Укр  /  Рус

Мова:

Педагогічний музей

Педагогічний музей. 1910-ті роки

Педагогічний музей України Національної академії педагогічних наук знаходиться за адресою вулиця Володимирська, 57.

 

Педагогічні музеї є далеко не в кожній європейській столиці. У Києві такий знаходиться у старому кварталі навчальних закладів, на просторому відрізку вулиці Володимирської від бульвару Тараса Шевченка до вулиці Богдана Хмельницького, неподалік від будівлі Національної опери України. Педагогічний музей заснували з суто практичною метою як невелике зібрання навчальних і методичних матеріалів, що постійно оновлювалося. Окрему будівлю музей отримав у 1911 році.

Зараз у будинку Педагогічного музею працюють також Київський міський будинок вчителя і Музей української революції 1917-1921 років, експозицію якого відкрили у 2008 році.

Взнайте історію пам’ятки від заснування і до сьогодні у повній версії
14 грн
Чи хотіли б Ви дізнатися



  • Які дати стали визначальними при закладенні і відкритті музею?
  • Що натомість отримав меценат, що дав гроші на будівництво?
  • Як вдалося зберегти будівлю майже в первісному вигляді під час реконструкції 1930-х років?

Ця та інша інформація з історичними фактами та світлинами з минулого
доступна повній версії аудіо екскурсії
Також у повній версіїї Вам буде доступний розширений текст і додаткові фото

Анонс повного текста:

 Спочатку київський педагогічний музей не мав свого будинку і квартирував у різних приміщеннях. Рішення про будівництво спеціальної будівлі прийняли на початку ХХ століття, і Київський навчальний округ звернувся до мецената Семена Могилевцева з проханням пожертвувати кошти на будівництво. Могилевцев – найбагатший лісопромисловець, гласний (депутат) міської думи і голова біржового комітету – виділив на добру справу 300 тис. рублів. Міська влада швидко визначилися з місцем будівництва, і будівлю звели практично за один рік. Щоправда, в результаті роботи обійшлися в 500 тис. рублів, а суму якої не вистачило додав той самий Могилевцев. Потрібно зазначити, що спочатку меценат висунув певні умови. Він хотів, щоб установа носила його ім'я. Але з цим не склалося. Натомість купець 1-ї гільдії отримав чин дійсного статського радника, що відповідав військовому званню генерала.

 Автором проекту музею став молодий, але досить відомий в Києві архітектор Павло Альошин. Легка будівля Музею і сьогодні виглядає урочисто, сяючи білизною інкерманського каменю. Під карнизом вся споруда оздоблена 100-метровим фризом із сюжетами на тему освіти і виховання. Над бічним входом зображено маску давньогрецького філософа Сократа. За будівлею зберігся внутрішній двір. Вінчає будівлю скляне шатро на залізобетонній конструкції над глядацькою залою. Альошин продумав все до дрібниць, починаючи від широкого вестибюля, просторого конференц-залу, світлих аудиторій і закінчуючи квартирами для директора музею і службовців. До речі, під час реконструкції будівлі наприкінці 1930-х роботами керував сам архітектор Альошин, який залишився в місті після всіх революційних і військових подій. Завдяки цьому будівлю вдалося зберегти майже у первісному вигляді.

 Закладення          будівлі          Педагогічного          музею.          30          червня          1910          року

Закладення будівлі Педагогічного музею. 30 червня 1910 року

 Закладення будівлі відбулося 30 червня 1910 року, в день народження цесаревича Олексія. Дату обрали не випадково, мали на меті отримати право назвати київський музей на честь спадкоємця престолу. Це дозволяло уникнути можливих чиновницьких перепон і робило процес будівництва незворотнім. Щоб встигнути освятити будівлю до ще однієї дати – урочистостей з нагоди 50-річчя скасування кріпосного права – з будівництвом дуже поспішали. За рік роботи закінчили тільки начорно, проте на його освяченні 30 серпня 1911 року були присутні перші особи держави на чолі з прем'єр-міністром Петром Столипіним. Як відомо, це був фатальний для нього приїзд до Києва. Наступного дня його смертельно поранили в оперному театрі, а через п'ять днів він помер і його поховали у Києво-Печерській лаврі.

 01 вересня 1911 року Могилевцева представили імператору Миколаю ІІ, який на той час прибув до Києва. Купець підніс йому срібну модель Педагогічного музею, спеціально виконану до цього дня на підприємстві відомого київського ювеліра Йосифа Маршака. З невідомих причин модель не забрали у Петербург, а залишили в Києві. Зараз вона зберігається у фондах Національного історичного музею України.

