Як відомо, за царя в Російській імперії євреї зазнавали значних утисків. У Києві, офіційній колисці православ’я Русі, до усього іншого додавалося ще й обмеження на зведення молитовних будинків. Їх дозволяли будувати не за квотою, як усюди в межах осілості, а за обов’язковим спеціальним дозволом Міністерства внутрішніх справ. Тому молитися київським євреям доводилося лише у пристосованих чи найманих приміщеннях, а прохання щодо зведення окремої великої синагоги влада вперто відхиляла.
![Портрет Лазаря Бродського. Художник Микола Пимоненко. 1897 рік](/img/article_photo/02sinb.jpg)
Портрет Лазаря Бродського. Художник Микола Пимоненко. 1897 рік
Наприкінці 1880-х років чергове таке прохання надіслав "нагору" відомий київський багатій, цукрозаводчик і меценат Лазар Бродський, який пізніше фінансував будівництво, зокрема, Політехнічного інституту та Бессарабського ринку. Бродський планував збудувати синагогу у власній садибі на розі Малої Васильківської (нині Шота Руставелі) та Рогнідинської вулиць. Проте проект відомого архітектора Георгія Шлейфера у стилі романської базиліки зазнав участі попередніх. Тоді Бродський з київським рабином вдалися до хитрощів: вони поскаржилися до правлячого Сенату, що їм не дозволяють пристосувати під синагогу приватний будинок Бродського, ще й зведений на його власній землі. Скаргу начебто підтверджували креслення… бічного фасаду синагоги, який, на відміну від головного, дійсно був схожий на звичайний кількаповерховий будинок.
![Креслення бічного фасаду синагоги. Архітектор Георгій Шлейфер. 1897 рік](/img/article_photo/03sinb.jpg)
Креслення бічного фасаду синагоги. Архітектор Георгій Шлейфер. 1897 рік
Хитрість спрацювала, і у серпні 1898 року, на 50-й день народження Бродського, особисто губернатор Федір Трепов у присутності вищих посадових осіб Києва урочисто відчинив золотим ключем парадні двері синагоги. До речі, збудувала її всього за рік найкраща у місті будівельна контора Льва Гінзбурга, а всі роботи склали 150 тисяч рублів, половину з яких сплатив головний фундатор.
![Хоральна синагога. Листівка 1910-х років](/img/article_photo/04sinb.jpg)
Хоральна синагога. Листівка 1910-х років
Першу святиню молитовні — сувій Тори — пожертвували солдати-євреї Херсонського полку. Синагога була хоральною, тобто кантор — священик, що виспівує молитви — робив це не сам, а у супроводі хору. На ті часи такий звичай вважався ознакою більшої відкритості єврейської громади у бік світової культури.
![Інтерєр хоральної синагоги. 1900-ті роки](/img/article_photo/05sinb.jpg)
Інтер'єр хоральної синагоги. 1900-ті роки
Не минуло й року, як молодший брат Лазаря Бродського, Лев, теж знаний цукрозаводчик та меценат, який завжди змагався з Лазарем у благодійних справах, звів практично поруч, на тій-таки Малій Васильківській, власну синагогу, яку стали називати Купецькою. Її також проектував першокласний архітектор — Володимир Ніколаєв, і вона теж була хоральною, однак призначалася для вузького кола відвідувачів і відрізнялася від першої камерністю інтер’єрів та скромним фасадом.
Доля обох молитовень за радянської влади виявилася приблизно однаковою. У середині 1920-х років міськрада вирішила, що дві синагоги поруч — це занадто, і ліквідувала більшу з них. Приміщення перейшло до єврейського клубу робітників-кустарів, а згодом до єврейського ж Театру юного глядача та Центральної єврейської бібліотеки. Однак і Купецька синагога, дарма що була перейменована на Ремісничу, протрималася недовго: у 1930-ті роки з неї зробили спортзал для технікуму фізкультури. Втім, цілком можливо, що саме втрата релігійного статусу врятувала обидві будівлі від повного руйнування у часи нацистської окупації Києва 1941–1943 років.
![Театр ляльок у колишній хоральній синагозі. 1980-ті роки](/img/article_photo/06sinb.jpg)
Театр ляльок у колишній хоральній синагозі. 1980-ті роки
З 1950-х років колишні синагоги відігравали значну роль у київському культурному житті. У синагозі старшого Бродського влаштувався Київський театр ляльок, у будинку молодшого — перший у СРСР панорамний кінотеатр "Кінопанорама". Після здобуття Україною незалежності, єврейська громада Києва заходилася повертати колишню власність. Коштом групи єврейських бізнесменів театр Ляльок вдалося переселити до нової будівлі, а синагогу Бродського якісно відновити. Проте з Купецькою, яку так і не повернули громаді, справи значно гірші: у 2018 році бізнесова група, якій належить будинок, закрила "Кінопанораму" і планує збудувати на її місці багатоповерховий готель.