). Тоді ж прийняли рішення про знесення пам'ятника Бобринському. Правда, сталося це не відразу, а тільки на початку 1920-их років. При цьому постамент залишався на місці до початку наступного десятиліття. Спочатку на нього збиралися встановити пам'ятник Шевченку, але потім від ідеї відмовилися. На початку 1930-их років на розі з вулицею Вєтрова (тепер Назарєвською) з'явився житловий будинок заводу "Транссигнал", а потім звели будинок № 7-9. Обидва вони є своєрідними символами архітектурних пошуків радянських зодчих, які розробляли нове функціональне житло.

Церква          св.          Іллі.          1910-ті          роки

Церква св. Іллі. 1910-ті роки

 Після Другої світової війни в наступному кварталі вулиці звели монументальний будинок "Науково-дослідного і проектно-дослідного інституту транспортного будівництва" Київгіпротранс ". У 1954 році місце Бобринського посів кінний пам'ятник Щорсу, першому коменданту радянського Києва. Наприкінці 1960-их на розі з Жилянською вулицею з'явилася типова споруда того періоду зі скла і бетону - будинок побуту "Столичний", що стоїть і нині.

 А в першій частині вулиці, за парканом Ботанічного саду, наприкінці 1970-их років виріс купол гігантських кліматронів висотою в 30 метрів. Цей величезний оранжерейний комплекс площею близько 1000 квадратних метрів на момент відкриття був найбільшим в світі серед таких споруд.

Будівництво          будинку          побуту          «Столичний».          1968          рік

Будівництво будинку побуту «Столичний». 1968 рік

 З початком нової епохи, з 1991 року, частину будівель на вулиці знову відвели під комерційні структури. На щастя, за останні десятиліття не робилося нових спроб змінити сформований вигляд вулиці. Правда, в 1996 році розібрали трамвайні рейки, перервавши майже 100-річну історію руху трамваю по цій магістралі. У 2009 році вулиця отримала нову назву на честь Симона Петлюри, ідейного борця за незалежність України.

...

Спробуйте наш додаток

Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.

Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження

Екскурсії з цим місцем
Інші екскурсії Києвом
Курси стрільби Киів
Підземна екскурсія від вокзалу до Лук'янівки
Тир лазерний Київ
Підземна в’язниця НКВС
Аудіо екскурсія Поштова площа
Софія Київська
По вулиці Терещенківській
Києво-Печерська Лавра - частина 2
Метро Арсенальна - Батьківщина Мати
Мурали - верхнє місто
Києво-Печерська Лавра - частина 1
Від площі Льва Толстого по Великій Васильківській
Підземна річка Кадетський гай
Підземна річка Глибочиця
Підземні річки Клов і Хрещатик
Аскольдова дренажна система
Микільська дренажна система (Підземна набережна)
По вулиці Володимирській (Площа Льва Толстого - Софійська площа)
Від Майдану на Бессарабку через Липки
Від Хрещатика до Лаври по Грушевського
Майдан - Контрактова площа
П'ятиденна поїздка в Чорнобильську Зону відчуження з Києва
Групові поїздки до Чорнобильської Зони відчуження з Києва
Одноденна групова поїздка в Чорнобильську Зону
Індивідуальні одноденні поїздки в Чорнобильську Зону
Від Золотих воріт на Хрещатик
Урядовий квартал
Від Бессарабської площі на Андріївський узвіз
Оглядова - від Золотих воріт до Верховної ради
Оглядова - від Золотих воріт на Бессарабку
Оглядова - від центру на Андріївський узвіз
Оглядова - від центру на Поділ
Від Хрещатика до Лаври через Липки
Від Хрещатика до Лаври через парки
Від Андріївського узвозу на Поділ
Від Майдану до Липок
Від Бессарабки до Маріїнського парку
Історія Контрактової площі
Показати всі екскурсії
Квартири подобово вибирайте тут

Індивідуальні ескурсії Києвом

Кращі екскурсоводи Києва проведуть для Вас індивідуальну екскурсію українською, російською, англійською, польською, французською та іншими мовами

Вулиця Симона Петлюри – еклектичний Київ як на долоні

Фасад старого вокзалу в Києві направлений прямо на вулицю Симона Петлюри. А йде вона від Вокзальної площі до бульвару Т. Шевченка. З лівого боку бульвару буде зелена зона, оскільки за стінами паркану знаходяться багатства Ботанічного саду ім. О. Фоміна. До речі, чудове місце для проведення дозвілля! Навесні там усе оживає, пахне ароматами квітів і вражає розкішшю смарагдової соковитої молодої зелені. Тим, хто любить природу в усіх її проявах, неодмінно варто туди прийти. З правого боку врізнобій знаходяться старі й нові будівлі. Такий контраст і є прикрасою міського світу – це суміш давнього й нового стилів. І так деякою мірою простіше розглянути поетапний розвиток архітектурного мистецтва. Про минулі часи нагадують споруди з колонами, пілястрами, портиками, прикрашеними оригінальними барельєфами чи іншим видом ліпнини. Часто в таких будівлях є фігури людей на стінах, карнизах, над аркою.

Старі будівлі – прикраси сьогодні

Як змінюються часи, так змінюються й назви вулиць. У кожному столітті є особи, знамениті особистості, що зробили значущий вклад у розвиток якщо не самого міста, то у сферу мистецтва, науки, промисловості, чи відрізнились якимось іншим способом. Щоб їхні імена стали відомі, ними називають вулиці, бульвари, площі. От і вулиця Симона Петлюри в Києві носить сучасну назву з 2009 року. Саме тоді виповнилось 130 років з дня народження українського політичного діяча, революціонера, журналіста, отамана флоту. Раніше вулиця називалася Ігнатіївською, Безаковською, Комінтерною.

