Укр  /  Рус

Мова:

Сулимівка

Колишні Сулимівські боговгодні заклади. 1990-ті роки

Будівля колишніх Сулимівських боговгодних закладів розташована за адресою вулиця Лютеранська, 16.

 

Кожен заможний киянин у ХІХ столітті вважав справою честі брати участь у справах благодійності. Немов змагаючись один із одним, мільйонери створювали нічліжні будинки, лікарні, школи, притулки та їдальні для бідних. Одним із найбільших закладів, збудованих коштом благодійників, в історії Києва став знаменитий комплекс Сулимівки. Його відкрили та утримували за рахунок Київського благодійного товариства, в садибі, яку заповіла для цих цілей родина Сулими. Тут згодом виросло ціле містечко, де рятувалися від голоду і хвороб сотні знедолених людей. Будівля збереглася до наших днів, проте її призначення давно змінилося.

Взнайте історію пам’ятки від заснування і до сьогодні у повній версії
14 грн
Чи хотіли б Ви дізнатися



  • Які функції виконувало Київське благодійне товариство?
  • Чому Катерина Васильчикова не змогла фінансувати Сулимівку?
  • Як змінився домовий храм св. Олександра Невського?

Ця та інша інформація з історичними фактами та світлинами з минулого
доступна повній версії аудіо екскурсії
Також у повній версіїї Вам буде доступний розширений текст і додаткові фото

Анонс повного текста:

 Унизу Лютеранської вулиці зберігся старий будинок, що має довгу і цікаву історію. Будувати його почали ще в 1833 році представники старовинного українського роду Сулими, далекі родичі гетьмана Івана Сулими. Його київський нащадок був сином генерального судді, який проживав у місті Чернігові. А сам Яким Якимович Сулима навчався в Москві, був всебічно розвиненою і освіченою людиною, займав різні державні посади. Після смерті Сулими його вдова Уляна згодом вийшла заміж за генерала Ловцова.

 Вона не мала дітей. Тож заповіла свій "великий будинок із банею і прилеглими до нього двома флігелями і садом для притулку 12 старих чоловіків і 12 старих жінок", і доручила "розпорядитися цим княгині К. О. Васильчиковій". Виконавицю заповіту було обрано не випадково. Дружина київського генерал-губернатора Іларіона Васильчикова, відома в місті як людина чесна і порядна, на той час очолювала Київське благодійне товариство.

 Це товариство було засноване в 1834 році. Ідея про його створення виникла у київських дам, які мали благородну мету - допомагати бідним. Традиційно, організацію мала очолювати дружина чинного генерал-губернатора. Спочатку Товариство було нечисленним і володіло невеликими коштами, що складалися, в першу чергу, з членських внесків. Проте з часом розширилося, отримало підтримку імператорської сім'ї, і змогло придбати кілька приміщень для організації так званих будинків для бідних. У цих будинках, крім немічних старих, жили і працездатні люди, які третину свого заробітку віддавали за харчі і житло.

 Проте коштів Товариству все одно не вистачало. Тому отримана в 1859 році у спадок садиба Сулими ознаменувала для Київського благодійного товариства нову еру. Ці земля і будинок коштували великих грошей – 50 тисяч рублів. До того ж і надалі росли в ціні, оскільки були неподалік Хрещатика, який на той час вже став центральною вулицею Києва.

 Колишній          будинок          Сулими.          1860-і          роки

Колишній будинок Сулими. 1860-ті роки

 Красивий та просторий будинок був майстерно вбудований у пагористий схил Графської (Німецької) гори. Через складний рельєф його звели триповерховим з вулиці і двоповерховим з двору. Фасад доповнювала масивна колонада, а дах прикрашала баня. Існує київська легенда, що після смерті подружжя спадкоємці-благодійники не одразу взялися за впорядкування майна. І нібито будівля, що зловісно лякала забобонних киян чорними дірами порожніх вікон, і породила чутки про нечисту силу, що живе всередині мертвого будинку. Проте це не відповідає дійсності. Насправді енергійна і діяльна Катерина Васильчикова одразу взялася до роботи. І вже до кінця року в колишньому будинку Сулими відкрили "загальні квартири" з невеликою орендною платою для бідних студентів, обладнали приміщення для проживання 24 немічних людей похилого віку обох статей, "будинок піклування та навернення грішниць, що каються", пансіон для бідних гімназисток та інше. Таким чином, Київське благодійне товариство змогло зосередити майже всю свою діяльність на території однієї садиби.

 Будівля          Сулимівки          з          першої          домовою          церквою.          1860-і          роки

Будівля Сулимівки з першої домовою церквою. 1860-ті роки

 Після смерті Іларіона Васильчикова в 1862 році його вдова була змушена залишити свою посаду в Товаристві. Її місце ненадовго зайняла дружина нового генерал-губернатора Миколи Анненкова. Однак на ниві київської благодійності вона нічим не прославилася. Катерина Васильчикова намагалася зберегти за собою право спонсорувати дорогу її серцю установу, проте отримала відмову. Лише три роки потому сулимівські заклади знову отримали хорошого керівника в особі Любові Безак. У 1866 році при значно розширеній Сулимівці, як її стали називати кияни, відкрили церкву. Але в 1868 році сталося нещастя — під час сильної пожежі кілька приміщень, зокрема, і нова церква згоріли. Завдяки київським меценатам храм відбудували. Дещо пізніше церковний староста, один із найбагатших купців Києва Михайло Дегтярьов на свої гроші значно її збільшив та оплатив встановлення бані.

 Вид          Сулимівки          із          банею          нової          домашній          церкві.          1890-і          роки

Вид Сулимівки із банею нової домашній церкві. 1890-ті роки

 У 1872 році при Сулимівці відкрили першу в місті їдальню дешевих обідів. А шість років потому нова піклувальниця Ольга Черткова зробила тут пекарню, яка проіснувала кілька десятиліть та прославилася в Києві якісним хлібом. Сулимівка весь час розвивалася і багатіла новими будівлями. Так, з'явився новий корпус, що виходить на Круглоуніверситетську вулицю. Його спроектував той самий автор, що будував домовий храм, —  губернський архітектор Михайло Іконников. Кількість мешканців садиби становила на той час уже кілька сотень. Незабаром тут відкрили школу для бідних та ремісниче училище для хлопчиків. Сулимівка перетворилася на ціле благодійне містечко, у якому були школи, училища, майстерні, їдальня, пекарні, а також недороге житло для людей із мізерними прибутками.

 Комунальні          квартири          в          колишній          Сулимівці.          1930-і          роки

Комунальні квартири в колишній Сулимівці. 1930-ті роки

 З приходом радянської влади Сулимівка припинила своє існування. Сам пансіон закрили у 1919 році, незабаром майно націоналізували і практично всі приміщення пристосували під комунальні квартири. Домова церква на честь святого Олександра Невського була розібрана на будівельні матеріали економними безбожниками. Сьогодні в колишніх сулимівських боговгодних закладах розташовані комерційні об'єкти.

...

Спробуйте наш додаток

Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.

Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження

Інші екскурсії Києвом
Аудіо екскурсія Поштова площа
Софія Київська
По вулиці Терещенківській
Києво-Печерська Лавра - частина 2
Метро Арсенальна - Батьківщина Мати
Мурали - верхнє місто
Києво-Печерська Лавра - частина 1
Від площі Льва Толстого по Великій Васильківській
Підземна річка Кадетський гай
Підземна річка Глибочиця
Підземні річки Клов і Хрещатик
Аскольдова дренажна система
Нікольська (Микільська) дренажна система
По вулиці Володимирській (Площа Льва Толстого - Софійська площа)
Від Майдану на Бессарабку через Липки
Від Хрещатика до Лаври по Грушевського
Майдан - Контрактова площа
П'ятиденна поїздка в Чорнобильську Зону відчуження з Києва
Групові поїздки до Чорнобильської Зони відчуження з Києва
Одноденна групова поїздка в Чорнобильську Зону
Індивідуальні одноденні поїздки в Чорнобильську Зону
Від Золотих воріт на Хрещатик
Урядовий квартал
Від Бессарабської площі на Андріївський узвіз
Від залізничного вокзалу на Андріївський узвіз
Оглядова - від Золотих воріт до Верховної ради
Оглядова - від Золотих воріт на Бессарабку
Оглядова - від центру на Андріївський узвіз
Оглядова - від центру на Поділ
Від залізничного вокзалу до Подолу на фунікулері
Від залізничного вокзалу до Софії Київської
Від залізничного вокзалу на Майдан
Від Хрещатика до Лаври через Липки
Від Хрещатика до Лаври через парки
Від Андріївського узвозу на Поділ
Від Майдану до Липок
Від Бессарабки до Маріїнського парку
Історія Контрактової площі
Показати всі екскурсії
Квартири подобово вибирайте тут

