Укр  /  Рус

Мова:

Вулиця Антоновича

Вулиця Горького. 1980-ті роки

Вулиця Антоновича розташована між вулицею Льва Толстого і Либідською площею.

 

Вулиця Антоновича з’явилася в період будівництва Нової Печерської фортеці як одна з центральних трас так званої Нової будови. Сьогодні вона взяла на себе половину функцій Великої Васильківської вулиці. Великою Васильківською транспорт рухається в бік центру, а по Антоновича – у зворотному напрямку, від центру. Вулицю неодноразово перебудовували і змінювали їй назви. Тут є об'єкти, створені в різних архітектурних стилях - від розкішних старовинних прибуткових будинків кінця ХІХ століття до різних експериментальних радянських будівель і ультрасучасних торгових центрів ХХІ століття. Довжина вулиці складає 3,5 кілометри. У минулому вона називалася Ново-Либідською, Набережно-Либідською, Кузне́чною, Пролетарською, вулицею Горького. У 2014 році офіційно перейменована на честь українського історика Володимира Антоновича.

Взнайте історію пам’ятки від заснування і до сьогодні у повній версії
14 грн
Чи хотіли б Ви дізнатися

А чи хотіли б ви дізнатися

  • Як в Києві випадково з'явилося ще одне озеро?
  • Яка техніка захована у дворі Інституту імені Патона?
  • Де в Києві можна побачити літаючу тарілку?

Ця та інша інформація з історичними фактами та світлинами з минулого
доступна повній версії аудіо екскурсії
Також у повній версіїї Вам буде доступний розширений текст і додаткові фото

Анонс повного текста:

 Вулиця Антоновича фактично є дублером головної магістралі так званої Нової Будови - вулиці Великої Васильківської. Спочатку вулиця Антоновича складалася з двох окремих частин. Перша починалася від сучасної вулиці Льва Толстого (тоді Шулявської), простягалася до вулиці Івана Федорова (в минулому Поліцейської) і називалася Ново-Либідською, а з 1874 року Кузнечною. Частина, що залишилася від вулиці Поліцейської до сучасної Либідської площі іменувався вулицею Набережно-Либідською. Обидві частини отримали ім'я від річки Либідь, що протікає неподалік. Пізніше їх об'єднали в Кузнечну вулицю. Ця назва була пов'язана з ковальськими майстернями, що розміщувалися тут до революції.

 Верхня похила частина вулиці наймальовничіша. Посеред неї прокладений каштановий бульвар, а забудову представляють дореволюційні прибуткові будинки і добротні "сталінки". Над будівлями імперського періоду працювали такі відомі київські архітектори, як Андрій Краусс, Володимир Ніколаєв, Абрам Трахтебнерг. А самі будинки є пам'ятками історії, архітектури та містобудування. Є на цій ділянці і більш пізні будівлі зі своєю історією. У № 4-6 в роки окупації Києва нацистами перебувала явочна квартира підпільної групи Івана Кудрі.

Бульварна          частина          вулиці.          1980-ті          роки

Бульварна частина вулиці. 1980-ті роки

 Бульварна ділянка закінчується на перехресті з вулицею Саксаганського. Далі забудова набуває більш еклектичного характеру. Одним з найоригінальніших є будинок під № 32. У центрі фасаду - наскрізний проїзд, зверху прикрашений арочними лоджіями. Будинок належав архітектору Крауссу, який його і спроектував. У сусідньому будинку, зведеному на початку ХХ століття, після війни жив письменник Віктор Некрасов, автор книги "В окопах Сталінграда", відзначеної державною премією.

