Особняк Апштейна

 Особняк по вулиці Спаській, 12 з пишно декорованим фасадом своїм багатим оформленням одразу кидається в очі. Спочатку цей шикарний одноповерховий будинок належав київському купцеві 1-ї гільдії Тев’є Мойсейовичу Апштейну. Будинок Г-подібний в плані, має симетричний фасад, прикрашений колонадою, і великими вікнами, що нагадують вітрини. Його можна прийняти як і за розкішне житло, так і за вишуканий дорогий магазин. Примітно, що в Києві є ще один колишній особняк, дуже схожий на будинок Апштейна — будівля на вулиці Шовковичній, 14 на Липках.

 Праворуч і ліворуч на парапеті подільського особняка — по три пари ампірних ваз, фасад прикрашений зображеннями швелерів, ланцюгів, зубчастих коліс в обрамленні листя аканта. У геральдиці ця рослина співвідноситься з вічним життям і безсмертям душі. Все це було покликане символізувати життєві принципи та вид діяльності власника будівлі.

 Контора під назвою "Т.М.Апштейн і сини для залізо-технічної торгівлі та лісопромисловості" була заснована в 1890 році, основний капітал бізнесменів становив понад мільйон рублів. Промислові потужності знаходилися в різних місцях міста та в передмістях. Дві лісопилки розташовувалися на території сучасного житлового масиву Березняки. Тут приймали ліс, який привозили суходолом з Чернігівської губернії або сплавом по Дніпру. У київській гавані був великий склад деревини. На Подолі на вулиці Волоській були облаштовані торгові склади. А технічний відділ підприємства розмістився на Хрещатику, 2. Сам господар вважав за краще оселитися на фешенебельних Липках, облаштувавши в гарному будинку на Спаській, 12 контору та управління акціонерного товариства, яке ж він і очолював.

 Сини Тев’є Аптшейна також володіли найдорожчою нерухомістю в Києві. Також їм же належав і завод з виробництва цвяхів на Глибочицькій вулиці. Заповзятливе сімейство займалося торгівлею та виробництвом паросмоків для опалювальних котлів. Вони були дуже затребувані в місті, що стрімко забудовувалося. Апштейни постачали арматуру, труби, парові машини та багато чого іншого. Їм би і надалі примножувати свої статки, але тут стався Жовтневий переворот.

Вулиця Героїв Трипілля. На першому плані колишній особняк Апштейна. 1930-і роки

 З лютого 1919 року в Києві певний час утримували владу більшовики. У націоналізованому особняку купця Апштейна на Спаській, 12 комсомольці організували молодіжний клуб для проведення культурного дозвілля. Тут читали лекції, проводили агітаційну роботу. При клубі відкрили бібліотеку, створили гуртки самодіяльності, демонстрували кінофільми.

 Влітку того ж таки року саме з цієї будівлі 100 комсомольських активістів добровільно вирушили на боротьбу з отаманом Данилом Терпило (Зеленим). Похід очолив 19-річний Михайло Ратманський, один із засновників Спілки робітничої молоді в Києві. Самовпевнена молодь не врахувала широку підтримку Зеленого селянськими масами. Невеликий загін необстріляних та недосвідчених, до того ж втомлених від тривалого переходу юнаків, влаштувався в хатах Трипілля на ночівлю. Там їх і перебили військові загони отамана. Зі 100 осіб вціліли тільки шестеро. Надалі радянська пропаганда використовувала цю життєву трагедію з певною своєю метою. У 1926 році був знятий фільм "Трипільська трагедія". Іменем Ратманського назвали одну з вулиць Подолу (нині їй повернули історичну назву Введенська). На фасаді особняка, з боку вулиці Спаської, 12 встановили меморіальну табличку. Саму вулицю спочатку перейменували на Комсомольську, а в 1939 році — на вулицю Героїв Трипілля (історичну назву їй повернули в 1992-му році).

Вигляд будівлі після Другої світової війни. 1948 рік

 За радянських часів в колишньому особняку деякий час було професійно-технічне училище. Потім призначення будівлі змінювалося кілька разів. У 1995-1996 роках його віддали історико-культурному заповіднику "Стародавній Київ", в 1997-2003 роках тут розміщувалося Управління збереження історичного середовища та охорони об’єктів культурної спадщини. Нині у відреставрованому будинку працюють підрозділи Головного управління культури і мистецтв та охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації та Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій.