Київський вокзал. 1989 рік
Київський центральний залізничний вокзал розташований за адресою Вокзальна площа, 1.
Центральний київський вокзал (Київ-Пасажирський) є одним із найважливіших об'єктів в інфраструктурі столиці України. Сюди щодня прибувають сотні поїздів, що перевозять величезну кількість киян та гостей міста. За свою майже 150-річну історію пасажирський залізничний комплекс зазнав безліч змін, реконструкцій та перебудов. Сьогодні київський вокзал складається із трьох основних складових: Центральний вокзал, Південний термінал та Приміський вокзал.
А чи хотіли б ви дізнатися
Анонс повного текста:
Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.
Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження
Перші залізничні колії були прокладені в Україні в 60-х роках ХІХ ст. Через 30 років їх протяжність уже складала майже 9000 км, що, порівняно навіть з деякими розвиненими країнами Європи, було дуже навіть непоганим показником. Столиця почала приймати все більше гостей, зв’язалася з багатьма великими містами, і настав час побудувати будівлю вокзалу. Але чи легко це було зробити? Зараз центральний залізничний вокзал Києва – місце, де щоденно проходять тисячі людей. Потік настільки величезний, що, навіть міцно тримаючись за руки, можна загубитися ;) А розминутися на вокзалі – взагалі звичайна справа. Але раніше це місце було зовсім іншим. Утім, і зараз не кожний гідно оцінить архітектурну розкіш вокзалу, що пов’язано з великою кількістю людей і нереально швидкими темпами життя в цьому куточку столиці. Тут не можна просто стати, розслабитися й насолодитися екстер’єром споруди. Втім, було б бажання.
Станція для обслуговування залізничних Курсько-Київської та Києво-Балтської гілок була побудована в 1870 році. Сьогодні важко уявити, що тоді місцем побудови обрали рівнинну порожню. Перший потяг з Курська прибув 2 лютого того ж року, збереглися навіть фото цього моменту. Хочете на них поглянути? Така можливість у вас буде, якщо вирішите завантажити на улюблений ґаджет аудіогід від okTV. Але про це дещо пізніше.
Перша будівля вокзалу була спроектована архітектором М. Вишневським. Вона була двоповерховою, із жовтої цегли. У довжину займала 133 метри, що лише на 10 метрів коротше за пасажирську платформу.
У тому ж 1870 році споруда в стилі староанглійської готики мала два види приміщень. В одній з них усе було зроблено для «найвищих» осіб: розкішне оздоблення, ідеальне обслуговування та максимальний комфорт. Тісніші, необлаштовані та брудні приміщення приймали нижчий клас пасажирів.
Через сім років відкриття на вокзалі сталася пожежа. Після неї відбулася реконструкція, а оскільки пасажиропотік з моменту запуску потягів зріс, будівлю збільшили та видозмінили. Дехто навіть жартував, що якби не пожежа, будівля київського залізничного вокзалу зараз могла би бути абсолютно непрактичною й занадто маленькою.
У 1899 році було запропоновано новий проект перебудови. Для товарних потягів на пристойній відстані була побудована окрема станція в стилі технічного модерну. А основну станцію перейменували на Київ-Пасажирський, так вона називається до сьогодні. Вокзалу залишили майстерню, депо та коло для поворотів. Територія навколо готувалася для масштабнішої будови. Для спорудження нового грандіозного вокзалу в романських формах у 1908 році було прийнято рішення побудувати тимчасову дерев’яну станцію неподалік. Як кажуть, немає нічого більш постійного, ніж тимчасове: ця станція приймала пасажирів майже 25 років. Стару будівлю вокзалу знесли лише 1903 року, а наступного почалося будівництво нового комплексу. Воно було призупинене через Першу світову та революції. До споруди повернулися лише через шість років і остаточно завершили її в 1932 році.
Нова будівля вокзалу в стилі українського бароко прослужила недовго. Під час Другої світової вона сильна постраждала: спочатку від авіанальотів, а потім при відступі червоноармійців. Але саме в той період вокзал став просто необхідним, причому настільки гостро, що навіть мови йти не могло про те, щоб якось відкласти його будівництво. Вокзал почали відновлювати в рік закінчення війни, щоб знову налагодити транспортний зв’язок. За чотири роки будівництво основної частини було завершене.