 Срібна          модель          Педагогічного          музею          роботи          фабрики          Йосипа          Маршака

Срібна модель Педагогічного музею роботи фабрики Йосипа Маршака

 Усі внутрішні і зовнішні оздоблювальні роботи на будівництві Педагогічного музею закінчили тільки до жовтня 1912 року. Але йому судилося недовго виконувати свої функції. Після початку Першої світової війни, вже восени 1914 року, експозицію згорнули та евакуювали. А в реквізованій будівлі почалася ціла низка зміни власників. Спочатку тут влаштували ремонтні майстерні, потім приміщення зайняла школа льотчиків-спостерігачів, що встигла зробити перший випуск у 1916 році.

 У березні 1916 року школі льотчиків довелося потіснитися, а наприкінці літа й зовсім звільнити приміщення. У Педагогічному музеї розташувався перший уряд незалежної України — Центральна Рада на чолі з Михайлом Грушевським. У 1998 році поряд із будівлею Педагогічного музею державному діячеві, історику і вченому відкрили бронзовий пам’ятник на гранітній основі.

 Пам’ятник          Михайлу          Грушевському          біля          Педагогічного          музею.          2000-е          роки

Пам’ятник Михайлу Грушевському біля Педагогічного музею. 2000-ті роки

 У період Української Держави за гетьмана Павла Скоропадського з травня по жовтень 1918 року будинок слугував основним майданчиком для мирних переговорів українських і російських делегацій. Потім на короткий період приміщення колишнього музею стояли порожніми. А після приходу до влади Директорії в ньому в грудні 1918 року утримували арештованих російських офіцерів, представників добровольчих дружин, які воювали на боці Скоропадського. Ці події описані Михайлом Булгаковим у романі "Біла гвардія". Тоді ж будівля значно постраждала від бомби, кинутої, ймовірно, з автомобіля, що проїжджав повз. У приміщенні музею тоді знаходилося близько тисячі полонених. Очевидець подій Роман Гуль згадував: "Здалося, що падають стіни, руйнується будівля... Вилетіли, вікна. І тут же пролунав неймовірний крик сотень голосів. Люди схопилися з місць, кинулися, побігли до дверей по тих, хто лежав".

 Після приходу більшовиків будівлю відремонтували і пристосували під Київський музей революції (Пролетарський музей). Він проіснував тут до 1937 року. А закрили його через те, що будівлю мали реконструювати для розміщення у ній Музею Леніна. Такий музей відкрили роком раніше в Москві, і всі союзні республіки поспішали наслідувати приклад столиці.

 Київський          музей          революції.          Початок          1930-х          років

Київський музей революції. Початок 1930-х років

 У вересні 1941 року, коли Червона армія залишала Київ, будівлю замінували війська та НКВД, тобто фактично прирекли її на знищення, як і більшість кращих громадських будівель міста. Гітлерівці зуміли розмінувати музей, зняли вивіску "Музей Леніна", але в роки окупації будівлю практично не використовували.

 Після війни музей Леніна відновив роботу і до 1982 року займав будівлю на вулиці Володимирській, поки не отримав нове приміщення (нині Український дім). Відтоді в колишньому Педагогічному музеї почав працювати Київський міський будинок вчителя. У 1983 році створили Педагогічний музей УРСР із власної експозицією, яку теж розгорнули у цій будівлі. Виставка розповідає про розвиток педагогічної думки, освіти та виховання в Україні. У його найбагатших фондах зберігаються середньовічні стародруки, зокрема, унікальний "Апостол" 1654 року і "Литовський статут" середини XVI століття.

...

Спробуйте наш додаток

Просто зараз. Натисніть на карту, Оберіть уподобану пам'ятку та послухайте про них.

Завантажити додаток можна в App Store та Google Play. Або користуйтеся без завантаження