Індивідуальні ескурсії Києвом

Кращі екскурсоводи Києва проведуть для Вас індивідуальну екскурсію українською, російською, англійською, польською, французською та іншими мовами

Чи знаєте ви, що таке Сулимівка?

Щодня одне й те саме: робота, дім, якісь звичні справи… У рутині буднів дуже важко абстрагуватися від щоденних завдань і сконцентруватися на тому, скільки всього цікавого нас оточує. Який прекрасний світ навколо! Звичайна, звична будівля, повз яку ви можете щоденно проходити по дорозі на роботу, насправді може зберігати багато історій і таємниць. Вона може бути нічим не примітною зовні, зате інтер’єр просто вражатиме. Але як про це дізнатися, просто дивлячись на споруду, яку, здається, вже багато разів було відреставровано? Іноді приїжджі знають більше історично значущих і давніх місць у місті, ніж місцеві. Почасти це нормально, адже подорож хочеться провести з користю і за час перебування в іншому місті побачити максимум цікавого. Тому гості тих чи інших населених пунктів знайомляться з пам’ятками більше. Якщо хочете отримати задоволення від свого уїк-енду чи повноцінної відпустки, неодмінно познайомтеся з Сулимівкою.

Сулимівка – місце, про яке ходять легенди

Звичайно, у звичних екскурсійних маршрутах навряд чи можна побачити таку адресу, як Лютеранська, 16. Це маловідоме, не дуже популярне місце, але все ж є поціновувачі нестандартного варіанту дозвілля, які не випускають Сулимівку з уваги. Що в ній особливого й цікавого? Заради чого сюди варто приїхати хоча б один раз? Наприклад, через історію. Уявіть, що початково задуманий екстер’єр реалізувати не вдалося, а все тому, що власники будинку постійно змінювалися. Звичайно, у всіх були різні смаки, і результат явно відрізняється від початкової ідеї. А оскільки будинок часто отримував нових господарів, навколо нього почали виникати легенди, а також не обійшлося без містичних історій. Ходить немало легенд, що будинок наповнений привидами, незадоволених долею будівлі. Хочете відчути мурашок на шкірі лише від одного погляду на заворожливу містичну споруду? Тоді, гадаємо, ви вже знаєте, куди йти.

Репутація в такого цікавого, але недобудованого палацу Сулимівка залишається містичною. Допитливі кияни й гості міста не раз ходили спеціально навколо будинку вечорами, сподіваючись побачити дух жінки у вікні, про який розповідають. Сміливіші, навіть відчайдушні пробиралися всередину й ночували там, а на ранок ділилися дивними історіями. Вигадані вони чи ні, так і залишається загадкою. Початковий задум цієї будівлі був дуже феноменальний. Ідея побудови захопила б, якби хтось вирішив довести справу до кінця. Але через отриману славу всі намагалися обходити будівлю стороною, ніхто так і не продовжив роботу на нею й не ризикнув створити його щасливу долю. Сьогодні будівлю відреставровано, вона здається під офіси. І хто знає, можливо, вечорами менеджери, які працюють у цій будівлі, зустрічають той самий дух жінки, який усі так бажали побачити.

Чи знаєте ви, що таке Сулимівка?