 На розі вулиць Антоновича та Жилянської знаходяться різні адміністративні установи, в числі яких Конституційний суд України. Далі по обидва боки вулиці йдуть квартали з практично ідеально збереженим ансамблем старої забудови. Трохи нижче праворуч більше ста років перебувало трамвайне депо, що за радянських часів називалося на честь Тараса Шевченка. У 2005 році його знесли заради нової забудови. Але коли рили котлован на поверхню стала виходити вода підземної річки і абсолютно несподівано тут утворилося велике озеро з досить чистою водою. У ньому зараз плавають птахи і водиться риба. Будувати тут стало неможливо і городяни хочуть, щоб навколо водойми була створена рекреаційна зона.

Танк          Т-34          на          території          Інституту          електрозварювання.          2015          рік

Танк Т-34 на території Інституту електрозварювання. 2015 рік

 Весь парний бік вулиці від Ділової (Димитрова) до вулиці Федорова займає знаменитий Інститут електрозварювання імені Патона. Йому ж належить красива будівля № 69 на протилежному боці. Її було побудовано в 1903-1904 роках для єврейського початкового училища імені Соломона Бродського на кошти мільйонерів Лазаря і Льва Бродських. Так вони увічнили пам'ять про свого брата, який рано помер. У роки Першої світової війни в училищі знаходився земськи́й шпиталь. У період між Громадянською і Другою світовою війнами в будівлі було фабрично-заводське училище, а в 1944 році його віддали Інституту електрозварювання. До наших днів збереглася деяка частина внутрішнього оформлення, зокрема, старі вікна з оригінальною фурнітурою. У дворі, недоступному сторонньому оку, встановлений танк Т-34. Для цих машин інститут свого часу розробляв броню.

 У наступному кварталі розташовується сквер, який в дореволюційний час називався Поліцейським садком і будівля колишньої 4-ї гімназії. Його заклали в 1897 році, а проект був цікавий тим, що через нестачу місця фасад і головний вхід звернені не в бік широкої вулиці Великої Васильківської, а в сторону провулка.

Будівля          4-ї          київської          гімназії.          1900-ті          роки

Будівля 4-ї київської гімназії. 1900-ті роки

 У 1980-ті роки вулиця Антоновича за колишнім Поліцейським садком, після знесення малоповерхових старих будинків, забудувалася суцільним житловим масивом. Але потрібно відзначити, що архітектори тоді дбайливо поставилися до пам'ятників старовини і зберегли деякі дореволюційні будівлі.

 Ще один відомий радянський об'єкт знаходиться в кварталі між Володимиро-Либідською та Німецькою вулицею - Володимирський критий ринок. Його побудували в середині 1960-х років за новими тоді технологіями із застосуванням скла і підвісних конструкцій. До цього ринкова територія розташовувалася вище - на вулиці Великій Васильківській. Ринок перемістили в приміщення на вулиці Антоновича, коли на його місці вирішили звести палац культури "Україна".

Будівля          Інституту          науково-технічної          експертизи          та          інформації.          1982          рік

Будівля Інституту науково-технічної експертизи та інформації. 1982 рік

 Дуже цікава і кінцева частина вулиці, що переходить в Либідську площу. Тут можна побачити диво радянського модернізму, що через незвичайну конструкцію в Києві прозвали Літаючою тарілкою. Зараз будівлю займають Український інститут науково-технічної експертизи та інформації і Державна науково-технічна бібліотека. Але у міста є плани відселити ці установи в нові приміщення, а корпус реконструювати і віддати під перший український Музей науки.

...

Спробуйте наш додаток

Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.

Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження

Екскурсії з цим місцем
Інші екскурсії Києвом
Софія Київська
По вулиці Терещенківській
Києво-Печерська Лавра - частина 2
Метро Арсенальна - Батьківщина Мати
Мурали - верхнє місто
Києво-Печерська Лавра - частина 1
Підземна річка Кадетський гай
Підземна річка Глибочиця
Підземні річки Клов і Хрещатик
Аскольдова дренажна система
Нікольська (Микільська) дренажна система
По вулиці Володимирській (Площа Льва Толстого - Софійська площа)
Від Майдану на Бессарабку через Липки
Від Хрещатика до Лаври по Грушевського
Майдан - Контрактова площа
П'ятиденна поїздка в Чорнобильську Зону відчуження з Києва
Групові поїздки до Чорнобильської Зони відчуження з Києва
Одноденна групова поїздка в Чорнобильську Зону
Індивідуальні одноденні поїздки в Чорнобильську Зону
Від Золотих воріт на Хрещатик
Урядовий квартал
Від Бессарабської площі на Андріївський узвіз
Від залізничного вокзалу на Андріївський узвіз
Оглядова - від Золотих воріт до Верховної ради
Оглядова - від Золотих воріт на Бессарабку
Оглядова - від центру на Андріївський узвіз
Оглядова - від центру на Поділ
Від залізничного вокзалу до Подолу на фунікулері
Від залізничного вокзалу до Софії Київської
Від залізничного вокзалу на Майдан
Від Хрещатика до Лаври через Липки
Від Хрещатика до Лаври через парки
Від Андріївського узвозу на Поділ
Від Майдану до Липок
Від Бессарабки до Маріїнського парку
Історія Контрактової площі
Показати всі екскурсії
Квартири подобово вибирайте тут

Індивідуальні ескурсії Києвом

Кращі екскурсоводи Києва проведуть для Вас індивідуальну екскурсію українською, російською, англійською, польською, французською та іншими мовами

Побувати на вулиці Антоновича зобов'язаний кожен гість столиці!

Є в столиці вулиці, про які знають, здається, абсолютно все. Саме в такі місця прагне потрапити кожен гість міста. А от самі кияни, навпаки, віддають перевагу відпочинку там, де менше приїжджих. На щастя чи на жаль, знамениту вулицю Антоновича в Києві навряд чи можна назвати малолюдною. Адже крім того, що вона довга, то ще й занадто вже там багато об'єктів зведено, що зацікавлюють як гостей, так і місцевих. Довгий шлях між Либідською площею та вулицею Льва Толстого з плавним поворотом дороги… Прогулюючись за цим маршрутом, приготуйте фотоапарат, адже вам захочеться закарбувати багато цікавого, повірте вже на слово. В архітектурі будівель помітна суміш нового часу, пишність ХІХ століття та залишки радянських часів. Ці стилі розбавлені модерном, конструктивізмом, неоампіром. Для тих, хто захоплюється архітектурою, прогулянка по цих місцях буде по-особливому цінною, адже маршрут приготував для вас багато приємних сюрпризів.

Чиста майстерність і бездоганна витонченість у архітектурі

Зараз більше, ніж три кілометри вулиці Антоновича в Києві – це одне ціле, хоча раніше вона була поділена на дві, а 1909 року знову відбулося злиття назв у одну – Кузнечну. Відомо ще два варіанти – Пролетарська та Горького, але час цих найменувань також минув. Нинішня назва вулиці встановлена лише з 2014 року, але буквально за декілька років вона вже встигла поселитися у свідомості містян і гостей столиці.

Відомо, що зодчий А. Трахтенберг спроектував не одну будівлю, які зараз прикрашають Київ. І на вулиці Антоновича знаходиться декілька його майстерно виконаних робіт – будинки №3, 3-А, 44. Яким був прибутковий будинок №44, можна зрозуміти лише зі старих знімків, тому що його знесли, зате тепер там можна побачити готельний комплекс «Асторія». До речі, теж доволі популярна споруда.

В архітектурі на конструктивізм натрапиш не так часто, та на колишній Пролетарській вулиці знаходиться один з таких – це будинок №4/6. Для його фасаду обрано дуже ніжний рожевий та білий кольори. Архітектор Ф. Лєсков гармонійно поєднав у своєму творінні арки над вікнами, балюстради, що прикрашають балкони, ефект увігнутості (центральна частина ніби втоплена в середину). На першому поверсі приміщення орендують магазини, банки, інші заклади. І, судячи за вітринами, недешева оренда плата підприємців влаштовує. Що тут казати. Адже це свого роду центр, і було б дивно, якби все навколо не майоріло дорожнечею, розкішшю й лоском.