Екскурсії з цим місцем
Інші екскурсії Києвом
Аудіо екскурсія Поштова площа
Софія Київська
По вулиці Терещенківській
Києво-Печерська Лавра - частина 2
Метро Арсенальна - Батьківщина Мати
Мурали - верхнє місто
Києво-Печерська Лавра - частина 1
Від площі Льва Толстого по Великій Васильківській
Підземна річка Кадетський гай
Підземна річка Глибочиця
Підземні річки Клов і Хрещатик
Аскольдова дренажна система
Нікольська (Микільська) дренажна система
Від Майдану на Бессарабку через Липки
Від Хрещатика до Лаври по Грушевського
Майдан - Контрактова площа
П'ятиденна поїздка в Чорнобильську Зону відчуження з Києва
Групові поїздки до Чорнобильської Зони відчуження з Києва
Одноденна групова поїздка в Чорнобильську Зону
Індивідуальні одноденні поїздки в Чорнобильську Зону
Урядовий квартал
Від Бессарабської площі на Андріївський узвіз
Оглядова - від Золотих воріт до Верховної ради
Оглядова - від Золотих воріт на Бессарабку
Оглядова - від центру на Андріївський узвіз
Оглядова - від центру на Поділ
Від залізничного вокзалу на Майдан
Від Хрещатика до Лаври через Липки
Від Хрещатика до Лаври через парки
Від Андріївського узвозу на Поділ
Від Майдану до Липок
Від Бессарабки до Маріїнського парку
Історія Контрактової площі
Показати всі екскурсії
Квартири подобово вибирайте тут

Індивідуальні ескурсії Києвом

Кращі екскурсоводи Києва проведуть для Вас індивідуальну екскурсію українською, російською, англійською, польською, французською та іншими мовами

Педагогічний музей (Будинок учителя)

У світі не так багато педагогічних музеїв. Подібні заклади є у Франції, Англії, Грузії, Литві, Росії та Болгарії. Київська колекція не менш гідна: вона може розповісти довгу історію розвитку освіти на Україні. Взагалі, тема освіти та етапів її становлення в Україні – особливо цікава, і не завадило б знати про це якомога більше. Як показує практика, люди можуть роками жити в столиці й навіть не знати, які саме пам’ятки їх оточують, яку історію вони мовчки зберігають… А іноді було б непогано відкривати очі та усвідомлено проходити повз ті чи інші об’єкти, які справедливо можна назвати гордістю української столиці. Тому, якщо ви нарешті зважилися познайомитися з Києвом ближче, ні в якому разі не пропустіть Будинок учителя (Педагогічний музей).

Хто був зацікавлений у створенні унікального музею?

На самому початку ХХ ст. Київський навчальний округ подав ідею створення Педагогічного музею, за прикладом Санкт-Петербурга: там, декілька років раніше, відкрився аналогічний заклад при воєнній академії.

У Києва було немало гідного матеріалу про досягнення у сфері педагогіки, і саме це слугувало головною причиною створення постійної експозиції. У 1912 році на кошти Семена Могилевцева, мецената й голови біржового комітету столиці, для Педагогічного музею побудували окрему будівлю. Для цього знадобилося 500 000 рублів – дуже великі гроші навіть за сьогоднішніми мірками. Архітектором виступив Павло Альошин: саме йому належить ідея купольного приміщення.    

За час будівництва майбутнього музею його встигло відвідати немало високопосадовців. Так, на самому початку закладання фундаменту за спорудженням спостерігав прем’єр-міністр Росії Петро Столипін. Це були останні робочі моменти його життя, оскільки пізніше він був смертельно поранений у Київському оперному театрі.

Але найцікавіше, що Столипін відвідав будівництво не сам. Разом з ним була вся царська сім’я. Імператор благословив споруду й назвав її на честь свого сина Олексія. Це ще раз підкреслило важливість музею та додало йому престижності. Чи багато музеїв може похвалитися родовим іменем Романових?

Злети й падіння в історії Педагогічного музею

Починаючи з 1917 року, після революції, доля музею складалася вже не так утішно. Оригінальна будівля в центрі Києва привертала загальну увагу, тому одразу після зміни влади в ній проходили засідання Центральної Ради. Саме тут М. Грушевський проголосив Українську Народну Республіку, а трохи пізніше було прийнято незалежність України.

Ще частину будівлі в 1921 році було здано Пролетарському музею, а ще через три роки велику територію віддали під Музей революції. По 1982 рік був відкритий Музей Леніна (український філіал), і багато хто пам’ятає нинішній Будинок учителя саме за цією довгою експозицією. Сама ж колекція робіт з педагогіки в 1934 році була вкрадена та знищена. Вона змогла частково відродитися лише через 14 років і знаходилася в Республіканському педагогічному музеї.

Втретє й востаннє музей відродився вже в 1992 році разом зі створенням Академії педагогічних наук України. Всіх кімнат будівлі не повернули: зараз на другому поверсі Будинку вчителя всього дві кімнати зайняті музеєм. Перша – виставкова, а друга – експозиційна зала. Також виділено місця для зберігання 45 000 одиниць на цокольному поверсі. Всі вони постійно мігрують з кімнати в кімнату, показуються відвідувачам, вивчаються, бережно зберігаються. Працівники музею займаються просвітницькою діяльністю й можуть багато чого розповісти про освіту українців ще з давніх часів.  

