У 1830-ті роки на Печерську була закладена одна з найбільших на той час у Європі фортець. Вона об'єднувала складну систему валів, оборонних веж, казарм, складів, систем постачання питної води. Фортеця займала величезну територію від Дніпровської Набережної зі сходу до заплави річки Либідь на заході, з півночі її відрізав від міста Кловський яр, а з півдня — Наводницька долина. Система укріплень була вміло прилаштована під горбистий київський рельєф. Будівництво башти № 4 відбувалося протягом 1833–1839 років.
План-схема Малої вежі
Основну оборонну потужність фортеці складали сім башт. Проектувалося їх більше, але закінчили саме стільки. Башта № 1 стала центром так званого окремого Васильківського укріплення й самою першою спорудою фортеці. Вона мала форму ідеальної круглої вежі, але з прибудованими обабіч крилами. У баштах № 2, 3, 4 так звані крила були відсутні. Окрім номеру, кожна з цих споруд мала також свою власну назву. Башта № 4 йменувалася Наводницькою, або Малою, вежею. Перше ім'я їй надали через географічне розташування — башта домінувала над Наводницькою долиною, де протікав струмок, уздовж якого йшла дорога до переправи на Лівий берег Дніпра. Малою ж її називали через розмір, оскільки вона найменша з башт фортеці. Діаметр конструкції складає 52 метри по контуру. Всередину двору веде арковий проїзд.
Арковий проїзд у двір башти
Незважаючи на скромні розміри, вона була досить грізною спорудою. Кожна з веж Нової Печерської фортеці була спланована таким чином, що могла діяти самостійно як окреме автономне укріплення. Саме тому споруди й мають повністю круглу форму. Це давало можливість вести оборону на 360 градусів навколо себе. Башта № 4 мала два поверхи та закрите подвір'я всередині, яке також мало форму кола, було забруковане й використовувалося як плац для тренування гарнізону. Другий поверх призначався для гармат. Їх завантажували за допомогою ланцюгів через спеціальні розрізи в стелі у арковому проїзді, що веде всередину. Перший поверх контролювали стрільці з рушницями. Башта була озброєна 22 гарматами. Для відводу порохових газів існували спеціальні отвори між другим та першим поверхами.
Отвір для підйому гармати на другий поверх
Загальна кількість бійців складала 500 осіб. Від башти № 4 до башти № 2, що розташована з боку від сучасного бульвару Лісі Українки, проходив земляний вал. Згодом його знесли, а на його місці звели стрілецький тир. Башта № 4 була найуразливіша зі всіх веж фортеці. Інші аналогічні конструкції мали артезіанські свердловини, звідки брали питну воду для гарнізону. На випадок довготривалої облоги кожна з них не залежала від постачання води й могла чинити спротив навіть у повному оточенні. У башті № 4 облаштувати власну свердловину так і не вийшло — як не старалися будівельники, дістатися до водоносних горизонтів на цій ділянці не вдалося. На щастя, башті не довелося опинитися в суцільній облозі.
За переказами випускників Училища зв'язку імені Калініна (нині Інститут військових комунікацій, первісно — казарма військових кантоністів), його корпус сполучався з баштою № 4 автономним підземним ходом. На практиці це не підтвердилося, і ніяких ходів не виявлено, хоча, можливо, їх просто засипали. Після розформування Київської фортеці, колишні бійниці переробили на вікна. Тривалий час башту № 4 використовували у якості цивільної в'язниці, а згодом як військовий склад. У 1980-ті роки військові полишили башту, і вона швидко почала перетворюватися на пустку.
Колишні бійниці, перероблені на вікна
За радянських часів існував проект перебудови її на універмаг. Почалося навіть спорудження величезної підвальної частини для завозу товарів із заїздом для вантажних автівок під землю. Однак після розпаду Радянського Союзу проект зупинили. Тоді башту передали на баланс Музею Київська фортеця, але установа не мала коштів на реконструкцію, тому башта і надалі стоїть закинута.
Залишена військовими башта № 4. 1980-ті роки
В подальшому, за рахунок корупційних оборудок, її вивели з балансу Музею й хотіли перетворити на готель. Саму споруду пропонували зберегти, але при цьому забудувати двір величезним хмарочосом. На щастя, цього не сталося. Зараз перший поверх напівзруйнованої вежі займають волонтерські організації, які сприяють Українській армії та збору пожертв і амуніції для учасників військових дій на Донбасі. В 2018 році тут знімали фрагменти кінострічки "Крути-1918", присвяченій легендарній битві українських студентів-юнаків проти більшовицької навали.