Ознайомитися зі стилем неоампір можна за будинком, що раніше належав цукрозаводчикам Терещенкам. Члени цієї сім'ї володіли ще декількома будівлями в Києві, не тільки будинком №8. І взагалі, лише якщо пройтися по всіх місцях, до яких мала безпосередній чи непрямий стосунок ця родина, вам точно доведеться витратити, як мінімум, повноцінний день. Дуже вже цікава як історія самої сім'ї, так і пам'ятки, які вони залишили після себе.

Шикарний маєток у стилі ренесанс був у Лейби Кучера. Він займався будівництвом, і, видно, мав великий щорічний прибуток. А над проектом працював зодчий Володимир Ніколаєв, закінчивши будівничі роботи в 1877 році. Яскрава жовта будівля – прикраса вулиці й насолода для очей туриста. Здається, ніщо вже не доповнить і без того ладний проект. Якщо говорити про ренесанс, то є ще один приклад на Антоновича, 32 – майстерність зодчого Андрія Краусса.

Будинок №23 одразу дивує своєю неоднозначністю, визначити його стиль досить важко. Кидається в очі нижній ряд арок, викладених з каміння. Піднявши голову, можна задивитися на незвичну, дійсно шикарну ліпнину по всьому периметру балконів. А сам фасад викладений з дрібних плиток.

У статті ще не сказано ні слова про еклектичний стиль. Гадаєте, немає прикладів? Дуже яскравий зразок – житловий будинок з номером 38. Нелегко навіть порахувати стилі, змішані в проекті. Але це ж і характеризує еклектику, з приводу якої велося багато суперечок, тому що цей стиль не передбачає дотримування певних мотивів.

У минулому єврейське училище, а зараз – Інститут електрювання – це номер 69. Архітектор з Одеси Адольф Мінкус виграв право розробити будівлю, але інше будівництво відбувалося під керівництвом уже вам відомого Андрія Краусса та Олександра Кобелєва. Сучасний навчальний заклад назвали іменем Євгена Патона, про що говорить меморіальна дошка.

Замало? Навіть багато, але потрібно зробити таке: звернутися до аудіоформату. Про нього нижче.

Екскурсія з новим підходом: аудіогід

Якщо долати цей маршрут пішки, доведеться добре підготуватися. 3,5 км не проходяться за хвилину. Якщо ви будете уважні, зупинятиметеся біля кожного об'єкта, часу піде немало. І ще бонус для тих, хто бажає в прогулянці не тільки набрати, але й спалити калорії: деяка нерівність дороги, наявність підйомів. Наступного дня ви точно відчуєте приємні наслідки фізичного навантаження. І, звичайно ж, ми радимо вам вирушати на самостійну прогулянку по місту, не прив'язуючись до гідів чи екскурсійних груп. У кінці сторінки пропонуємо завантажити аудіогід. Установіть файл на мобільний і слухайте його через навушники. І одразу переглядайте зображення. До речі, підійде і планшет, до того ж на великому дисплеї ви зможете розглянути ілюстрації більш детально.

Новинка в туризмі користується популярністю, і ми можемо сміливо заявити про те, що нашому продуктові немає аналогів. Ми пропонуємо скористатися дуже вигідною пропозицією вже зараз. З двох версій обирайте ту, що вам більше до вподоби. У безкоштовній – короткий екскурс в історію у форматі картинок, а також чітка подача інформації в суворому хронологічному порядку. Адже картинки в книжках полюбляють усі.

Дані в аудіофайлі зібрані з багатьох рідкісних джерел з обмеженим доступом. Але ми звели розповідь і зображення в якісний продукт – аудіогід. Використовуйте його для індивідуальної подорожі та для навчання.

Побувати на вулиці Антоновича зобов'язаний кожен гість столиці!