Що подивитися в музеї

Більше 300 експонатів – національне надбання. Серед них є мальовані карти, рукописні й друковані книжки, рідкісні видання. Є екземпляри книжок, надрукованих у відомій типографії Федорова, а деяким іншим книжкам уже більше 500 років! У музеї проходять різні тематичні виставки. Крім того, існує 129 іменних колекцій: кожна з них належить відомому педагогові України. У зібрання таких колекцій входять особисті речі педагогів, їхні дослідження й роботи. Найвідоміша колекція присвячена Василю Сухомлинському. Сьогодні його дочка Ольга не тільки постійно бере участь у виставках, присвячених батькові, але й керує відділом історії педагогіки. Є й інші експозиції, присвячені різним темам: дітям з особливими потребами, професіям у сфері освіти та ін. Виставки змінюють одна одну кожні декілька місяців. Працівники завжди прислухаються до ідей і пропозицій відвідувачів, щоб завжди підтримувати актуальні питання освіти.

Музей у складі екскурсій нерідко відвідують школярі. Студенти звертаються сюди по додаткову інформацію, яку не завжди можуть знайти навіть у найбільших бібліотеках. Педагоги різних закладів можуть використовувати експонати для власних досліджень і вдосконалювати знання.

А звичайні відвідувачі можуть наочно познайомитися з незвичайною, живою та непростою історією освіти в Україні. Особливо вражають вицвілі рукописи, давні звитки та старовинна канцелярія.

Будинок учителя – сховище знань, якими він ділиться із задоволенням. Щорічне поповнення новими експонатами робить Педагогічний музей місцем, де завжди можна дізнатися щось нове й незвичайне!

Більше знань з аудіогідом okTV

Як часто ви балуєте себе екскурсіями? Як показує практика, далеко не кожен українець відвідував Київ навіть проїздом, то що вже казати про те, щоб провести тут час із користю та ближче познайомитися з містом? Але одна справа – гості столиці, інша – самі кияни. Багато хто може щодня проходити повз Педагогічний музей, наприклад йдучи на роботу, і навіть не знати, що це за споруда та яку історію вона зберігає. Але ж, погодьтеся, нічого доброго в цьому немає. Куди приємніше гуляти по місту й усвідомлювати, що знаєш про нього все. Причому, щоб досягти такого рівня, багато не треба. Звичайно, ви можете днями зникати в бібліотеках і архівах, шукати корисну інформацію у всесвітній павутині. Але який у цьому сенс, якщо ми вже все вам підготували?

Команда okTV розробила унікальну пропозицію для гостей столиці та її мешканців, що дозволяє дізнаватися про місто максимум корисної інформації. Ми систематизували велику кількість інформації, яку збирали в платних джерелах, архівах і бібліотеках. Тому в нас найкорисніший контент. Диктор під приємну музику читає розповідь про ті чи інші пам’ятки столиці, й на нашому ж сайті ви можете скласти собі маршрут прогулянки по місту, відвідуючи одну пам’ятку за іншою. Ви ж гулятимете зі смартфоном? Тоді завантажте аудіострічку, візьміть з собою навушники та в підхожий час просто прослухайте екскурсію. Можете завантажити собі безкоштовну версію й отримати корисну інформацію в доволі стислому й у той же час місткому вигляді. Але куди цікавіша платна версія, адже тут, крім інформаційного контенту як такого, ще зібрано фотографії Будинку вчителя в різні періоди.

Можете вирушати на прогулянку самостійно, а можете запрошувати друзів, щоб разом, великою компанією, збагатитися інтелектуально й пізніше, за нагоди, блиснути ерудицією перед навколишніми. Втім, усе це жарти. Насправді особливе значення має те, що ви знатимете самі. Адже знань ніколи не може бути багато. Наші спеціалісти вже все зробили: знайшли історично значущу інформацію, якої не розповідають у школі, яка не завжди є онлайн. Ми обробили весь контент і вилучили найкорисніше та найцікавіше, систематизувавши все це в аудіогіді, який тепер доступний навіть дітям. Ніщо не завадить вам знати більше, якщо ви самі цього хочете. Ну, а що робити далі, ви й самі знаєте. Завантажуйте вподобані аудіострічки й вирушайте на прогулянку головним мегаполісом України, відкриваючи для себе таємниці всіх історично значущих споруд.   

Педагогічний музей (Будинок учителя)