Лише зі старих ілюстрацій зрозуміло, як перехрестя Саксаганського й Симона Петлюри виглядало раніше. Тому що зараз немає вже ні трамвайних ліній, ні дороги з бруківкою. Не все збереглось і всередині будівель. Не дивно, що в роки війни руйнувались об'єктів з їх вмістом, а зміна влади також не проходила безслідно: знищувалось багато літературних видань, заборонялась певна символіка.

Будинок на Саксаганського 108/18 – один з найяскравіших прикрас сучасної вулиці. Це ще й зразок архітектурного мистецтва. Він так виглядає, бо зодчий Олександр Хойнацький без сорому використав усі можливі елементи декору. От тільки не всі збереглись. З обох боків вхідних дверей магазину аптекарських товарів раніше стояли фігури жінок, але зараз залишились лише невеликі сходи й тонкі перила. Та будівлю досі прикрашають пілястри з капітелями, ліпнина між 2-м і 3-м поверхами, емблеми Гіппократа й Авіценни. Як і в більшості архітектурних споруд по вулиці Симона Петлюри, у цьому разі легко впізнати еклектичний стиль. Будівля була не просто аптекою, там також розташовувалась лабораторія. Власником приміщень був А. Марциник, і лише після об'єднання з Південно-російським товариством організація стала називатися ЮРОТАТ. Зараз у будівлі діють держзаклади, бари, магазини.

Будинок №2/4 був невеличким готелем у ХІХ столітті. Сьогодні його стіни прикрашає виноградна лоза. Незважаючи на мініатюрність готелю, його відвідували багаті особи. Гостям Києва надавали шикарні кімнати з витонченими меблями.

Крім еклектики, у архітектурі помітна неоготика – це про №10 по вулиці Симона Петлюри. Перший поверх там також займала колекція адресних книг Йосипа Хойновського. І для тих, хто не уявляє подорожі без того, щоби відкрити для себе якісь нові формати мистецтва чи не помилуватися якимись класичними архітектурними стилями, це місце точно припаде до душі.

Неможливо пройти повз будинок №14. Видно, що за фасадом ретельно доглядають. Вікна на 3-му і 4-му поверхах – аркового типу. Вони контрастно виглядають поряд з традиційними – у вигляді прямокутників. Зведення будівлі замовив механік Л. Фальберг. Займаючи таку посаду в університеті, він також працював оптиком. Зараз приміщення винаймають приватні організації під офіси.

Маєток у будинку №13 виділяється особливо. Незважаючи на досить ефектне оздоблення його фасаду, будинок відданий під житло, крім першого поверху, де ведеться офісна діяльність. Банхофштрассе – таке перейменування всієї вулиці Петлюри відбулося в 1942 році, проте воно було активне лише рік. Тоді в маєтку жили німецькі солдати, через що цілу будівлю прозвали «німцем». Солдатам було зручно селитися в будинки поблизу вокзалу й, схоже, обрали вони найгарніший. Потрібно визнати, що смак у них був непоганий. Адже навіть найвимогливіші критики завжди високо відмічають розкіш споруди.

Приміщення Інституту транспортного будівництва «Київдіпротранс» розташовується в стінах масштабної будівлі по вулиці С. Петлюри, 15. Нижня частина будинку виконана в темних тонах, над вхідними дверима знаходяться три балюстради. По всій довжині верхніх 4-х поверхів вивищуються пілястри з декоративними капітелями.

На вулиці ще безліч будівель з останніх двох сторічь, але про них потрібно дізнаватися з аудіогідом. Причому ви наглядно побачите, яким був їхній вигляд раніше.

Аудіогід – унікальне джерело знань

Звикли подорожувати в компанії, тому що це необхідність для будь-якої групової екскурсії? Пропонуємо не боятися стати туристом-самітником. Досить підлаштовуватись під потреби групи, де ви можете й половини (а то й усіх) людей взагалі не знати. Просто беріть з собою будь-який портативний девайс і навушники. Ми підготували унікальний продукт – аудіогід. З ним нічого не втече з-під вашої уваги. Якщо в групі можуть відволікти, то у власній екскурсії ви йтимете туди, куди хочете, слухатимете те, що хочете й при цьому залишатиметеся повністю заглибленим у пізнання історії.

Щоби розпочати подорож зараз, завантажте з цієї сторінки аудіофайл. У безкоштовному варіанті зібрані важливі деталі минулого, викладені в короткій формі. Погодьтесь, досить вивчати цікаві факти історичного минулого поверхово. Адже зі прощеного формату екскурсії багато чого залишиться непізнаного. Завантажте повну версію та дізнайтесь усю розповідь з історії вулиці, пам'ятника, заповідника, загалом, будь-якого об'єкта, про який бажаєте дізнатися більше інформації. Файл зведений так, що збережено хронологічний порядок і додано зображення. Адже для багатьох картинки в підручнику з історії були єдиною розвагою за шкільний урок. Аналогії нашому аудіогідові немає. Скажемо без зайвої скромності, що цей продукт – ноу-хау, що повністю звільняє вас від прив'язаності до інших людей. Тепер ви можете подорожувати в будь-який зручний вам час, ні від кого не залежати й при цьому отримувати не менше задоволення!

Вулиця Симона Петлюри – еклектичний Київ як на долоні