У 50, 60 і кінці 70-х років вокзал постійно добудовувався й покращувався. Було вирито підземні тунелі, споруджено навіси над платформами, добудовано Приміський вокзал... Загалом, робота тут кипіла й діяльність тут розвели дуже масштабну. На честь Олімпіади-80 головний вестибюль Центрального вокзалу був повністю відремонтований і прикрашений.
Після всіх цих змін вокзал не чіпали 20 років. Лише на початку 2000-х років було вибудувано Південний вокзал, Вокзальну площу, розширено пішохідну галерею… Все це створює трохи більше затишку в умовах постійного пасажиропотоку. Проект виконали всього за 175 днів. Цікаве те, що самий задум побудувати вокзал у вигляді букви Н з’явився ще в І пол. ХХ ст., а реалізований лише в ХХІ ст.
У 2011 році було підтримано ініціативу створення виставки рухомого складу. Початково відвідувачам було представлено лише три експонати, але музей щорічно поповнюється. На сьогоднішній момент тут більше десятка великогабаритних експонатів. Для того щоб потрапитися в музей, потрібно спуститися до 14 колії та придбати квиток. Вартість для дорослого не перевищує 20 грн. При вході можна замовити коротку екскурсію, але й без неї в музеї є чим зайнятися і дітям, і дорослим. Найчастіше музей відвідують ті, в кого є декілька годин на пересадку. Втім, свідомі кияни обов’язково водять сюди своїх діток, щоб у тих були глибші знання історії столиці та розуміння того, що у часовому континуумі дуже багато чого піддається колосальним змінам. Звичайно, що вокзал не виняток. Тут відвідувачі можуть побачити паровози, вагони різних років випуску та експлуатації, електровози, тепловози, паровозні колонки, дрезину, семафор та ін. Можна сфотографуватися у формі провідника (послуга платна, але недорога, а пам’ять – назавжди).
Головна перевага музею: у всі вагони й кабінки потягів можна зайти. Абсолютно все можна чіпати руками й фотографувати. Однак, якщо знімати на професійний фотоапарат, потрібно буде доплатити при вході 8 грн. Знімки на телефон можна робити безкоштовно.
Щоденно київський вокзал приймає десятки тисяч пасажирів. Небагато з них знає історію цієї станції, але, якщо придивитися, її видно неозброєним оком: старовинна споруда Центрального вокзалу та сучасна будівля Південного з довгою галереєю між ними – це відображення довгої й нелегкої історії залізничної дороги України від початку до сьогодні.
Якщо приїжджаєте до Києва потягом чи електричкою, просто гріх втратити таку можливість і не познайомитися з цим місцем ближче. Їхати сюди потім цілеспрямовано заради екскурсії – теж варіант. Утім, якщо ви тут опиняєтесь за щасливою випадковістю, можна й затриматися на декілька хвилин (хоча б). Правда, якщо розглядати лише внутрішнє оздоблення зал залізничного вокзалу Києва, можна витратити навіть не півгодини. Загалом, щоб вам не доводилося співпрацювати з екскурсоводом, розповідь якого час від часу можуть перебивати оголошення в гучномовці, а також далеко не тихий потік людей, простіше скористатися нашим аудіогідом.
У кінці цієї сторінки, після опису пам’ятки, ви знайдете дві аудіострічки. Безкоштовна містить корисний цікавий контент у стислому вигляді. А от у платній версії, крім захопливої розповіді, на вас також чекають додані нашими спеціалістами архівні фотографії. Ось це взагалі справжня знахідка для справжніх поціновувачів історії, мистецтва та архітектури. Завдяки зображенням, що нам вдалося знайти, ви можете побачити, як виглядав залізничний вокзал у Києві в різні періоди. А з вищевикладеної розповіді ви вже, напевно, зрозуміли, що раніше ця споруда мала зовсім інший вигляд і докорінно змінилася принаймні два рази. Загалом, усе, що вам залишається зробити: завантажити на свій пристрій аудіогід і в потрібний момент просто вийняти навушники та насолоджуватися розповіддю професійного диктора під приємну музику. Столичний вокзал відкриється перед вами в зовсім іншому вигляді, і, повірте, у вас виникне стійке відчуття, ніби здійснюєте подорож у часі, а все навколо сповільнюється й видозмінюється, як у калейдоскопі. Враження невимовні.
