Парк «Аскольдова могила»

 Місцевість Аскольдова могила відома ще за часів Київської Русі. Її пов’язують з легендою про вбивство князів Аскольда та Діра. Тривалий час територія майбутнього парку належала Микільському монастирю. Згодом тут заснували кладовище та збудували капличку.

 Поблизу, в урочищі Провалля у 1850-і роки спорудили дві могутні опорні стіни. Вони мали подвійне приназначення — дозволяли прострілювати підступи до Нової Печерської фортеці з боку Дніпра, а також виконували протизсувні функції. Тутешні схили були перериті підземеллями — потернами, що сполучали об’єкти фортеці дренажними штольнями та фортечним водогоном.

Опорні стіни. Вид з боку набережної. 1892 рік

 Провалля межує з урочищем Козлівка. Громадські споруди почали з’являтися тут лише наприкінці ХІХ століття. Тоді схилом гори між кладовищем та верхівкою Печерського плато проклали вулицю Козловську. Її назву ототожнюють з прізвищем домовласників Козловських. Вперше під таким найменуванням міська артерія згадана у 1881 році. Окрім десятка житлових будинків, тут звели лікарню для хронічно хворих дітей. Її будівництво та утримання  взяли на себя благодійники Лихарьова і Бродський. А в народі лікарню почали називати Козловкою. В 1910-му році Козловську вулицю сполучили з новоутвореною Петровською алеєю. Таким чином цей глухий закуток отримав зв'язок  із центром міста.

 Нижче Козлівки, на необлаштованих схилах парку в кінці ХІХ – початку ХХ століття постало стихійне поселеня, яке в місті прозвали «Кукушкиною дачею». На цій місцевості оселялися волоцюги, злочинці та усякі покидьки суспільства. Одного разу, під час облави на Козлівці був заарештований знаменитий письменник Олександр Купрін. Він частенько переодягався  простолюдином і спілкувався з такою публікою в пошуках сюжетів та фактів для своїх творів. Коли Купріна доправили  в камеру, він відрекомендувався і став вимагати, щоб його  відпустили. На що, вочевидь, неграмотний жандарм, не знаючи відомого київського журналіста, відповів: "Сиди, тут усі Купріни!"

Колишня лікарня для хронічно хворих дітей. 1958 рік

 Посля війни та революційної безладу нова влада по-своєму потурбувалась про благоустрій цієї місцевості. Знищивши старе кладовище та розчистивши територію, в 1934 році тут офіційно розпланували парк культури та відпочинку. Висадили дерева, проклали та заасфальтували доріжки, церкву-ротонду св. Миколая перетворили на парковий павільйон. Але найбільш масштабні зміни відбулися з парком після Другої світової війни. На базі однієї з опорних стін фортеці збудували відкритий Зелений театр на 4000 глядацьких місць з рестораном у верхній частині. Театр одразу став улюбленим для киян — тут демонстрували трофейні німецькі фільми. А відчайдушна молодь могла, оминаючи контролерів, пробратися на територію крізь старі фортечні підземні ходи і вибратися із люків в зал просто під час сеансу.

Ресторан "Кукушка". 1954 рік

 Ресторан Зеленого театру був у парку далеко не єдиним. Давно забута "Кукушкіна дача" неочікувано отримала друге народження у вигляді ресторану "Кукушка", збудованого на Петрівській алеї. Неподалік від неї знаходився знаменитий ресторан "Рів’єра", що працював навіть під час окупації Києва нацистами. А ближче до Зеленого театру — ресторан "Курені", що зараз позиціонується як заміський ресторан у центрі міста. В радянський час усі ці заклади повноцінно працювали лише влітку.

 В 1950–1960-і роки в теплий період року в парку влаштовували виставки квітів з красивими різнобарвними інсталяціями. До Міжнародного фестивалю молоді та студентів, що проходив у СРСР в 1957 році, територією проклали прогулянкову доріжку, названу Фестивальною алееєю. Вона звивалася схилом гори від Аскольдової могили до Паркового мосту на Труханів острів. В ті роки містяни висадили у придніпровських парках майже 800 тисяч дерев та кущів.

Виставка квітів у парку "Аскольдова могила". 1950-ті роки

 Зараз парк дуже змінився. Тут стало значно менше людей, він більше схожий на приміський ліс, ніж на центр столиці. Ресторани перебудували та вони й надалі діють. Зелений театр занедбаний, проте знайдене застосування для його нижньої стіни — тут активно тренуються альпіністи. Велике обурення киян викликало те, що частину парку вирубали під будівництво вертолітного майданчику.

 Храм св. Миколая знову діє. Його реконструювали та передали греко-католицькій громаді. Віряни створили на схилах парку імпровізовану Голгофу — дорогу з хрестами, що відтворює шлях Христа на страту. Голгофа поначинається неподалік станції метро "Дніпро", і закінчується біля церкви.